Ухвала
іменем україни
11 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Ткачука О.С.,
суддів: Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє ОСОБА_6, до публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа - ОСОБА_5, про припинення дії договорів поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року,
У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що 31 січня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (який в подальшому було перейменовано у ПАТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 1 300 000 доларів США.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між баком та відповідачами 31 січня 2008 року були укладені договори поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе ОСОБА_5 зобов'язань утворилася кредитна заборгованість, яка була стягнута з останньої на підставі рішення господарського суду Чернівецької області від 19 червня 2012 року.
Посилаючись на несплату боржником кредитної заборгованості та відповідно збільшення її розміру, ПАТ «Креді Агріколь Банк» просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 172 947, 13 доларів США.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у листопаді 2012 року звернулися до суду із зустрічними позовами про припинення дії договорів поруки, посилаючись на те, що банк без їх згоди та повідомлення, уклав з боржником ОСОБА_5 додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої збільшився обсяг відповідальності поручителів.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 березня 2013 року, в задоволенні первісного та зустрічних позовів відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року зазначене рішення районного суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів скасовано й в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволені. Постановлено визнати припиненими договори поруки, укладені 31 січня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (який в подальшому було перейменовано у ПАТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_2, ОСОБА_3 й ОСОБА_4; вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Креді Агріколь Банк» змінено в частині правового обґрунтування причин відмови в задоволені позову.
У поданій касаційній скарзі ПАТ «Креді Агріколь Банк» просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 31 січня 2008 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (який в подальшому було перейменовано у ПАТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 001-мсб, за умовами якого на поточний рахунок ОСОБА_5 було перераховано 1 300 000 доларів США, що в гривневому еквівалентні на час отримання кредиту становило 6 565 000 грн., зі сплатою 12,8 % річних. Строк дії кредитного договору визначено до 30 січня 2013 року.
Згідно рішення господарського суду Чернівецької області від 19 червня 2012 року з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» стягнуто кредитну заборгованість в розмірі 1 067 899, 67 доларів США, що в гривньовому еквівалентні становить 8 527 178 грн. 86 коп.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Отже, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Крім того, у п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив з неможливості подвійного стягнення кредитної заборгованості за договором № 001-мсб від 31 січня 2008 року, оскільки така заборгованість вже була стягнута з боржника ОСОБА_5 згідно рішення господарського суду.
Також суд зазначив, що обсяг зобов'язань поручителів перед банком не збільшувався.
Проте, як вбачається з матеріалів справи додатковим договором №6 від 28 грудня 2011 року змінено період обрахування відсотків за користування кредитом з 29 грудня 2010 року до 31 грудня 2012 року включно - 5% річних, а з 02 січня 2013 року до 30 січня 2023 року - 10% річних.
Таким чином, згідно додаткового договору відстрочено виконання основного зобов'язання за кредитним договором на 10 років.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вірно керувався тим, що відстрочення виконання зобов'язання боржника щодо повернення кредитних коштів на 10 років, про що було укладено додаткову угоду до кредитного договору без згоди та повідомлення поручителів, призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами та відповідно до збільшення відповідальності поручителів, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення дії договорів поруки.
Також є законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність рішення господарського суду про стягнення кредитної заборгованості з боржника - позичальника ОСОБА_5 не є перешкодою для проявлення окремого позову до поручителів.
Але, оскільки договори поруки припинені, відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України, через зміну без згоди поручителів основного зобов'язання за кредитним договором, то правовою підставою для відмови в задоволенні позову ПАТ «Креді Агріколь Банк» є припинення дії договорів поруки.
Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.
При цьому апеляційним судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки висновки апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог та наявність таких підстав для задоволення зустрічних позовів зроблені вірно.
Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» відхилити.
Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.С. Ткачук
Судді: М.К. Гримич
В.О.Савченко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська