іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Вільгушинського М.Й.,
суддів Дембовського С.Г., Колесниченка В.М.,
за участю прокурора Голюги В.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2013 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
в силу ст. 89 КК України такого,
що не має судимості,
- за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ст.76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
У невстановлені досудовим слідством місці, час та у невстановленої досудовим слідством особи ОСОБА_1 незаконно придбав із метою збуту та зберігав при собі особливо-небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований.
17 липня 2010 року близько 19 год. ОСОБА_1, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_2, який діяв в рамках оперативної закупівлі, за 80 грн 2 мл указаного наркотичного засобу , що в перерахунку на суху речовину становить 0,056 г.
19 липня 2010 року близько 19 год 30 хв ОСОБА_1, знаходячись в у вище зазначеній квартирі повторно незаконно збув за 80 грн ОСОБА_3, який діяв в рамках оперативної закупівлі, 1,8 мл вищевказаного наркотичного засобу, що в перерахунку на суху речовину становить 0,126 г.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено та постановлено вважати його засудженим за ч.2 ст.307 КК України в редакції від 05 квітня 2001 року. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 доводить незаконність постановлених щодо останнього судових рішень. Стверджує, що йому було пред'явлене неконкретне обвинувачення, яке не відповідає вимогам ст.132 КПК України 1960 р. Указує на те, що суд обґрунтував його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, недопустимими доказами по справі. Посилається на те, що при розгляді справи в суді не були виконані вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 05 червня 2012 року, якою скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив судові рішення щодо ОСОБА_1 у порядку ст.395 КПК України 1960 р. змінити, уточнивши редакцію статті 307 КК України, яка діяла на час вчинення злочину, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України 1960 р. касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені. Згідно зі ст.398 КПК України 1960 р. невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність або неповнота досудового слідства чи судового розгляду справи не є підставою для скасування або зміни судових рішень касаційним судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, вчиненого повторно, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що у матеріалах справи відсутні докази винуватості його у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а суд у вироку послався на недопустимі докази по справі, безпідставні.
Зокрема, на досудовому слідстві та у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_2 детально пояснювали, що, діючи в рамках оперативної закупівлі, саме у ОСОБА_1 за гроші, які були вручені їм у присутності понятих, придбали особливо небезпечний наркотичний засіб - опію ацетильований, який видали працівникам міліції також у присутності понятих. При цьому свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили, що у їх присутності як понятих працівниками міліції проводилися слідчі дії по фіксації фактів збуту особливо небезпечного наркотичного засобу ОСОБА_1, у тому числі при виявленні у останнього коштів, які вручалися для проведення оперативних закупівель наркотичних засобів.
У колегії суддів немає підстав не довіряти показанням указаних свідків, які узгоджуються з іншими належними і допустимими доказами по справі, детально проаналізованими і указаними у вироку.
Твердження про невинуватість ОСОБА_1 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого вчиненого повторно висловлювались ним у судах першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи.
Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі не наведено ніяких інших доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, по справі не встановлено.
Посилання засудженого на неконкретність пред'явленого йому обвинувачення необґрунтовані, оскільки постанова про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.132 КПК України 1960 р. Те, що органами досудового слідства не було встановлено часу, місця та особи у якою ОСОБА_1 придбав особливо небезпечний наркотичний засіб не свідчить про порушення вимог ст.132 КПК України 1960 р.
Також не встановлено порушень вимог ст.399 КПК України 1960 р., яка указує на обов'язковість вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи. Так, ухвалою суду касаційної інстанції від 02 червня 2013 року було скасовано ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2011 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Суд апеляційної інстанції при цьому скасував вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року, а справу направив на новий судовий розгляд. При новому судовому розгляді та при перегляді справи в апеляційному порядку місцевим та апеляційним судом справу щодо ОСОБА_1 розглянуто повно та об'єктивно, ретельно досліджено докази по справі, а судом апеляційної інстанції додатково перевірено доводи апеляцій учасників процесу та з урахуванням усіх обставин прийнято законні та обґрунтовані рішення.
Покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України призначено з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про засудженого, який хворий на певні хронічні захворювання і потребує постійного лікування, пом'якшуючих покарання обставин, якими суд визнав: позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні батьків пенсійного віку.
З урахуванням даних про засудженого, пом'якшуючих покарання обставин суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання.
Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів немає.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 р., пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
ухвалила:
вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
М.Й. ВільгушинськийС.Г. ДембовськийВ.М. Колесниченко