Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.,
суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.
за участю прокурора засудженого Вергізової Л.А. ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 вересня 2013 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року щодо нього.
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2012 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше
неодноразово судимого, востаннє вироком Лубенського
міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2011
року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення
волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК
України звільненого від відбування призначеного
покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено:
· за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
· за ч. 2 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, при цьому, вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2011 року визначено виконувати самостійно.
Вирішено питання речових доказів по справі.
Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_6, судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржується.
ОСОБА_5 визнаний винним за засуджений за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, 07 листопада 2011 року, о 10 годині, проникнувши в квартиру, що в АДРЕСА_1, таємно викрав належне ОСОБА_7 майно, на загальну суму 1500 гривень.
Крім того, ОСОБА_5, 23 версеня 2011 року, о 21 годині, в м. Лубни, по вул. Шевченка, 10, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки з ОСОБА_8, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння, заподіяв останьому тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року вирок суду першої інстанції змінено. Виключено з резолютивної частини посилання суду на застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 У решті вирок суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи правильності кваліфікації його дій та доведеності винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині засудження за ч. 2 ст. 121 КК України, перекваліфікувавши його дії на ст. 119 КК України та призначивши покарання в межах санкції вказаної статті, оскільки у нього був відсутній умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, не погоджується з оцінкою судом доказів по справі. Крім того, не погоджується з ухвалою апеляційного суду та вважає наведені в ній висновки щодо законності вироку суду першої інстанції передчасними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який просив задовольнити касаційну скаргу, думку прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В скарзі, засуджений не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, вважаючи, що їх необхідно перекваліфікувати на ст. 119 КК України, проте, обґрунтовуючи зазначені вимоги, оспорює фактичні обставини справи, вказує на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не віднесена.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги, в тому числі щодо неправильності, на думку засудженого, кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України, за своїм змістом аналогічні доводам його апеляції та доповнень до неї, що належним чином були перевірені апеляційним судом та обґрунтовано залишені ним без задоволення.
З наведеними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів та вважає, що його ухвала, за своїм змістом, повністю відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, в ній правильно викладено суть апеляції, надано детальний аналіз доказів та наведені докладні мотиви прийнятого рішення, а також зазначено підстави, через які подану ОСОБА_5 апеляцію залишено без задоволення.
Призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні судами враховано як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані, що характеризують особу засудженого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Отже, колегія суддів вважає, що судами першої й апеляційної інстанцій не допущено таких порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування чи зміну вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, а тому підстав, передбачених ст. 398 КПК України 1960 року, для скасування чи зміни цих рішень за доводами касаційної скарги засудженого немає.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець Н.Д. Квасневська