Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" вересня 2013 р.Справа № 922/2782/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.
розглянувши матеріали справи
за позовом Страхової компанії відкритого акціонерного товариства "Альфа Страхування", м. Москва
до1. Харківської філії приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" , м. Харків, 2. Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Харківської області, м. Харків
про визнання права власності та виключення майна з-під арешту
за участю представників сторін:
позивача - Райчинец Р.П. (дов. № 6111/13 від 26.07.2013 р.)
1. відповідача - Баценюк Н.М. (дов. № 810 від 01.09.2013 р.)
2. відповідача - не з'явився
Позивач, Страхова компанія відкрите акціонерне товариство "Альфа Страхування", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом:
- визнання права власності страхової компанії "Альфа Страхування", на автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору;
- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції Юстиції в Харківській області (надалі - 2. Відповідач), виключити автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору, з-під арешту;
- зобов'язання Харківської філії приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (надалі - 1. Відповідач) повернути автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору, власнику - Позивачу без оплати за зберігання, передати його уповноваженому представнику, Решко Стефану Степановичу.
У судовому засіданні 02 вересня 2013 року суд встановлював щодо наявності заяв або клопотань до початку розгляду справи по суті.
Від Позивача заяв та клопотань не надходило. Підтримує заяву про забезпечення позову.
Від 1. Відповідача заяв та клопотань не надходило. У наданому відзиві проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився, факсом надав клопотання, в якому просить суд розглядати справу без уповноваженого представника та за наявними у справі матеріалів.
Суд перейшов до початку розгляду справи по суті.
Представник Позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник 1. Відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 05 вересня 2013 року до 11 години 45 хвилин.
Судове засідання продовжено у тому ж судовому складі.
Суд встановлює наявність заяв або клопотань.
Від Позивача надійшло: - заява про уточнення позовних вимог, де просить суд: (1) визнання права власності страхової компанії "Альфа Страхування", на автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору; (2) виключити автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору, з-під арешту; (3) зобов'язання Харківської філії приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (надалі - 1. Відповідач) повернути автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору, власнику - Позивачу без оплати за зберігання, передати його уповноваженому представнику, Решко Стефану Степановичу;
- клопотання про долучення додаткових документів, які суд долучає до матеріалів справи;
- пояснення до позовної заяви, де просить суд задовольнити позов у повному обсязі;
- підтримує заяву про забезпечення позову.
Від 1. Відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні просить суд відкласти розгляд справи. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився.
Суд приймає заяву Позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить чинному законодавству та на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України, де зазначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Гр. Росії Гасанову Адбулсамету Рамісовичу було застраховано в страховій компанії «Альфа Страхування», на випадок крадіжки, автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору, 25.10.2009 року, який належав першому на праві власності.
Дане авто було викрадено в м. Москва, на підставі чого Поліцією РФ порушено кримінальну справу № 094467, автомобіль оголошено у міжнародний розшуку Інтерпол.
Як зазначає Позивач у позовній заяві та у наданих документах, потерпілому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 2 327 647,14 російських карбованців. Після виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 5 Договору про порядок виплати відшкодування по договору страхування № 03424/046/06100/9 від 14.01.2010 р. всі права на автомобіль, гр. Гасанов Адбулсамет Рамісович передав страховій компанії «Альфа Страхування». Листом № 2910/79 від 02.09.2013 р. Позивач підтверджує виключні права на автомобіль, вказує на те, що дійсно набув права власності на автомобіль, однак не може його перереєструвати на своє ім'я оскільки для цього необхідно пред'явити сам автомобіль.
Каналами Інтерполу поліцію Росії було повідомлено про виявлення та затримання автомобіля на території України. Згодом було повідомлено про виявлення автомобіля на кордоні РФ - Україна - під управлінням гр. Разводова B.Л. По факту виявлення та затримання автомобіля СВ УСНУ в Харківській області порушено кримінальну справу № 2221 за скоєння злочинів, передбачених ч. 1 ст. 201, ч. 1 ст. 212 КК України, автомобіль визнано речовим доказом у в/в к/с.
Вироком Вовчанськогo районного суду Харківської області від 06.12.2011 року, по справі №1-295/11, громадянина Разводова Володимира Леонідовича було визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 201, та ч.1 ст.212 КК України. Судом визначено відповідне покарання, автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору конфісковано в дохід держави, як предмет контрабанди.
Після винесення Вовчанським районним судом відповідного вироку, виконавчий лист в частині конфіскації автомобіля, був скерований до 2. Відповідача на виконання. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Харківській області державним виконавцем Лозовою Анастасією Ігорівною 16.03.2012 року було винесено постанову відкриття виконавчого провадження № 32085344, по конфіскації автомобіля RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору.
Відповідно до договору № 02/172/13/к від 08.04.2013 автомобіль був переданий на реалізацію торгуючій організації Харківській філії ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція». 15.07.2013 року, були проведені прилюдні торги, з реалізації арештованого майна, а саме автомобіля RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору. В зв'язку з тим, що торги не відбулися, транспортний засіб та пакет документів були повернуті до 2. Відповідача, а автомобіль знято з реалізації.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, заслухавши присутніх представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як випливає зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Позивач при зверненні до суду з позовом про визнання права власності на автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору, посилався на п. 5 Договору про порядок виплати відшкодування по договору страхування № 03424/046/06100/9 від 14.01.2010 р., де зазначає, що всі права на автомобіль, гр. Гасанов Адбулсамет Рамісович передав страховій компанії «Альфа Страхування».
Але матеріали справи свідчать, що оспорюване майно належить гр. Гасанову Адбулсамету Рамісовичу на підставі паспорту автотранспортного засобу № 77ТУ084622 (а.с. 16-17), а п. 5 Договору про порядок виплати відшкодування по договору страхування № 03424/046/06100/9 від 14.01.2010 р. визначено, що після отримання повної суми страхового відшкодування за автотранспортний засіб, Страхувальник та Власник повністю відмовляється від своїх прав на автотранспортний засіб на користь Страховика та не мають в подальшому ніяких претензій к Страховику щодо виплати страхового відшкодування.
Як випливає з пункту вищезазначеного договору Власник повністю відмовляється від своїх прав на автотранспортний засіб, але ні у даному пункті договору (п. 5 Договору про порядок виплати відшкодування по договору страхування № 03424/046/06100/9 від 14.01.2010 р.), ні у інших пунктах договору не зазначено, що даний автотранспортний засіб (автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору) переходить у власність Позивача, де він є належним набувачем права власності та не зазначено від яких саме майнових прав відмовляється останній.
Договір про порядок виплати відшкодування по договору страхування № 03424/046/06100/9 від 14.01.2010 р. (а.с. 22) регулює страхові правовідношення, які стосуються предмету спору, не регулює питання виникнення та припинення права власності Позивача на спірне майно - автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору.
Також суд вважає за доцільне зазначити, що Позивачем не надано доказів, що гр. Гасанов Адбулсамет Рамісович повністю відмовився від своїх прав на автотранспортний засіб, у зв'язку з отриманням страхового відшкодування, та передав страховій компанії «Альфа Страхування» у право власності автомобіль RANGE ROVER Vogue, кузов SALLMAM548A269647, двигун № 448PN260807B08564, 2007 р.в., чорного кольору.
Статтею 336 ЦК України передбачено, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.
Так у ст. 347 ЦК України визначено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. (ч. 3 ст. 347 ЦК України).
Позивачем не доведено, що Власник (гр. Гасанов Адбулсамет Рамісович) відмовився від права власності на майно, а також та не надав доказів, що за заявою власника внесено відповідний запис до державного реєстру.
Крім того суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до вироку Волчанського районного суду Харківської області від 06.12.2011 р. по справі № 2008/1-295/11 автомобіль "Ленд Ровер Рендж Ровер Вог", двигун № 448PN260807B08564, 2008 р.в. був конфіскований в дохід держави, як предмет контрабанди та у зв'язку з чим був виданий виконавчий лист. Доказів щодо скасування вищезазначеного вироку до суду надано не було, тобто в матеріалах справи дані докази відсутні.
До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом. (ст. 354 ЦК України).
Тобто власником зазначеного автотранспортного засобу на підставі вироку суду є держава, а тому застосування ст. 392 ЦК України до цих првовідносин не є можливим.
Суд критично ставиться до матеріалів судової практики поданих Позивачем, оскільки зазначені судові акти не були предметом оскарження у вищих судових інстанціях відповідної юрисдикції , а посилання на Постанову ВГСУ по справі № 5002-6/3832-2010 від 16.03.2011 р. регулює інші за змістом правовідношення, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги відповідні докази.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.
Враховуючи, що Позивачем не доведено та не надано обґрунтованих доказів щодо заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що надані доводи є не обґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню позовної заяви на підставі чого суд відмовляє у позові в повному обсязі.
Також суд дослідивши матеріали справи повністю та всесторонньо, вважає за доцільне вирішити питання щодо заяви Позивача про забезпечення позову, у якій суд відмовляє щодо задоволення на підставі наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заява Позивача ґрунтована на припущеннях. Позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а також не надано доказів належного виконання договірних зобов'язань, чи порушень Відповідачами цих зобов'язань.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15,16, 20, 316, 319, 321, 328, 334, 336, 347 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 10.09.2013 р.
Суддя(підпис) Жигалкін І.П.