Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 296/3884/13-п
Категорія ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
12 вересня 2013 року м. Житомир
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області Ляшук В.В.
з участю:
секретаря: Кашенко Л.М.
прокурора: Антощука Є.В.
особи, яку притягнуто до відповідальності: ОСОБА_1,
адвоката: ОСОБА_2
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172- 2 та ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Овруч, Житомирської області, вдови, з вищою освітою, працюючої головним спеціалістом-лікарем відділу медицини катастроф та організації медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров'я, державного службовця 11 рангу 6 ої категорії, яка проживає в АДРЕСА_1, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась,
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2013 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень.
Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172- 2 КУпАП на підставі п.6 ст. 247 КупАП закрито у зв'язку із скасуванням акта, що встановлює адміністративну відповідальність.
Як зазначено у постанові суду першої інстанції:
Проведеною відділом по боротьбі з корупцією УБОЗ УМВС України в Житомирській області перевіркою дотримання антикорупційного законодавства встановлено, що Департамент охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації розташований за адресою: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 25, є структурним підрозділом Житомирської обласної державної адміністрації, що реалізує державну та регіональну політику в галузі охорони здоров'я області та утримується за рахунок коштів державного бюджету України.
Наказом Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації № 353 ос від 27.12.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста-лікаря відділу організаційно-методичної та лікувально-профілактичної роботи, фармації і маркетингу.
Наказом Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації № 321 ос від 28.11.2011 ОСОБА_1 присвоєно 11 ранг державного службовця 6 ої категорії.
Відповідно до листа Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації від 17.04.2013 за вих. № 2038/03- 11 згідно розпорядження голови облдержадміністрації від 24.12.2012 № 443 «Про зміну найменувань структурних підрозділів обласної державної адміністрації» найменування Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації змінено на Департамент охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації, штатний розпис якого введено в дію з 01.01.2013. Згідно штатного розпису Департаменту ОСОБА_1 перебуває на посаді головного спеціаліста-лікаря відділу медицини катастроф та організації медичної допомоги населенню, при цьому, не зважаючи на зміну найменування відділу, умови праці не змінилися.
У березні 2013 року ОСОБА_1, будучи достовірно обізнаною щодо порядку подачі декларації про майно доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, маючи реальну можливість своєчасно її подати, в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», діючи умисно з корисливих мотивів, у встановлений законом термін таку декларацію не подала.
Востаннє вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» доводилися керівництвом департаменту охорони здоров'я Житомирської ОДА до особового складу при проведенні апаратної наради 11.03.2013, на якій ОСОБА_1 була присутня.
Лише після початку здійснення працівниками УБОЗ УМВС України в Житомирській області перевірки вимог дотримання антикорупційного законодавства з боку ОСОБА_1, 16.04.2013 останньою було подано декларацію про майно доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2012 рік.
Таким чином, ОСОБА_1, будучи посадовою особою органу центральної виконавчої влади - головним спеціалістом-лікарем відділу медицини катастроф та організації медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації, державним службовцем 11 рангу 6 ої категорії, будучи достовірно обізнаною щодо порядку подачі декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, маючи реальну можливість своєчасно її подати, в порушення вимог статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», у встановлений законом термін до 1 квітня 2013 року таку декларацію не подала, чим вчинила корупційне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172- 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду в частині визнання її винною за ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП та закриття провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що причиною несвоєчасного подання нею декларації стало те, що вона у період з 14 березня 2013 року по 12 квітня 2013 року перебувала у відрядженні в м. Київі у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика на передатестаційному циклі за спеціальністю «ревматологія».
Після відрядження, у перший робочий день - 15 квітня 2013 р. (понеділок) вона звернулась до бухгалтерії та відділу кадрів департаменту за отриманням бланку декларації та довідки про її доходи за 2012 рік, які раніше їй ні ким не видавались, проте надані вони були лише 16.04.2013 р. Після заповнення декларації 16.04.2013 р. вона здала її за місцем роботи.
Станом на 22.04.2013 р., дата складення адміністративного протоколу працівниками УБОЗ, вона подала самостійно декларацію та про будь-які перевірочні дії відносно неї у період 15- 17 квітня співробітниками міліції їй нічого не було відомо, а тому твердження, що вона подала декларацію лише під час проведення перевірки є неправдивими.
Також вважає, що корупційним може бути правопорушення лише за умови, що воно було вчинено умисно з метою отримання неправомірної вигоди, що на її думку не знайшло свого підтвердження, оскільки несвоєчасне подання нею декларації було викликано поважною причиною.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її адвоката, які просили задовольнити її апеляційну скаргу, заперечення прокурора, дослідивши матеріали справи апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КУпАП на підставі п.6 ст. 247 КУпАП в апеляційному порядку не оскаржується, правильність вказаного судового рішення в апеляційного суду сумнівів не викликає.
Разом з тим, на думку апеляційної інстанції заслуговують на увагу інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (уповноважена особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення поряд з іншими обставинами зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
Згідно до положень ч.2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити : відомості про особу, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.
Постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, в частині, що стосується встановлення її вини у правопорушенні, передбаченому за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, як вбачається з її змісту зазначеним вимогам Закону не відповідає.
Так, мотивувальна частина вказаної постанови суду не містить опису установлених судом обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП у вчиненні, якого вона визнана винною та за яке на неї накладено адміністративне стягнення.
В мотивувальній частині постанови лише вказано про обставини, які були встановлені перевіркою проведеною відділом боротьби з корупцією УБОЗ УМВС України в Житомирській області та ставились в вину ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення, а не суть правопорушення визнаного судом доведеним.
Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 несвоєчасно, а саме 16.04.2013 року, а не до 01.04.2013 року, як вимагає Закон України „Про засади запобігання і протидії корупції" подала за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати за 2012 рік, в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі і поясненнями самої ОСОБА_1
Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що настання адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП не залежить від форми вини особи.
Так, відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, а саме неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції" встановлена статтею 172-6 Глави 13-А „Адміністративні корупційні правопорушення" Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визначення терміну корупційного правопорушення до якого, згідно Глави 13-А КУпАП належить і норма, яка передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю (ч.1 ст. 172-6 КУпАП) міститься в спеціальному Законі - «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», корупційне правопорушення - це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
В цій же статті дано визначення корупції - це використання особою, зазначеною в ч. 1 ст. 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в ч. 1 ст. 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
Таким чином, на думку апеляційної інстанції адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП (глава 13-А „Адміністративні корупційні правопорушення") повинно характеризуватися лише умисною формою вини, а вчинення цих діянь через необережність, в тому числі і внаслідок недбалого ставлення особи до своїх обов'язків виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Коли ж особа, яка вчинила правопорушення, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоч і повинна була і могла їх передбачати ці дії згідно до ст. 11 КУпАП слід розцінювати як вчиненні з необережності.
Опитана в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 давала послідовні пояснення, які узгоджуються з іншими матеріалами справи про те, що не подала своєчасно декларацію через поважні причини.
Вказувала, що згідно наказу № 179 к від 01.03.2013 року, в період з 14.03.2013 р. по 12.04.2013 року перебувала у відрядженні в м. Києві в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
Після відрядження, у перший робочий день - 15 квітня 2013 р. (понеділок) звернулась до бухгалтерії та відділу кадрів департаменту за отриманням бланку декларації та довідки про її доходи за 2012 рік, які раніше їй не видавались, а були надані лише 16.04.2013 р. і в цей же день здала декларацію.
Обставини перебування ОСОБА_1 у вказаний нею період у відрядженні в м. Києві, подання нею декларації 16.04.2013 року, після отримання у відділі кадрів бланку та довідки про заробітну плату, не заперечується у постанові суду, протоколі про вчинення адміністративного правопорушення та підтверджується матеріалами справи.
Так, зокрема це вбачається з копії наказу № 179 к від 01.03.2013 року про відрядження (а.с. 125), копії декларації ОСОБА_1, заповненої 16.04.2013 року (а.с. 73), пояснювальної записки ОСОБА_1 від 17.04.2013 р. про причини несвоєчасного подання декларації та надання їй 15.04.2013 р. бланку декларації (а.с. 162).
Доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 та переконливо свідчили, що вона умисно несвоєчасно подавала декларацію у постанові суду не вказано, не містять таких доказів і матеріали справи.
Висновки особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 несвоєчасно подала декларацію з корисливих мотивів, а також подала її лише після викриття цього порушення перевіркою проведеною працівниками УБОЗ ґрунтується лише на припущеннях та нічим об'єктивно не підтверджується.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення ОСОБА_1 правопорушення було складено 22.04.2013 року, перевірка Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю розпочалась, як слідує з проведених першочергових дій 16.04.2013 року (а.с. 22), в той час коли в матеріалах справи є дані, що ОСОБА_1 15.04.2013 року, у перший робочий день, звернулась за наданням їй бланку декларації та довідки про доходи, а 16.04.2013 року вже здала декларацію.
Відсутні в матеріалах справи також переконливі дані, які б вказували, що ОСОБА_1 до 17.04.2013 року, знала про проведення за фактом несвоєчасного подання нею декларації службової перевірки розпочатої 05.04.2013 р. (а.с. 163), складання актів від 01.04.2013 р., 02.04.2013 р. про неподання декларації, оскільки докази про, що цей наказ взагалі доводився їй до відома особою, яка склала протокол не надано та в матеріалах справи не має.
Усі ці дані вказують на надуманість змісту протоколу про корисливий мотив несвоєчасного в незначний термін, подання ОСОБА_1 декларації про доходи.
З врахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки в її діях не встановлена суб'єктивна сторона правопорушення, яка характеризується умисною формою вини та наявністю спеціальної мети - одержати неправомірної вигоди, а тому провадження у справі закриває на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 22 серпня 2013 року, в частині визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накладення на неї
адміністративного стягнення скасувати, а провадження в справі в цій частині закрити за відсутністю події та складу правопорушення.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Житомирської області В.В. Ляшук