іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Червинської М.Є., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Стилю», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Південь Металбуд» (далі - ТОВ «Компанія «Південь Металбуд») про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2013 року,
У січні 2010 року ПАТ «ПУМБ Банк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 жовтня 2007 року між ним і ТОВ «Компанія «Південь Металбуд» укладено кредитний договір, за яким товариству надано у кредит 1 млн. грн зі сплатою 16,4 % річних терміном до 10 квітня 2009 року. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань товариства цього ж дня між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Лінія Стилю» укладено окремі договори поруки. Позичальник належним чином не виконував умови договору, унаслідок чого станом на 29 грудня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 215 696 грн 41 коп., відповідачі на письмові претензії не реагували. У зв'язку із цим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь зазначену суму боргу та понесені ним судові витрати.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2012 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «Компанія «Південь Металбуд» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Лінія Стилю» на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 998 506 грн 83 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 59 557 грн 35 коп. та заборгованість за нарахованою пенею за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків в розмірі 157 632 грн 23 коп., а всього 1 215 696 грн 41 коп. У позові до ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2013 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. Стягнуто солідарно з ТОВ «Компанія «Південь Металбуд» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «ПУМБ» суму заборгованості за кредитним договором, укладеним 11 жовтня 2007 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Компанія «Південь Металбуд», у розмірі 1 251 696 грн 41 коп. Рішення районного суду в частині стягнення судового збору змінено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційних скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судові рішення в частині задоволення позову про стягнення у солідарному порядку суми боргу за кредитним договором із ТОВ «Компанія «Південь Металбуд», ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ «Лінія Стилю» на користь ПАТ «ПУМБ» не оскаржуються, тому в силу ч. 2 ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» до поручителів: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 22 червня 2012 року підпис від імені ОСОБА_8 на договорі поруки від 11 жовтня 2007 року № 05-535/07 виконаний не ним, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_7 на договорі поруки від 11 жовтня 2007 року № 05/534/07 непридатний для ідентифікації його виконавця. Відтак, у цих відповідачів не виник обов'язок щодо погашення боргу за порушення ТОВ «Компанія «Південь Металбуд» зобов'язання.
Скасовуючи рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що, заперечуючи факт підписання ними договорів поруки, вони з позовом до суду про визнання договорів поруки недійсними не звертались, правомірність вказаних правочинів ними не оспорювалась, відтак відповідають солідарно з іншими боржниками за порушення зобов'язань за кредитним договором.
Проте погодитися із такими висновками апеляційного суду не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2007 року між ПАТ «ПУМБ» і ТОВ «Компанія «Південь Металбуд» укладено кредитний договір, за яким товариству надано у кредит 1 млн. грн зі сплатою 16,4 % річних терміном до 10 квітня 2009 року. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань товариства цього ж дня між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Лінія Стилю» укладено окремі договори поруки. Позичальник належним чином не виконував умови договору, унаслідок чого станом на 29 грудня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 1 215 696 грн 41 коп.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Заперечуючи проти позову ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилались на те, що договорів поруки не підписували, тому такі договори не можуть бути підставою для покладення на них цивільно-правової відповідальності за невиконання позичальником умов кредитного договору.
Для підтвердження своїх доводів відповідачі посилались на судово-почеркознавчу експертизу від 22 червня 2012 року, за висновком якої підпис від імені ОСОБА_6 на договорі поруки від 11 жовтня 2007 року № 05-535/07 виконаний не ним, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_7 на договорі поруки від 11 жовтня 2007 року № 05/534/07 непридатний для ідентифікації його виконавця (т. 2 а.с. 2, 3).
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позов ПАТ «ПУМБ» в частині вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, апеляційний суд виходив лише із того, що договори поруки ними не оспорено, однак висновок районного суду про те, що вони договори поруки не підписували та своїх зобов'язань перед банком не давали, не спростував та не врахував, що в силу ч. 3 ст. 10 ЦПК України ОСОБА_7 та ОСОБА_6, заявляючи про те, що вони не підписували договори поруки, заперечують проти позову, надавши відповідні докази, що не суперечить принципу цивільного судочинства - змагальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).
Так, під час розгляду справи ПАТ «ПУМБ» подало клопотання про проведення повторної експертизи (т. 2 а.с. 92-94), яке районним судом безпідставно відхилено (т. 2 а.с. 100), однак апеляційний суд у порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не дав оцінки чи дотримано районним судом норм цивільного процесуального законодавства щодо забезпечення змагальності процесу.
У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України апеляційний суд вказані вимоги закону та обставини справи не врахував, доводи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (поручителів) про те, що вони договори поруки не підписували, не спростував та прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 лютого 2013 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
М.Є. Червинська
В.А. Черненко