Апеляційний суд Житомирської області
Справа №0603/3450/12 Головуючий у 1-й інст. Потапова Т.М.
Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.
10 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Забродського М.І., Заполовського В.Й.,
при секретарі судового
засідання Капустинській Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2013 року,-
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 08.12.2011 року на автодорозі Житомир-М.Подільський ОСОБА_3, керуючи автомобілем MERCEDES-BENZ 308D, державний номер НОМЕР_1, не впоравшись з керуванням, виїхала за межі проїзної частини у правий кювет та допустила перекидання автомобіля. Внаслідок ДТП їй завдані тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та встановлений діагноз: поєднана травма. ЗХСМТ. Компресійно-уламкові переломи тіл хребців Th7, Th8 зі стенозуванням хребцевого каналу на даному рівні, перелом дужки Th5 хребця ліворуч, перелом лівого поперечного відростку Th9 хребця, ЗТГК. Забій легень. Відкритий уламковий перелом кінцевої та середньої фаланги 3 пальця лівої кисті з помірним зміщенням фрагментів, травматичний дефект м'яких тканин кінцевої фаланги 2 пальця лівої кисті. У зв'язку з травмою знаходилась на стаціонарному лікуванні з 08.12.2011 року по 26.12.2011 року, перенесла три операції. Під час розгляду справи залучено в якості відповідача ПАТ „Страхова група „ТАС", позивач змінила позовні вимог, та посилаючись на те, що на момент вчинення ДТП автомобіль був застрахований, просила стягнути на свою користь із ПАТ „Страхова група „ТАС" 20132 грн. 09 коп. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_3 177450 грн. моральної шкоди.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ „Страхова група „ТАС" на користь ОСОБА_2 18331 грн. 80 коп. матеріальної шкоди, 2550 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ „Страхова група „ТАС" в дохід держави 268 грн. 25 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 27450 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 53 грн. 65 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 27450 грн. моральної шкоди, та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю. Зокрема, посилається на те, що втрата свідомості водія ОСОБА_3, внаслідок чого сталося ДТП, є подією, що не залежала від її волі, свідомості та бажання і вона не могла за даних обставин відвернути та перешкодити такій події, а понесена позивачем шкода є шкодою, що завдана внаслідок непереборної сили.
В апеляційній скарзі ПАТ „Страхова група „ТАС", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову щодо стягнення з ПАТ „Страхова група „ТАС" матеріальної та моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а скарга ПАТ „Страхова група „ТАС" - підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011 року о 9 год.40 хв. на автодорозі Житомир-М.Подільській поблизу с.Павленківка водій автомобіля MERCEDES-BENZ 308D ОСОБА_3 не впоралась з керуванням, виїхала за межі проїзної частини в правий кювет та допустила перекидання автомобіля. Внаслідок ДТП водій автомобіля та пасажир ОСОБА_2 отримали середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Причиною ДТП була втрата свідомості водія ОСОБА_3, що призвело до некерованості автомобіля. ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої надбрівної дуги, переломів 5,7,8,9 грудних хребців, забою легень, переломів середньої та нігтьової фаланги 3-го пальця лівої кисті та відриву нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті.
Постановою слідчого ВР ДТПСУ УМВС в Житомирській області від 27.04 2012 року кримінальну справу порушену за фактом ДТП, внаслідок якої ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості закрито, на підставі ст.6 п.2 КПК України - за відсутністю в діях водія ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні з 08 грудня по 26 грудня 2011 року. Позивачці був встановлений діагноз; поєднана травма. ЗХСМТ. Компресійно-уламкові переломи тіл хребців Th7 -Th8 зі стенозуванням хребетного каналу на даному рівні, перелом дужки Th5 хребця ліворуч, перелом лівого поперечного відростку Th9 хребця. ЗТГК. Забій легень. Відкритий уламковий перелом кінцевої та середньої фаланги ІІІ пальця лівої кисті з помірним зміщенням фрагментів. Травматичний дефект м'яких тканин кінцевої фаланги ІІ пальця лівої кисті.
З історії хвороби № 27348 вбачається, що позивачка знаходилась на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному центрі з 08.12.2011 року по 26.12.2011 року, їй зроблені три операції по ушиванню ран та остеонекротомія фаланг 2-го та 3-го пальців лівої кисті, ушивання ран надбрівної дуги, транспедикулярна корекція та фіксація хребта на рівні Th6 -Th9 хребців.
Матеріалами справи підтверджується, що на лікування та реабілітаційний курс позивачкою витрачено коштів на суму 18 331 грн. 80 коп.
ОСОБА_3 згідно з полісом № АА /6950018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у компанії „Страхова група „ТАС" з 17.08.2011 року до 16.08.2012 року, встановлений поліс ліміт відповідальності - 100000 грн. за шкоду життю та здоров'ю потерпілого.
Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, в п.4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року (далі - Постанова) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
Відповідно до ст. 1194 ЦПК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» (далі - Закон) (чинного на момент скоєння ДТП) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом п. 2 ст. 33.1 Закону учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 16 Постанови, відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
У пункті 11 Постанови, надано роз'яснення, відповідно до яких, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.
У той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_3 відповідно до ст. 33 Закону № 1961-IV виконала свій обов'язок і протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП повідомила страховика ПАТ „Страхова група „ТАС", з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про ДТП, що сталася 08 грудня 2011 року.
В апеляційній інстанції представник ПАТ „Страхова група „ТАС" підтвердив, що ОСОБА_3 у встановлений законом порядку не повідомляла страхову компанію про ДТП, яка мала місце 08 грудня 2011 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідальність ПАТ „Страхова група „ТАС" не настала у зв'язку з неповідомленням останньої про страховий випадок, а тому згідно зі ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має нести ОСОБА_3
У зв'язку з цим та відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди з ПАТ „Страхова група „ТАС підлягає скасуванню з ухваленням нового - про стягнення шкоди з ОСОБА_3
Що стосується судового рішення в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3, то рішення в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.1667 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином суд першої інстанції правильно вважав, що позивачу ОСОБА_2 неправомірними діями відповідача була завдана моральна шкода, між якою і діями відповідача є причинний зв'язок, та доведена вина ОСОБА_3 в її заподіянні.
При визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції враховувались фізичні страждання та хвилювання позивачки, які вивели її із рівноваги, заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я.
З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних ОСОБА_2 моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування.
Враховуючи встановлені обставини справи та вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди.
При встановлені зазначених вище фактів судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні рішення правильно застосовано норми матеріального права.
За таких обставин, відповідно до ст.308 ЦПК апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 209, 303,304, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2013 року в частині задоволення позову до приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 18 331 грн. 80 коп. матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді