Справа № 105/650/12
02.10.2012 року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді -Логвінко О. А.,
при секретарі -Каріта О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Мирнівська сільська рада Джанкойського району про усунення від права на спадкування, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла його мати - ОСОБА_3, що проживала за адресою АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина у виді домоволодіння та земельної ділянки за адресою проживання. Він є рідним сином померлої ОСОБА_3, постійно проживав з нею і вів спільне господарство. У встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернувся в державну нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини. Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 15.05.2007 року його мати ОСОБА_3 визнана недієздатною внаслідок психічного захворювання, при цьому опікуном була призначена його сестра - ОСОБА_2 Ухвалою Апеляційного суду АРК від 21.02.2008 року рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 15.05.2007 року в частині призначення опікуна скасовано, а рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 22.06.2009 року опікуном недієздатної ОСОБА_3 призначений він, який з цього часу офіційно здійснював опікунство над нею. В даний час на спадщину крім нього претендує ОСОБА_2, рідна донька ОСОБА_3 та його рідна сестра. Вважає, що вона не має право на спадкування після смерті матері, оскільки за життя відповідачка припинила турботу про матір. Ухилялася від допомоги, в зв'язку з чим він вимушений був займати гроші на ліки та харчування матері; економити для себе на харчуванні, одягу; працювати не повний робочий день. Мати тривалий час через поведінку відповідачки відчувала душевні страждання. На його думку відповідачка підчас тяжкої хвороби матері мала можливість їй допомагати, але ухилялася від цього. Просить, посилаючись на ст. 16, 1224, 1261 Цивільного кодексу України, позов задовольнити. Усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року, ОСОБА_2.
У судове засідання позивач не з'явився.
Представник позивача за довіреністю у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що з 1982 року мати відповідачки - ОСОБА_3 страждала психічним захворюванням внаслідок тяжкого психічного розладу - слабоумства. Мати проживала разом з позивачем - своїм сином та її братом ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_4 в будинку матері за адресою АДРЕСА_1. Вона сама з сім'єю до 2008 року проживала у тому ж дворі, у времянки. Коли вона була опікуном матері, в будинок к матері її брат не пускав. Вона вимушена була харчувати матір на вулиці, а бо у неї у времянці. В будинок заходити вона не могла взагалі, в зв'язку з чим зверталася до суду з заявою про вселення. В 2008 році вона з сім'єю переїхала жити за іншою адресою. Опікуном матері був призначений брат - позивач. Вона погодилася з цим, оскільки брат проживав разом з матір'ю. Після того як вона переїхала жити за іншою адресою брат перестав пускати її не тільки к матері, але і у двір домоволодіння. На цьому ґрунті між ними постійно виникали сварки, а в 2008 році ОСОБА_1 через побої завдані їй був засуджений Джанкойським міськрайонним судом. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки від допомоги матері вона не ухилялася. Позивач свідомо перешкоджав їй в спілкуванні з матір'ю. Навіть не повідомив, що мати хворіє, а потім, і про смерть матері та про час похорон. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник третій особи Мирнівської сільської ради - секретар сільради Шевчук І.А. в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала повністю. Пояснила, що в сім'ї ОСОБА_1 - ОСОБА_2 постійно були скандали, дільожка. ОСОБА_1 доглядав за ОСОБА_3. ОСОБА_2 постійно провокувала сварки. Причиною сварок зі слід сусідів були п'янки та дебоші в сім'ї ОСОБА_2. Вважає, що тільки ОСОБА_1 має право на спадщину, бо доглядав матір та піклувався про неї. Перешкод в спілкуванні ОСОБА_2 з матір'ю ніхто не чинив. ОСОБА_2 неодноразово зверталася до сільради з заявою на ОСОБА_1 з приводу не піклування ОСОБА_1 про матір, але ці заяви не підтверджувалися. Крім того, ОСОБА_2 зверталася до сільради з приводу, що після оформлення опіки ОСОБА_1, її не пускав в будинок. З цього приводу з ОСОБА_1 проводилися бесіди. Що є причиною постійних сварок, на її думку - будинок. Про то, що ОСОБА_2 не допомагала матері їй відомо тільки зі слів сусідів.
Свідок ОСОБА_6, сусідка, в судовому засіданні пояснила, що спілкувалася з сім'єю ОСОБА_1 до 2002 року. В цей період часу ОСОБА_3 проживала разом з сином, який здійснював за нею догляд. Відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були доброзичливі. ОСОБА_3 ходила до доньки ОСОБА_2 у гості. ОСОБА_3 була не дуже балакуча, але на доньку не жалілась. При сварках між братом та сестрою вона не була. Хто харчував бабусю не знає, але коли бачила, то ОСОБА_1. ОСОБА_4, дружина ОСОБА_1 завжди працювала. ОСОБА_1 п'ять років - трутнем пролежав. Все це їй відомо тільки до 2002 року. З 2002 року до дня смерті вона зазначити ні чого не може.
Свідок ОСОБА_7, медсестра, в судовому засіданні пояснила, що їй відомий період тільки останній місяць до смерті ОСОБА_3 Вона як дільнична медична сестра ходила робити уколи, купувала ліки. Знає, що позивач та відповідачка постійно сварилися. Причина - спадщина (будинок). Про взаємовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їй не відомо. За весь час, скільки вона бувала в будинку ОСОБА_2 не бачила. За ОСОБА_3 доглядала невістка - дружина позивача - ОСОБА_8 Сам ОСОБА_1 працює в Ялті. Приїздив додому раз в дві неділі, на вихідні. Чи допускав брат сестру до матері в будинок, чи передавали ОСОБА_2 що матір хворіє, чи відмовлялася вона допомогти - їй не відомо.
Свідок ОСОБА_9, сусідка, у судовому засіданні пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 претендує на частку домоволодіння. Але більш 30 років ОСОБА_1 проживав в будинку з матір'ю. ОСОБА_2 з 1990 року жила у времянці. Коли була опікуном матері, то не харчувала її. В будинок ОСОБА_2 не заходила, оскільки між дружиною брата та ОСОБА_2 була антипатія. За допомогою в догляді матері ОСОБА_1 к ОСОБА_2 не звертався. ОСОБА_1 живе в достатку, тому йому не було необхідності звертатися. Відносини з сестрою він хотів налагодити в 2012 році, щоб без суду поділити будинок, але ОСОБА_2 запросила 20000 дол. США. Будинок всього 14-15 тис. дол. США коштує. Чи скаржилася мати на ОСОБА_2 - то ні, вона взагалі ні кому, ні чого не говорила.
Свідки ОСОБА_10 ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 була гарною донькою, але відносини з братом не склалися. Постійно виникали сварки. ОСОБА_1 перешкоджав ОСОБА_2 спілкуватися з матір'ю. Коли матір померла, ОСОБА_1 навіть не повідомив ОСОБА_2 про її смерть. Коли жили в одному дворі, то ОСОБА_1 забороняв ОСОБА_2 виходити з двору через центральний вхід, вона ходила через огороди. Крім того в суді розглядалася справа про вселення ОСОБА_2 до будинку матері.
Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року у віці 72 роки у с. Дніпровка Джанкойського району померла ОСОБА_3, актовий запис № 31. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського МРУЮ АРК (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у виді домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 підтверджено свідоцтвом про права особистої власності на домоволодіння та зареєстровано в БТІ м. Джанкой 04.12.1989 року за реєстром № 126 (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-720/11 за позовом ОСОБА_2 до Мирнівської сільської ради, ОСОБА_12 про визнання заповіту не дійсним, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року звернулися ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_1 (син), ОСОБА_12 (онук) (а.с.25 справа 2-720/11).
За рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК по справі № 2-о-262/07 від 15.05.2007 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано недієздатною внаслідок психічного захворювання. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 призначена опікуном ОСОБА_3 (а.с.11).
Ухвалою Апеляційного суду АРК рішення Джанкойського міськрайонного суду від 15.05.2007 року в частині призначення опікуна скасовано, та справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.12).
22.06.2009 року за рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК по справі 2-0-1/2009 заява ОСОБА_1 до органу опіки та піклування Мирнівської сільської ради Джанкойського району про визнання опікуном, заінтересована особа ОСОБА_2 задоволена. Опікуном над недієздатною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначений її син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13).
Згідно довідки Мирнівської сільської ради на час смерті ОСОБА_3 були прописані та проживали за адресою АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13 (а.с.14).
З актів від 03.07.2007 року, 16.07.2007 року, 29.10.2007 року, 14.07.2008 року, 18.08.2008 року, 08.09.2008 року, складених за підписом сусідів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_4 на предмет умов проживання ОСОБА_3 підчас виконання обов'язків опікуна ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_3 проживала в будинку в окремій кімнаті і мала усі необхідні речі. Проте у кімнаті було не прибрано, одяг брудний. (а.с.15-20).
Згідно акту Мирнівської сільради (без зазначення дати складання акту) умови проживання ОСОБА_3 задовільні. ОСОБА_3 проживає з сином ОСОБА_1 Дохід сім'ї пенсія ОСОБА_3 та приробітки сина. Продукти харчування наявні із запасом. (а.с.21).
Згідно акту відвідування сім'ї ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 24.09.2007 року, складеного комісією Мирнівської сільради - ОСОБА_2 як опікун просила у брата документи, що належать матері (домову, пенсійне), але останній відмовлявся їх надати до рішення апеляційного суду. Комісія вирішила рекомендувати звернутися до суду (а.с.32).
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 1-106/08 по обвинуваченню ОСОБА_1, останній був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України по факту завдання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 (а.с.108 справа 1-106/08).
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи № 1-7/09 ОСОБА_13 звертався до суду зі скаргою в порядку ст. 27 КПК України по звинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_4 з приводу завдання легких тілесних ушкоджень через перешкоди в користуванні загальним проходом на земельної ділянці в домоволодіння матері ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.1).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-31/10 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, ОСОБА_2 зверталася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про вселення її, як опікуна матері, в будинок к матері, через перешкоди відповідачем виконувати їй свої обов'язки опікуна. Позов був залишений без розгляду в зв'язку зі смертю ОСОБА_3 (а.с.3).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-720/11 за позовом ОСОБА_2 до Мирнівської сільської ради, ОСОБА_12 про визнання заповіту недійсним, 17.12.2010 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про визнання заповіту, посвідченого 26.04.2002 року від імені ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року Мирнівською сільською радою на користь ОСОБА_12 недійсним. Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 27.10.2011 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду АРК від 06.12.2011 року, позов задоволено. (а.с. 134-135,153).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільних справ № 2-720/11, 2-31/10, матеріали кримінальних справ № 1-106/08, № 1-7/09 прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1223 Цивільного кодексу України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Права на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року у віці 72 роки у с. Дніпровка Джанкойського району померла ОСОБА_3, актовий запис № 31.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою і дітьми ОСОБА_3 Дані обставини встановлені рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК по справах № 2-о-262/07 та № 2-о-1/2009 (а.с.11,13) і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина у виді домоволодіння АДРЕСА_1.
З заявами про прийняття спадщини у встановлений ст. 1270 ЦК України строк до Джанкойської районної державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12
За життя ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_12 (онука та сина позивача ОСОБА_1.) склала заповіт, який рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК по справі № 2-720/11 був визнаний недійсним, оскільки в момент складання заповіту волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало її волі через тяжку психічну хворобу (слабоумство). Рішення набрало законної сили 06.12.11 року.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України відкрилася спадщина за законом.
В ч. 1 ст. 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Стаття 1261 ЦК України вказує коло спадкоємців першої черги до яких відносяться діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, батьки.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рідні діти ОСОБА_3 тому є спадкоємцями першої черги.
21 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_2 , обґрунтовуючи своє звернення тим, що відповідачка свідомо ухилялася від догляду та надання матеріальної допомоги матері, яка через тяжку хворобу знаходилася в безпорадному стані.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено , що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту наведеної норми при вирішенні даної справи суд має встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що правило частини п'ятої ст. 1224 стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечувати умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
За загальним правилом, визначеному в ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права та обов'язки щодо надання доказів, їх дослідженні та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.ст. 10, 60 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачка маючи реальну можливість, умисно та свідомо ухилялася від надання спадкодавцеві допомоги. Не надано суду і доказів того, що через похилий вік і тяжке психічне захворювання спадкодавець перебувала в безпорадному стані і потребувала постійного догляду.
Допитані в судовому засіданні свідки, лише підтвердили, що весь час починаючи з 2002 року позивач та відповідач перебували у поганих взаємовідносинах через домоволодіння матері. З приводу спадщини між ними постійно виникали сварки. Дана обставина підтверджена також вироком Джанкойського міськрайонного суду по кримінальній справі № 1-106/08 від 15.12.2008 року, за яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень внаслідок сварки через спадщину.
Як вбачається з матеріалів справи позивач проживав разом з матір'ю в будинку матері, відповідачка у времянці.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільних та кримінальних справ встановлено, що за час спільного проживання на території домоволодіння матері за адресою АДРЕСА_1 позивач перешкоджав відповідачки в спілкуванні з матір'ю. З цього приводу в 2008 році відповідачка зверталася до Джанкойського міськрайонного суду про вселення до матері, з метою виконання обов'язків опікуна; зверталася до сільської ради.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і доводи позивача, про його неодноразове звернення до відповідача з вимогами про налагодження колишніх відносин, для спільного догляду за матір'ю. Не надано позивачем і доказів того, що позивач вимушений був економити себе на харчуванні, брати в борг гроші на ліки і харчування для матері.
Як зазначила, у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, позивач ніколи не звертався до відповідачки з проханням допомогти матері, оскільки жив у достатку. Через антипатію між дружиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання не бувала в будинку матері. ОСОБА_3 отримувала пенсію.
З пояснень свідка ОСОБА_7 встановлено, що за місяць до смерті спадкодавця ОСОБА_3 її доглядала невістка, дружина позивача. Позивач ОСОБА_1 працює в м. Ялта, та приїздив до дому один раз на дві неділі.
Судом встановлено, що ще в 2002 році від імені ОСОБА_3 на домоволодіння по АДРЕСА_1 був складений заповіт на ім'я сина позивача ОСОБА_12, який в 2011 році рішенням суду був визнаний недійсним.
Інші свідки, допитані у судовому засіданні, також не підтвердили факту умисного ухилення відповідачки від надання допомоги матері. Як не підтвердили і факту про обізнаність відповідачки про стан здоров'я матері та її потреби в допомозі.
Суд не приймає як доказ умисного ухилення відповідачки від надання допомоги матері пояснення представника третій особи Мирнівської сільської ради про обізнаність відповідачки про необхідність надання допомоги, оскільки такі дані представнику стали відомі від третіх осіб - сусідів.
Акти обстеження умов проживання ОСОБА_3 надані позивачем в обґрунтування своїх доводів щодо необхідності усунення відповідачки від права на спадкування стосуються періоду часу вирішення питання про заміну опікуна з ОСОБА_2 на ОСОБА_1, який не погодився з тим, що опікуном матері була призначена відповідачка.
Таким чином суд, погоджується з доводами представника відповідача, що усі докази надані позивачем стосуються зокрема взаємовідносин позивача та відповідача, і не містять доказів взаємовідносин спадкодавця з спадкоємцем ОСОБА_2 та свідомого ухилення відповідачки від виконання обов'язків щодо утримання своєї матері при наявності реальної можливості вчинити такі дії.
Жодний із свідків не дав переконливих пояснень, того, що відповідач ОСОБА_2, погана ставилася до своєї матері та свідомо не виконувала свій обов'язок встановлений законом.
Як зазначила у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 позивач дійсно бажав налагодити стосунки із відповідачкою, але в 2012 році, коли постало питання про поділ будинку, але не зміг домовитися з відповідачкою про вартість.
На думку суду відсутність такої домовленості і стала підставою звернення до суду з заявою про усунення від права на спадкування.
Враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено факту умисного, свідомого ухилення відповідачки від утримання своєї матері ОСОБА_3, що спадкодавець через похилий вік або тяжку хворобу була у безпорадному стані, і не могла самостійно забезпечити умови свого життя тощо та надання відповідачкою допомоги було необхідним для існування спадкодавця, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, статті 1224 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Мирнівська сільська рада Джанкойського району про усунення від права на спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. А. Логвінко