Україна
Іменем України
12 вересня 2013 року Справа № 174/803/13-ц
п/с № 2/174/454/2013
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,
в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.
при секретарі Кудіній Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Згідно позову, що надійшов до суду 16.08.2013 року, позивачка, керуючись ст.ст. 56,104,105, 110, 112 СК України, прохає розірвати між нею та відповідачем шлюб, що був зареєстрований 19 лютого 2011 р. у відділі РАЦС Вільногірського МУЮ, Дніпропетровської області, актовий запис № 8.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 19 лютого 2011 року вона уклала з відповідачем, ОСОБА_2, шлюб, який був зареєстрований у відділу реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 8. У шлюбу з відповідачем народилася дочка, ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1.
В останній час, з лютого 2013 року, вона та відповідач спільно не проживають, спільне господарство не ведуть, оскільки їхня сім'я розпалася. Підставою розпаду сім'ї стало те, що відповідач під час їхнього сумісного проживання мало приділяв їй уваги як дружині, усі сімейні питання він вирішував не згідно їхньої сумісної думки, а виключно вирішував ці питання на свій розсуд, при цьому не цікавлячись її думкою.
Крім того, відповідач під час їхнього сумісного проживання неділями не проживав за їхнім місцем проживання, проживаючи у цей час у своїх батьків, або на інших квартирах. Також під час спільного проживання відповідач не надавав матеріальну допомогу на утримання їхньої малолітньої дочки, ОСОБА_3, як не надавав матеріальну допомогу на її утримання, яку він був повинний їй надавати, так як вона знаходилася у декретній відпустці по догляду за дитиною, отримувала від держави допомогу у розмірі 130 грн. щомісячно, що їй безумовно невистачало, приймаючи до уваги, що прожитковий мінімум на місяць складав більше 1000 грн. При цьому відповідач мав змогу надавати матеріальну допомогу, оскільки постійно працював та отримував щомісячно заробітну плату близько 2000 грн.
На підставі такого відношення відповідача до неї вона втратила до відповідача почуття любові та поваги, яке було у неї на час укладення шлюбу. Таким чином вона вважає, що шлюб з відповідачем фактично розпався та формальне збереження шлюбу суперечить її інтересам, оскільки вона не має наміру бути в зареєстрованому шлюбі з чоловіком, з яким не має наміру спільно проживати у подальшому.
Крім того, щоб у подальшому між нею та відповідачем не виник спір по відношенню до майна, яке вона має намір придбати в подальшому за належні їй особисто кошти (оскільки формально згідно ст. 60 СК України, - майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності), шлюб між нею та відповідачем треба розірвати.
Згідно ч.3 ст.56 СК України, кожний з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Згідно з ч.3 ст. 105 та ст.110 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Між нею та відповідачем не існує спору про поділ майна, яке вона та відповідач набули у спільну сумісну власність під час знаходження у шлюбі, оскільки вони з відповідачем це майно поділили за добровільною згодою.
Після розірвання шлюбу вона, та відповідач будуть продовжувати проживати окремо один від одного, а дочка залишиться проживати з нею.
У неї на цей час вже фактично склалася друга сім'я, оскільки вона проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з іншим чоловіком.
Наскільки їй відомо, і відповідач на цей час зустрічається з іншою жінкою. Тобто поновлення сімейних стосунків між нею та відповідачем взагалі не можливе, як і не потрібний строк для їхнього примирення, оскільки вони вже вирішили з відповідачем, що більше спільно мешкати не будуть.
Питання утримання їхньої малолітньої дочки після розірвання шлюбу вже вирішене. Так у квітні 2013 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області було винесене рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дочки, у розмірі 1/4 частки щомісячного доходу відповідача. Відповідач працює в ПрАТ «Кримський Титан» філія «Вільногірський ГМК» слюсарем, і щомісячно отримує заробітну плату у розмірі приблизно 2000 грн.
Фізично відповідач здоровий, та майнової допомоги з її боку після розірвання шлюбу не потребує.
Вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дочкою віку трьох років, і отримує по догляду за дитиною допомогу від держави у розмірі 130 грн. на місяць, іншого доходу не має.
Фізично вона здорова, та не потребує майнової допомоги з боку відповідача після розірвання шлюбу.
Добровільно розірвати шлюб в органах РАЦС за взаємною згодою, або за заявою сторін в окремому судовому провадженні відповідач відмовляється, заявляючи їй, що якщо їй потрібно розірвання шлюбу, то вона сама повинна звертатися до суду, а йому це не потрібно.
Відповідно до ч.І ст.109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
В судове засідання позивач не з'явилась, але надала телефонограму з заявою про розгляд справи за її відсутності, де зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що шлюб між сторонами фактично розпався, подальше його збереження суперечить суттєвим інтересам позивача, що позов визнаний відповідачем в повному обсязі і визнання позову не суперечить закону та фактичним обставинам справи, не порушує прав та законних інтересів інших осіб, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі та про покладення на відповідача судових витрат у справі в виді судового збору - 114,70 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110-115 СК України, ст.ст. 88, 174, 212-215, 222, 223, 292-294 ЦПК України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Шлюб, між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженкою м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_1, зареєстрованої за місцем проживання АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем м. Вільногірська, Дніпропетровської області, зареєстрованим за місцем проживання АДРЕСА_2, зареєстрований 19 лютого 2011 року у відділі РАЦС Вільногірського МУЮ, Дніпропетровської області, актовий запис № 08, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 114.70 грн., для відшкодування судових витрат в виді судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію рішення, протягом двох днів з часу його проголошення, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам.
Копію рішення, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Головуючий суддя Шаповал Г.І.