04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" вересня 2013 р. Справа№ 910/5046/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Кондес Л.О.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Шут С.М. - фізична особа - підприємець;
Глущенко В.В. - представник, дов. № 414 від 03.04.2013;
від відповідача: Соборук Ю.Ф. - представник, дов. № 09/09-12 від 27.09.2012;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця Шут Сергія Миколайовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2013
у справі № 910/5046/13 (суддя Куркотова Є.Б.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Шут Сергія Миколайовича
до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка"
про стягнення 214 338,12 грн.
Розпорядженнями Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 та від 07.08.2013 склад колегії суддів змінювався.
На підставі ст.ст.77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013, від 07.08.2013, від 02.09.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/5046/13 відкладався на 07.08.2013, 19.08.2013, 11.09.2013, відповідно, а у судовому засіданні 19.08.2013 оголошено перерву до 02.09.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 у справі № 910/5046/13 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 393,76 грн., 3% річних у розмірі 1,94 грн., 7,91 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що додані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні на суму 202 678,18 грн., які складені у період з 06.04.2012 по 31.07.2012, не містять підпису та печатки вантажоодержувача; наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт на суму 202 678,18 грн. не містять підпису та відтиску печатки відповідача, які свідчать про прийняття останнім послуг позивача із перевезення вантажів на вказану суму; позивачем не надано разових замовлень відповідача на перевезення вантажів на всю суму, а відповідачем заперечується факт замовлення у позивача послуг на перевезення вантажів з червня 2012р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 202 678,18 грн.; позовна заява № 2 від 15.03.2013 надіслана поштою 16.03.2013, тобто з пропуском шестимісячного строку позовної давності; подане позивачем клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності не може бути прийняте до уваги, враховуючи наявність укладеного договору від 15.01.2013; з урахуванням пропуску позивачем встановленого строку позовної давності, а також враховуючи недоведення позивачем факту надання та отримання відповідачем послуг з перевезення вантажів на суму 202 678,18 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню; суд відзначає, що згідно з наявним у матеріалах справи підписаним відповідачем актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2012 (за період січень - грудень 2012р.), відповідачем було визнано суму заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення вантажу за період січень - грудень 2012р. на суму 393,76 грн.; дана сума відповідачем визнається, у зв'язку з чим підлягає стягненню; вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими, оскільки стягнення пені та її розмір не було передбачено умовами договору від 14.03.2009; оскільки правова допомога була надана особою, яка не здійснює адвокатську діяльність згідно із Законом України "Про адвокатуру", то витрати позивача на оплату послуг з надання юридичної допомоги не підлягають стягненню з відповідача у порядку ст.44 ГПК України.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 у справі № 910/5046/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, судом не вірно застосовано ч.2 ст.307 ГК України та п.п.11.1, 11.6, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України від 14.10.1997 № 363 щодо відсутності підписів та печатки вантажоодержувача, оскільки за товарно-транспортними накладними, зазначеними позивачем, вантаж - цегла доставлялась від відповідача до залізничної станції Ромни, з якої відповідач здійснює відвантаження цегли своїм покупцям. Отже, у вищевказаних товарно-транспортних накладних не могли бути підписи покупців, таким чином, товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення вантажів оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.
Скаржник стверджує, що товарно-транспортні накладні, згідно із якими здійснювались перевезення з пунктів навантаження с.Плавинище Роменського району Сумської області та с.Озера по території України до кінцевого споживача, оформлені відповідно до чинного законодавства, однак цим документам суд не надав належної оцінки.
На думку скаржника, якщо навіть і припустити, що відповідні графи оформлені відповідачем з порушенням п.п.11.6, 11.7 Правил, то обов'язок правильно виписувати товарно-транспортні накладні, згідно із вказаними Правилами, покладається на замовника (вантажовідправника).
Як вважає скаржник, у п.3.1 договору не зазначається про форму та періодичність замовлення, таким чином, замовлення з 1 по 30.06.2012 та з 2 по 31.07.2012 надані відповідачем, в яких вказані маршрут, вартість перевезення, вантажоодержувач та кількість автомобілів у графі: кількість авто-щоденно 3-4, відповідають умовам договору.
Скаржник стверджує про безпідставність відмови суду в задоволенні заяви позивача про відновлення пропущеного строку, оскільки наявність договору про надання юридичної допомоги від 15.01.2013 без виданої довіреності не надавала можливості Глущенку В.В. замість позивача подати позовну заяву; крім того, Глущенко В.В. не мав доступу до відповідних бухгалтерських документів в цей період, з 10.01. по 15.03.2012, та був позбавлений можливості надати належні та допустимі докази, а позивач хворів.
Як зазначає скаржник, суд у рішенні застосував строк позовної давності і в той же час відмовив у позові по суті, що є неприпустимим з точки зору теорії права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не оформлені відповідно до вимог чинного законодавства; саме на перевізника покладається обов'язок передати ввірений йому товар належному вантажоодержувачу, повернути вантажовідправнику примірник товарно-транспортної накладної з відміткою про вручення вантажу вантажоодержувачу; позивачем була пред'явлена відповідачу претензія 17.01.2013, а 22.02.2013 надійшли додатки до претензії, отже стан здоров'я позивача не вплинув на подання ним або його представником необхідних документів.
Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі № 910/5046/13 позивачем та відповідачем подані документи.
Відповідачем, у зв'язку із заявленими позивачем підставами апеляційної скарги, надані документи, із клопотаннями від 02.09.2013 та від 19.08.2013.
Позивачем подано заяву від 19.08.2013 про виклик у судове засідання директора Роменського представництва Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" Тихого В.В., для надання відомих йому відомостей стосовно фактів перевезення цегли перевізником - Фізичною особою - підприємцем Шут С.М., згідно із наданими спірними товарно-транспортними накладними, або надати пояснення у письмовій формі.
Колегія суддів, розглянувши подану заяву, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення в частині надання письмового пояснення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія судді встановила наступне.
Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 203 071,85 грн. боргу, в тому числі 202 678,18 грн. плати за надані послуги перевезення протягом квітня - липня 2012р. на суму 202 678,18 грн. та 393,76 грн. - згідно із актом звірки взаєморозрахунків, станом на 31.12.2012; 7 677,78 грн. пені, 3 588,49 грн. 3% річних, 4 588,00 грн. збитків, 4 286,76 грн. судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.03.2009 між позивачем та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" укладено договір № 8/03 про надання послуг по перевезенню вантажів.
Згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 778353 Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" ідентифікаційний код 21129873 перетворено у Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" ідентифікаційний код 21129873.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору № 8/03 позивач, за договором перевізник, зобов'язується у встановлені даним договором строки приймати вантажі та надавати послуги перевезення, а відповідач, за договором відправник, подавати вантажі до перевезення та оплачувати послуги на умовах та у строки, визначені цим договором; перевезення здійснюються автомобільним транспортом на підставі замовлення відповідача.
Згідно з п.7.4 договору № 8/03 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009.
Додатковими договорами від 23.12.2009, від 26.01.2011, від 16.01.2012 сторонами продовжено строк дії договору № 8/03 до 31.12.2010, 31.12.2011, 31.12.2012, відповідно.
Також додатковими договорами від 26.01.2011 та від 16.01.2012 сторонами змінено редакцію п.п.2.1 та 7.6 договору № 8/03.
Відповідно до п.2.1 договору № 8/03, в редакції додаткового договору від 16.01.2012, оплата виконаної позивачем роботи, що визначена у п.1.1 цього договору, здійснюється за її договірною ціною, яка визначається на кожен місяць до 25 числа місяця, що йому передує; договірна ціна погоджується сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору; якщо до 25 числа місяця жодна із сторін письмово не заявить про необхідність укладання специфікації, договірна ціна на наступний місяць не змінюється.
Сторонами погоджено специфікації №№ 1- 4 до договору № 8/03.
Згідно з п.п.2.2, 2.3 договору № 8/03 після виконання замовлення на перевезення вантажу, сторони складають акт виконаних робіт; розрахунки здійснюються до 15 числа наступного за звітним місяця в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі товарно-транспортних накладних та акту виконаних робіт, підписаному уповноваженими представниками сторін.
Позивачем була надіслана відповідачу вимога про сплату боргу 203 071,85 грн. за договором № 8/03 від 14.03.2009 у семиденний термін від дня пред'явлення цієї вимоги. Згідно із рекомендованим повідомленням, зазначена вимога була вручена відповідачу 05.12.12 (а.с.176,т.1).
Докази здійснення відповідачем оплати відповідно до згаданої вимоги, у матеріалах справи відсутні.
Пред'явлена позивачем відповідачу претензія від 17.01.2013 про негайне перерахування боргу 203 071,94 грн. залишена відповідачем без задоволення.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом за 2012р. між сторонами, складеним, підписаним та скріпленим відбитком печатки відповідача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на липень 2012р. становить 393,94 грн.
Відповідач у відзиві від 05.04.2013 заявив про застосування позовної давності.
Позивачем подана заява від 10.04.2013 про відновлення пропущеного строку пред'явлення позову до суду.
Позивачем до матеріалів справи надано заявки від 06.04.2012, 28.05.2012, 31.05.2012, 05.06.2012, 12.06.2012, 13.06.2012, 15.06.2012, 20.06.2012, 01-30.06.2012, 02-31.07.2012.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано до матеріалів справи 9 актів здачі-прийняття робіт, у тому числі від 02.07.2012 : за квітень 2012р. на суму 3 500,00 грн., за травень 2012р. на суму 4 140,00 грн., за червень 2012 на суму 10 220,00 грн., за червень 2012р на суму 50 959,00 грн., за червень 2012р на суму 55 094,09 грн., за червень 2012р на суму 5 240,00 грн., за червень 2012р. на суму 11 400,00 грн., а також від 31.10.2012 за липень 2012р. на суму 45 124,56 грн. та від 05.11.2012р. за липень 2012р. на суму 16 999,87 грн.
Однак, зазначені акти здачі-прийняття робіт є односторонніми, підписаними та скріпленими відбитком печатки лише позивача, а відповідачем не підписані.
Позивач у позовній заяві підставою позовних вимог вказує надання послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними у кількості 145 шт., складеними за період з квітня 2012р. по липень 2012р., із зазначенням дати та вартості послуг з перевезення по кожній товарно-транспортній накладній. Оригінали та копії товарно-транспортних накладних додані до матеріалів справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Така ж норма закріплена й в ст.909 ЦК України.
Згідно із ст.916 ЦК України за перевезення, зокрема, вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.45 Статуту автомобільного транспорту Української РСР за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказами Мінтрансу України від 14.10.97 №363 та від 23.03.98 № 90 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунку за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Як передбачено в п.п.11.1, 11.5, 11.6 Правил, основними документами на перевезення вантажів є, зокрема, товарно-транспортні накладні; замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі їх екземпляри.
Згідно із п.п.13.1 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
Відповідно до п.8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується товарно-транспортними документами, позивачем здійснювалось перевезення вантажів відповідача, як за маршрутами, у яких вантажовідправником та вантажоодержувачем був відповідач, так і за маршрутами, у яких вантажовідправником був відповідач, а вантажоодержувачем - інша особа.
Як свідчать товарно-транспортні накладні, а саме від: 13.06.2012 на суму 650,00 грн.,16.06.2012 на суму 1 217,70 грн., 02.06.2012 на суму 1 696,5 грн., 02.06.2012 на суму 1 846,35 грн., 02.06.2012 на суму 2 272,644 грн., 05.06.2012 на суму 2 181,5 грн., 05.06.2012 на суму 1 856,05 грн., 05.06.2012 на суму 1 676,86 грн., 06.06.2012 на суму 1 845,16 грн., 06.06.2012 на суму 2 269,8 грн., 06.06.2012 на суму 1 581,92 грн., 07.06.2012 на суму 2 308,58 грн., 07.06.2012 на суму 1 726,65 грн., 07.06.2012 на суму 1 653,79 грн., 08.06.2012 на суму 2 407,08 грн., 08.06.2012 на суму 1 701,21 грн., 08.06.2012 на суму 1 538,064 грн., 11.06.2012 на суму 609,24 грн., 11.06.2012 на суму 1 896,64 грн., 11.06.2012 на суму 1 894,464 грн., 12.06.2012 на суму 2 426,78 грн., 12.06.2012 на суму 1 734,58 грн., 12.06.2012 на суму 1 827,63 грн., 13.06.2012 на суму 354,02 грн., 13.06.2012 на суму 472,82 грн., 13.06.2012 на суму 609,24 грн., 14.06.2012 на суму 2 667,06 грн., 14.06.2012 на суму 1 655,28 грн., 14.06.2012 на суму 1 293,53 грн., 15.06.2012 на суму 1 666,76 грн., 15.06.2012 на суму 1 663,002 грн., 15.06.2012 на суму 1 370,16 грн., 16.06.2012 на суму 1 257,69 грн., 16.06.2012 на суму 1 230,76 грн., 16.06.2012 на суму 691,61 грн., 18.06.2012 на суму 1 769,52 грн., 18.06.2012 на суму 1 749,528 грн., 18.06.2012 на суму 746,262 грн., 18.06.2012 на суму 1 673,694 грн., 19.06.2012 на суму 1 636,07 грн., 19.06.2012 на суму 2 164,734 грн., 20.06.2012 на суму 1 814,076 грн., 20.06.2012 на суму 1 245,618 грн., 21.06.2012 на суму 1 588,15 грн., 21.06.2012 на суму 1 236,312 грн., 21.06.2012 на суму 1 278,882 грн., 22.06.2012 на суму 1 659,049 грн., 22.06.2012 на суму 1 928,91 грн., 22.06.2012 на суму 1 256,706 грн., 25.06.2012 на суму 660,53 грн., 25.06.2012 на суму 608,454 грн., 25.06.2012 на суму 1 222,452 грн., 26.06.2012 на суму 1 219,482 грн., 26.06.2012 на суму 1 785,16 грн., 26.06.2012 на суму 1 238,9 грн., 27.06.2012 на суму 738,738 грн., 27.06.2012 на суму 2 058,2 грн., 27.06.2012 на суму 1 597,96 грн., 29.06.2012 на суму 1 916,442 грн., 29.06.2012 на суму 2 650,03 грн., 29.06.2012 на суму 1 825,06 грн., 30.06.2012 на суму 1 402,33 грн., 30.06.2012 на суму 1 388,57 грн., 30.06.2012 на суму 1 778,931 грн., 22.06.2012 на суму 1 176,714 грн., 25.06.2012 на суму 568,26 грн., 26.06.2012 на суму 1 943,30 грн., 27.06.2012 на суму 1 568,97 грн., 21.07.2012 на суму 1 102,14 грн., 20.07.2012 на суму 1 733,76 грн., 19.07.2012 на суму 1 216,26 грн., 18.07.2012 на суму 1 230,30 грн., 17.07.2012 на суму 1 158,12 грн., 16.07.2012 на суму 536,40 грн., 12.07.2012 на суму 1 034,46 грн., 11.07.2012 на суму 915,48 грн., 10.07.2012 на суму 1 107,72 грн., 05.07.2012 на суму 1 117,80 грн., 04.07.2012 на суму 1 005,12 грн., 03.07.2012 на суму 2 494,71 грн., 02.07.2012 на суму 1 521,45 грн., 06.07.2012 на суму 1 009,62 грн., 07.07.2012 на суму 1 097,37 грн., 09.07.2012 на суму 546,30 грн., 10.07.2012 на суму 666,00 грн., 11.07.2012 на суму 944,82 грн., 12.07.2012 на суму 1 120,14 грн., 17.07.2012 на суму 2 000,34 грн., 18.07.2012 на суму 595,62 грн., 19.07.2012 на суму 602,10 грн., 20.07.2012 на суму 1 671,12 грн., 21.07.2012 на суму 999,00 грн., 23.07.2012 на суму 1 634,94 грн., 02.07.2012 на суму 1 712,79 грн., 03.07.2012 на суму 1 744,20 грн., 04.07.2012 на суму 1 151,10 грн., 05.07.2012 на суму 1 036,62 грн., 06.07.2012 на суму 1 158,84 грн., 07.07.2012 на суму 1 252,08 грн., 09.07.2012 на суму 919,44 грн., 10.07.2012 на суму 1 031,04 грн., 16.07.2012 на суму 278,64 грн., 17.07.2012 на суму 1 660,14 грн., 18.07.2012 на суму 1 012,86 грн., 19.07.2012 на суму 1 237,68 грн., 20.07.2012 на суму 1 252,08 грн., 23.07.2012 на суму 615,96 грн., 09.07.2012 на суму 1 357,83 грн., 07.07.2012 на суму 505,98 грн., 02.07.2012 на суму 920,16 грн., 11.07.2012 на суму 921,24 грн., 12.07.2012 на суму 510,12 грн., 18.07.2012 на суму 586,26 грн., 03.07.2012 на суму 1 065,675 грн., 31.07.2012 на суму 955,80 грн., 19.07.2012 на суму 920,34 грн., 04.07.2012 на суму 625,32 грн., 05.07.2012 на суму 1 673,10 грн., 06.07.2012 на суму 613,08 грн., 07.07.2012 на суму 1 218,33 грн., 09.07.2012 на суму 1 180,44 грн., 10.07.2012 на суму 1 111,86 грн., 16.07.2012 на суму 536,40 грн., 17.07.2012 на суму 552,42 грн., 18.07.2012 на суму 1 094,40 грн., 19.07.2012 на суму 651,42 грн., а всього на загальну суму вартості перевезення у розмірі 166 971,85 грн.; відповідно до цих товарно-транспортних накладних перевізником є позивач, а замовником (платником), вантажовідправником та вантажоодержувачем є відповідач. Зазначені накладні мають відмітки з відбитками печаток та підписи про відпущення вантажу, про прийняття вантажу до перевезення водієм-експедитором, про таксування, із зазначенням суми вартості перевезення, підпис таксувальника, відбиток печатки відповідача.
Таким чином, вказаними товарно-транспортними накладними підтверджено те, що позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів згідно із вказаним відповідачем маршрутом. Про закінчення надання послуги з перевезення свідчить, у тому числі, відповідна відмітка таксувальника.
Відповідно до товарно-транспортних накладних від: 07.06.2012 на суму 1 250,00 грн., 12.06.2012 на суму 1 200,00 грн., 15.06.2012 на суму 1 440,00 грн., 05.06.2012 на суму 1 350,00 грн., 15.06.2012 на суму 2 750,00 грн., 06.06.2012 на суму 3 800,00 грн., 06.06.2012 на суму 3 800,00 грн., 05.06.2012 на суму 3 800,00 грн., перевізником є позивач, замовником (платником) та вантажовідправником - відповідач, а вантажоодержувачем - інші особи, зазначені у цих накладних. У вказаних накладних наявні підписи, відбитки печатки відповідача про відпущення товару, підпис водія-експедитора про прийняття товару до перевезення, підпис вантажоодержувача про прийняття товару. Всього, згідно із зазначеними товарно-транспортними накладними, позивачем надано послуг з перевезення вантажів на загальну суму 19 390,00 грн.
Слід вказати про те, що відповідач, заперечуючи факт надання позивачем послуг по перевезенню вантажів, відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 у справі № 910/5046/13, доказів недоставлення позивачем вантажів у пункт призначення або вантажоодержувачам, зазначеним у товарно-транспортних накладних, не надав.
Таким чином, надання позивачем відповідачу послуг згідно із договором № 8/03 за вказаними товарно-транспортними накладними у загальному розмірі 186 361,85 грн., є доведеним, а відповідачем належними доказами свої заперечення не підтверджено.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно із товарно-транспортними накладними від: 06.04.2012 на суму 3 500,00 грн., 22.06.2012 на суму 1 440,00 грн., 21.06.2012 на суму 1 250,00 грн., 21.06.2012 на суму 1 440,00 грн., 20.06.2012 на суму 1 440,00 грн., 13.06.2012 на суму 1 250,00 грн., перевізником є позивач, замовником (платником) та вантажовідправником є відповідач, а вантажоодержувачем - інші особи. Всього згідно із переліченими товарно-транспортними накладними надано послуг на загальну суму 10 320,00 грн.
Однак, у цих товарно-транспортних накладних відсутні підписи вантажоодержувача про одержання вантажу від перевізника.
Таким чином, позивач матеріалами справи не довів того, що за згаданими товарно-транспортними накладними надано відповідачу послуг з перевезення вантажів до вантажовідправників, зазначених у товарно-транспортних накладних, на загальну суму 10 320,00 грн.
У позовній заяві позивачем також вказано про здійснені перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними від: 28.05.2012 на суму 1 350,00 грн., 28.05.2012 на суму 1 350,00 грн., 31.05.2012 на суму 1 440,00 грн., а всього на загальну суму 4 140,00 грн., проте, до матеріалів справи позивачем не надано оригіналів або копій зазначених товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим позивачем не доведено факту надання відповідачу послуг з перевезення вантажів на вказану суму 4 140,00 грн.
В позовній заяві позивачем підставою позовних вимог про стягнення 393,76 грн. заборгованості станом на 01.08.2012, вказано акт звірки взаєморозрахунків від відповідача станом на 31.12.2012.
Як вбачається із акту звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, за даними відповідача на 31.12.2012 заборгованість на користь позивача обліковується у розмірі 393,76 грн.
Зазначений акт звірки складений, підписаний та скріплений відбитком печатки в односторонньому порядку лише відповідачем.
У матеріалах справи є також акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, складений, підписаний та скріплений відбитком печатки лише позивачем, згідно із яким заборгованість на користь позивача, станом на 31.12.2012, становить 203 071,94 грн.
Однак, статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами чинного законодавства не передбачено того, що факт надання послуг з перевезення вантажу підтверджується актами звірки взаємних розрахунків між сторонами. Ані позивачем, ані відповідачем не надано до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг з перевезення на зазначену а акті звірки розрахунків, складеному позивачем, на вказану в цьому акті звірки суму 393,76 грн.
Відповідно до ст.43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, оскільки надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажів на суму 393,76 грн. засобами доказування, за якими нормами чинного законодавства закріплено юридичну силу доказів здійснення перевезення, не підтверджено, то позовні вимоги про стягнення 393,76 грн. є не доведеними матеріалами справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 393,76 грн. відсутні.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і у порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи доведено прострочення відповідачем грошового зобов'язання із сплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів у сумі 186 361,85 грн., відповідно до строків платежу, передбаченого сторонами у п.2.3 договору № 8/03, та наданого позивачем періоду розрахунку, є обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 262,61 грн.
Позивачем пред'явлені позовні вимоги про стягнення 7 677,78 грн. пені на підставі ст.ст.549 - 552 ЦК України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст.231 ГК України.
Однак, слід вказати на таке. Згідно із ч.1 ст.199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
В ч.1 ст.547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
В ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами, встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, сторонами у договорі № 8/03 не передбачено розмір пені, який підлягає сплаті за прострочення відповідачем оплати наданих послуг з перевезення вантажів. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені відсутні.
Посилання позивача на положення ч.6 ст.231 ГК України є безпідставним, оскільки зазначеною нормою передбачено порядок встановлення розміру штрафних санкцій за користування чужими коштами, а не за прострочення оплати наданих послуг платниками грошових коштів.
Щодо вимог про стягнення 4 588,00 грн. збитків, спричинених внаслідок надання правових послуг згідно із договором про надання юридичних послуг № 9 від 15.01.2013 слід вказати на наступні обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2013 між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Глущенком Віталієм Вікторовичем укладено договір про надання юридичної допомоги № 9, згідно із п.1.1 якого позивач, за цим договором замовник, доручає, а Фізична особа - підприємець Глущенко Віталій Вікторович, за договором виконавець, зобов'язується виконати роботу, пов'язану із наданням юридичної допомоги з питань підготовки позовних заяв та претензій до суб'єктів господарювання та державних органів, представництва замовника у місцевих, апеляційних, касаційних судах та відповідних відділах державної виконавчої служби в ході виконання судових рішень, надання юридичних консультацій з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до п.6.1 договору № 9 за послуги за п.1.1 даного договору замовник сплачує виконавцеві винагороду в розмірі 4 588,00 грн. за 10 годин роботи за складання процесуальних документів та представництва в судах та інших органах влади.
Сторонами за договором № 9 складено акт прийому-передачі виконаних робіт від 15.03.2013.
Згідно із квитанцією від 15.03.2013 позивачем сплачено Фізичній особі - підприємцю Глущенку Віталію Вікторовичу суму 4 588,00 грн.
В ч.1 ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Однак, позивачем не доведено того, що надані юридичні послуги на суму 4 588,00 грн. стосуються саме господарського спору у справі № 910/5046/13; умова щодо одержання юридичних послуг із відповідачем не погоджувалась, отже позивач на власний розсуд замовив юридичні послуги.
Таким чином, позивачем не доведено розміру юридичних послуг, вини відповідача в оплаті відповідачем юридичних послуг, у зв'язку з чим відсутні усі складові частини настання відповідальності відповідача, як то: розміру збитків, вини відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача. Отже, підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення 4 588,49 грн. збитків відсутні.
Оскільки у матеріалах справи немає доказів того, що юридичні послуги надавались адвокатом, то такі послуги й немає підстав вважати витратами, пов'язаними із оплатою послуг адвоката, які входять до складу судових витрат відповідно до ст.ст.44, 48 ГПК України.
Відповідно до ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Згідно із ст. 168 Статуту автомобільного транспорту Української РСР позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців; вказаний шестимісячний строк обчислюється, в усіх інших випадках, крім про стягнення штрафу за непред'явлення вантажу, - з дня настання події, що стала підставою для пред'явлення позову.
Оскільки згідно із п.2.3 договору № 8/03 розрахунки здійснюються до 15 числа наступного за звітним місяця, то шестимісячний строк позовної давності за вимогами про стягнення оплати за надані послуги з перевезення вантажів у червні 2012р. закінчився 15.01.2013, а за надані послуги з перевезення у липні 2012р. закінчився 15.02.2013. Позов пред'явлено 16.03.2013.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вже зазначалось, у відзиві на позовну заяву від 05.04.2013 відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
Згідно із ч.ч.4, 5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
11.04.2013 позивачем подано до суду першої інстанції заяву за № 5 про відновлення пропущеного строку пред'явлення позову до суду, у якій причиною пропуску позовної давності пояснює перебуванням на амбулаторному лікуванні, що підтверджується доданою довідкою, та просить причину пропущення позовної давності визнати поважною і відновити пропущений строк.
Відповідно до доданої до заяви позивача довідки головного лікаря Роменської центральної районної лікарні Сумської області від 10.04.2013 № 2027/01-20 Шут Сергій Миколайович перебував на амбулаторному лікуванні в ортопеда - травматолога Роменської ЦРЛ з 10.01.2013 по 15.03.2013 з діагнозом: компресійний перелом тіла L1-1 ст. з стійким больовим синдромом.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі його спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску строку позовної давності; питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути, зокрема, документально підтверджене тяжке захворювання (п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".
З огляду на те, що документально підтверджене тяжке захворювання фізичної особи-підприємця Шут Сергія Миколайовича є тією обставиною, яка з об'єктивних, незалежних від позивача причин істотно утруднила своєчасне подання позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини пропущення позовної давності є поважними, тому порушене право Фізичної особи - підприємця Шут Сергія Миколайовича підлягає захисту на підставі ч.5 ст.267 ЦК України.
Із висновком суду першої інстанції про те, що за наявності укладеного договору від 15.01.2013 № 9 про надання юридичної допомоги, стан здоров'я позивача не є тією обставиною, що перешкоджала йому або його представнику своєчасно звернутися з позовом до суду, суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки укладення договору про надання юридичної допомоги № 9 не усуває причину істотного утруднення своєчасного подання позову позивачем - документально підтвердженого тяжкого захворювання. Враховуючи ту обставину, що позивачем є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка здійснює одноособово облік, зберігання документального забезпечення своєї підприємницької діяльності; згідно із п.3.1 договору № 9 замовник зобов'язується надавати виконавцеві за його вказівкою необхідні документи та інформацію, які стосуються договору, то стан здоров'я фізичної особи - підприємця унеможливлював своєчасно надавати виконавцю за договором № 9 необхідні документи для формування матеріалів позову, обговорювати питання, пов'язані із поданням позову до суду, та вчиняти інші дії, що передують пред'явленню позову, про що свідчить, зокрема, й те, що акт прийому-передачі виконаних робіт згідно із договором № 9, складено лише 15.03.2013, тому, з врахуванням усіх обставин справи, є всі підстави для висновку, що захворювання позивача перешкодило своєчасно звернутись із позовом до суду.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог позивача, у зв'язку з ненаданням позивачем разових замовлень відповідача на перевезення вантажів, оскільки у матеріалах справи є наявними копії заявок відповідача на перевезення позивачем вантажів (а.с.161 - 170, 2т.) на період квітень 2012 - липень 2012р., у тому числі заявки на 05, 12, 13, 15, 20.06.2012, а заявками за №№ б/н на 01-30 червня 2012р. та на 02-31 липня 2012р. відповідачем замовлено у позивача послуги з перевезення вантажів за маршрутом: с.Плавинище - ст.Ромни, де вантажовідправником та вантажоодержувачем є ПАТ "СБК", кількість автомобілів: щоденно 3 - 4 та 4 - 5, відповідно. Крім того, судом першої інстанції всупереч вимогам ст.43 ГПК України не надано оцінки наявним у справі доказам фактичного здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом - товарно-транспортним накладним.
Доводи відповідача є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та не відповідають матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини.
В п.11.7 Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Отже, відповідальність за правильне оформлення товарно-транспортної накладної покладається як на перевізника, так і на вантажовідправника та вантажоодержувача. Разом із тим, при визначення фактичного здійснення перевезення належить враховувати усі обставини, які мають до цього відношення, у зв'язку з чим, за умови, коли відповідач згідно із товарно-транспортною накладною, є одночасно і вантажовідправником і вантажоодержувачем та за наявністю при цьому підпису відповідача у якості вантажовідправника та підпису таксувальника, яка свідчить про надання перевізником відповідної послуги й нарахування йому відповідної плати, є підстави для висновку про фактично надані відповідачу послуги з перевезення. Відповідач, посилаючись на відсутність відмітки відповідача, ще й у якості вантажоодержувача, не надає доказів та не стверджує про присвоєння вантажу перевізником, тому відсутні підстави для висновку про те, що вантаж було відповідачем передано для перевезення водію, але у кінцевому пункті маршруту в розпорядження відповідача вантаж не був переданий.
Твердження про те, що позивач у період часу, починаючи з червня 2012р. та по теперішній час не надавав відповідачу послуг з перевезення, спростовується матеріалами справи. Твердження про те, що наявність на товарно-транспортних накладних підписів працівників відповідача та наявність на них відбитків печатки, є результатом неправомірних дій працівників, разом із директором представництва відповідача Тихого В.В., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки саме відповідач, як юридична особа, є відповідальним за дії своїх працівників. Також є голослівним твердження про самостійне здійснення позивачем підписів за третіх осіб, зважаючи також на наявність на товарно-транспортних накладних підписів таксувальника.
Твердження відповідача про те, що складені сторонами акти виконаних робіт є єдиною підставою для виконання відповідачем грошових зобов'язань, суперечить як нормам законодавства, якими закріплено юридичну силу доказу здійснення перевезення за товарно-транспортною накладною, так і укладеному сторонами договору № 8/03, пунктом 2.3 якого передбачено, що підставою здійснення розрахунків є товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт. При цьому відповідач не мотивує відмову оплатити надані позивачем послуги з перевезення тим, що позивач не звертався до відповідача з метою підписання актів виконаних робіт.
Відомості доданої до витягу із акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління міндоходів у м.Києві від 20.08.2013 № 527/23-56-22-04-21/21129873 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (код ЄДРПОУ 21129873) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.12" таблиці, згідно із даними якої на бухгалтерському рахунку 631 у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем у сумі 393,76 грн., яка виникла у 2012р., свідчать лише про стан бухгалтерського обліку відповідача, зокрема, рахунку 631, а не про стан виконання укладеного сторонами договору № 8/03. При цьому, як вже зазначалось, відповідачем не підтверджено матеріалами справи за які конкретно перевезення обліковується ним заборгованість перед позивачем у сумі 393,76 грн., про неможливість встановлення підстав виникнення заборгованості у вказаному розмірі відповідачем вказано, зокрема, у письмових поясненнях від 16.07.2013.
Зважаючи на усі вищевикладені обставини, підписання позивачем претензії 17.01.2013 не свідчить про наявність у позивача необмеженої можливості своєчасного звернення до суду з позовом.
У письмових поясненнях від 09.09.2013 відповідачем повідомлено про неможливість надання письмових пояснень директора Роменського представництва Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" Тихого В.В., оскільки згідно із наказом відповідача № 52-ОС Тихого В.В. з 30.08.2013 звільнено із займаної посади, а позивачем надано письмове пояснення Тихого В.В. від 10.09.2013, згідно із яким Тихий В.В. повідомив про те, що протягом більш як 10 років працював в ПРАТ "СБК", спочатку на посаді старшого менеджера логістики, а потім директором Роменського представництва ПРАТ "СБК"; що позивачем здійснювалось перевезення вантажів відповідно до договору № 8/03 від 14.03.2009 протягом періоду з 2009р. по липень 2012р.; що підписи на товарно-транспортних накладних належать Тихому В.В. та здійснювались ним на законних підставах, жодної скарги від покупців стосовно неотримання цегли до ПРАТ "СБК" не надходило.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шут Сергія Миколайовича задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 у справі № 910/5046/13 скасувати частково і прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Микільсько-Слобідська, будинок 2/Б; ідентифікаційний код юридичної особи 21129873) на користь Фізичної особи - підприємця Шут Сергія Миколайовича (42004, Сумська область, м. Ромни, 3-й провулок Червоної, будинок 56; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів 2488317711) 186 361,85 грн. боргу, 3 262,61 грн. 3% річних, 3 792,49 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Микільсько-Слобідська, будинок 2/Б; ідентифікаційний код юридичної особи 21129873) на користь Фізичної особи - підприємця Шут Сергія Миколайовича (42004, Сумська область, м. Ромни, 3-й провулок Червоної, будинок 56; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів 2488317711) 1 892,29 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
6. Справу № 910/5046/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Кондес Л.О.
Рябуха В.І.