11 вересня 2013 р.Справа № 2а-2535/10/2170
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,
при секретарі Івановій К.І., Берекет Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1 та Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,
В травні 2010 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що штрафні санкції до нього застосовані неправомірно, оскільки, на його думку, кошти, внесені ним на розрахунковий рахунок, як "внески на здійснення підприємницької діяльності" є безготівковими коштами і не підлягають відображенню в Книзі обліку доходів та витрат. Позивач зазначає, що штрафні санкції нараховані неправомірно з порушенням строків передбачених ст. 250 Господарського Кодексу. Щодо порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" зазначив, що виручка, на яку нараховані зобов'язання по сплаті ПДВ, є виручкою з минулих періодів, на яку були нараховані податкові зобов'язання, але яка здана в банк пізніше, що не взято до уваги під час перевірки. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 14.05.2010р. № 0023541710 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1732485,00 грн. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 14.05.2010р. № 0023531710/0 в частині застосування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 11782,0 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач та відповідач надали до суду апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 рік несвоєчасно відображено в Книзі обліку доходів та витрат надходження коштів. Всі записи зроблені після проведення перевірки. Тобто позивачем допущено порушення, щодо не оприбуткування готівкових коштів. Однак приймаючи до уваги положення ст. 250 Господарського кодексу України, суд першої інстанції вважає, що до позивача можливо було застосувати штрафну санкцію, що мали місце в межах річного строку до його прийняття, тобто з травня 2009 року.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
У відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований як приватний підприємець 24.09.2003р. Чаплинською районною державною адміністрацією Херсонської області, є платником ПДВ у відповідності до свідоцтва від 09.01.2004р. № 82504021 виданого Чаплинською МДПІ.
28.04.2010 року посадовими особами Чаплинської МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року.
За результатами перевірки складено акт від 28.04.2010 року № 74/17009/25470072113, в якому встановлено порушення пункту 1.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку гаїни від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 2005 року № 40/10320) (далі - Положення № 637 ), а саме: непроведення підприємцем обліку готівки в книзі обліку доходів і витрат в сумі 362900,00 грн., в т ч. внески на розвиток підприємницької діяльності в сумі 181860,00 грн. та виручка від реалізації в сумі 181040,00 грн., а також встановлено порушення п.3.1 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: занижено податкові зобов'язання з ПДВ з поставки товарів та послуг в сумі 28180,0 грн., в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення задекларованого платником в сумі 23564,00 грн.
На підставі акту перевірки прийняті рішення від 14.05.2010 року №0023541710 на суму 1814500,0 грн. та № 0023531710/0 на суму 18706,0 грн.
Перевіркою встановлено, розбіжності при порівнянні даних книги обліку доходів і витрат ПП ОСОБА_1 з даними у виписках банку про надходження коштів на розрахунковий рахунок платника в сумі 362900,00 грн. в тому числі внески на розвиток підприємницької діяльності в сумі 181860,00 грн. та виручка від реалізації в сумі 181040,00 грн., яка не відображена в книзі обліку доходів і витрат.
Зазначені кошти в сумі 362900,00 грн. позивачем не оприбутковані.
Основним нормативним документом який встановлює правила оприбуткування готівки підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованим в Мін'юсті України 13.01.2005 р. №40/10320.
Пунктом 2.6 Положення № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно з вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Національного банку України N 637 від 15.12.2004 року, оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з п. 2.2 цього Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до п. 2.6 вказаного Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані книги обліку доходів і витрат є підставою для складання і надання до податкових органів звітів про результати діяльності приватних підприємців, які є платниками єдиного податку.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у тексті оскаржуваного рішення суддею помилково при правовому аналізі правильності ведення обліку готівкових коштів позивачем, зазначена книга обліку розрахункових операцій при тому, що по суті наявних у справі матеріалів досліджувалась книга обліку доходів і витрат.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що ця механічна помилка при визначенні назви книги не вплинула на законність прийнятого рішення, оскільки судом вірно застосовані норми матеріального права та по факту досліджувалась саме книга обліку доходів і витрат.
Так, аналізуючи висновок Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 10076/11-34 за результатами проведення судової експертизи книги обліку доходів і витрат ПП ОСОБА_1, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем несвоєчасно відображено в книзі обліку доходів і витрат надходження коштів. Всі записи зроблено після проведення перевірки, що призвело до порушення позивачем оприбуткування готівкових коштів.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час вчинення порушення), адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З акту перевірки від 28.04.2010р. вбачається, що відповідачем виявлено порушення п. 2.6 Положення № 637 вчинене позивачем в період 2007-2009р. на загальну суму 362900,00грн., рішення про застосування штрафних санкцій винесено 14.05.2010р.
Приймаючи до уваги положення ст. 250 Господарського кодексу України, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірним рішенням до позивача можливо було застосувати штрафну санкцію за порушення, що мали місце в межах річного строку до його винесення, тобто з травня 2009р. (ІІ-ІVквартал 2009р.), а саме, на суму 16403,00 (не оприбуткування готівки за 2009р.)
Податковим повідомленням - рішенням від 14.05.2010р. № 002353171/0 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18706,00 грн. в тому числі основний платіж у сумі 4616, 00 грн. штрафні санкції 14090, 00 грн.
ПП ОСОБА_1 за період з 01.01.2007-31.12.2009 р.р. задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 141304,0 грн.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх заниження на суму 28180,0 грн. у тому числі за 1 квартал 2007р. в сумі 4419,0 грн., за 3 квартал 2007р. в сумі 3700,0 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 2132,0 грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 9177,0 грн., за 1 квартал 2009р. в сумі 5848,0 грн., за 4 квартал 2009р. в сумі 2704,0 грн., чим порушено п.3.1 ст. 3 ЗУ "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп.3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України „ Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно п.6.1. ст.6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст.7 п.7.8 Закону звітний податковий період для підприємця - за перевірений період, дорівнював кварталу.
Підпунктом 7.3.1. п.7,3 ст.7 Закону встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи і податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Фактично ДПІ визначила позивачу у ППР зобов'язання із ПДВ за основним платежем у сумі 4616,0 грн. та за штрафними санкціями 14090,0 грн. (із яких 2308,0 - штраф за суму у ППР і 11782,0 - штраф за зобов'язання, погашене за рахунок від'ємного значення ПДВ).
Таким чином, судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що сума у розмірі 23564,00 грн., на яку податковим органом нарахована штрафна санкція, є залишком від'ємного значення ПДВ, за рахунок якого зменшено зобов'язання до сплати, тому податковим органом неправомірно нарахована штрафна санкція у розмірі 11782,00 грн. (23564,00/2).
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 та Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 13.09.2013 року.
Головуюча суддя: Шевчук О.А.
Суддя: Зуєва Л.Є.
Суддя: Лук'янчук О.В.