10.09.2013 р. Справа № 914/2784/13
Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Драгус розглянула матеріали справи
За позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів
До відповідача 1: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м.Львів
До відповідача 2: Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції , м. Львів
Про: стягнення 5 193,78 грн.
За участю представників:
Від позивача: Бухеник І.Б. - представник за довіреністю;
Від відповідача 1: не з'явився;
Від відповідача 2: Білий А.М. - представник за довіреністю;
Представникам роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України. Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: Позов заявлено Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" до відповідача 1: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та до відповідача 2: Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про: стягнення 5 193,78 грн.
Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 18.07.2013 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 01.08.2013р.
В судовому засіданні 01.08.2013р. розгляд справи відкладався до 10.09.2013р. з підстав зазначених в ухвалі суду.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити та стягнути з державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області зайво стягнуті Галицьким ВДВС Львівського міського управління юстиції з позивача кошти в сумі 5 193,78 грн. Свої вимоги мотивує тим, що заборгованість по рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 12.06.2007р. була погашена 29.11.2007р. а ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.10.2012р. у справі №1915/15238/2012, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області визнано неправомірними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти позивача та скасовано постанову про накладення арешту від 07.09.2012р.
Представник відповідача №2 Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції подав відзив в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що відповідно до інформації наданої ППВР ВДВС Львівської області, кошти списані з рахунку позивача платіжною вимогою №337 від 16.11.2007р. не були використані для виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12.06.2007р. та погашення заборгованості перед Коцюбович Я.А. Також представник відповідача посилається на той факт, що примусове стягнення коштів в сумі 4 635,22 грн. було проведено на виконання наказу від 18.04.2011р. виданого на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду яке набрало законної сили 31.03.2011р. а відтак рішення не могло бути виконано в 2007році.
Представник відповідача №1 в жодне з судових засідань не зявився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
18 квітня 2011 року Тернопільським міськрайонним судом було видано наказ на виконання рішення від 04.01.2011р. яке набрало законної сили 31.03.2011р. про стягнення з позивача ДТГО «Львівська залізниця» на користь Коцюбович Я.А. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4 635,22 грн.
12.05.2011р. даний виконавчий лист було пред'явлено стягувачем Коцюбович Я.А. до виконання у Галицький ВДВС ЛМУЮ.
30.05.2011р. державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ було відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу.
07.09.2012р. Державним виконавцем було накладено арешт на кошти ДТГО «Львівська залізниця» в межах суми 5 193,78 грн.
Оскільки сума заборгованості - 4 635,22 грн. виконавчий збір - 463,52 грн. та витрати на проведення виконавчих дій - 95,04 грн. були сплачені в повному обсязі згідно платіжної вимоги від 13.09.2012р. №В-152/11, постановою від 25.09.2012р. виконавче провадження було закінчено.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області визнано неправомірними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти позивача та скасовано постанову про накладення арешту.
Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Як встановлено судом 07.09.2012р. Державним виконавцем було накладено арешт на кошти ДТГО «Львівська залізниця» в межах суми 5 193,78 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області визнано неправомірними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти позивача та скасовано постанову про накладення арешту.
Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Таким чином, списання коштів в сумі 5193,78 грн. згідно платіжної вимоги від 13.09.2012р. №В-152/11 проведене Галицьким ВДВС ЛМУЮ є безпідставним та неправомірним.
Внаслідок неправомірного списання відповідачем №2 з рахунків позивача коштів в сумі 5 193,78 грн. останньому було заподіяно шкоди в сумі 5 193,78 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Дані норми кореспондуються з положеннями ст. 1173 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до п.21 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Приймаючи рішення суд виходячи із того, що з матеріалів справи не вбачається вини відповідача І (Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області) у виникненні спору, а вбачається що спір виник з вини відповідача ІІ (Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції) відповідно до ст.49 ГПК України покладає відшкодування витрат по оплаті судового збору на відповідача ІІ.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 52, 57, 87 Закону України «Про виконавче провадження», ст.11 Закону України «Про виконавчу службу», ст.1173 ЦК України, ст.ст. 12,33,34,35,43,49,82-84 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (79005,м.Львів, вул. К.Левицького,18, ідентифікаційний код:38008294) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м.Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код:01059900 ) 5 193,78 грн.
3. Стягнути з Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (79058,м.Львів, вул. Чорновола,39, ідентифікаційний код:35009232) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79000, м.Львів, вул. Гоголя,1, ідентифікаційний код:01059900 ) 1 720,50 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.09.2013 року.
Суддя Запотічняк О.Д.