12.09.2013Справа № 901/2704/13
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Східний експертно - технічний центр», м. Харків
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь
про стягнення 30 735,37 грн. заборгованості за договором
За участю представників:
Від позивача - Личагін М.В., довіреність від 05.09.2013 року.
Від відповідача - Глушаков М.О., представник за довіреністю № 11/136 від 31.05.2013 року.
Суть спору: Державне підприємство «Східний експертно - технічний центр» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 846 від 04.08.2010 року в розмірі 22 815,56 грн. та пеню в розмірі 7 919,81 грн.
Ухвалою господарського суду від 15.08.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.08.2013 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором про надання послуг в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, мотивуючи вказівкою керівництва не визнавати будь-які позовні вимоги, проте не заперечував проти відсутності підстав для невизнання позову, підтвердивши факт надання послуг на суму 22 815,56 грн., та відсутність претензій до їх якості, стосовно пені просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
04.08.2010 року між Державним підприємством «Східний експертно - технічний центр» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» укладений договір №846 ( а.с. 9-11).
У відповідності до пункту 1.1 договору в порядку і на умовах, визначених цим договором, замовник зобов'язується власними силами та засобами, згідно технічного завдання замовника за його рахунок надати послуги з позачергового технічного огляду нафтопромислового обладнання, вантажопідіймальних машин і механізмів, посудин, що працюють під тиском, технічного огляду, реєстрації і виготовлення формулярів технологічних транспортних засобів в ДАТ «Чорноморнафтогаз», а Замовник прийняти та оплатити надані послуги.
Так, на виконання договору позивачем відповідачеві надані послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання наданих послуг за період з 23.092.2010 року по 30.12.2010 року на загальну суму 279 201, 44 грн. ( а.с. 30- 56).
Відповідач обов'язок з оплати послуг виконав лише частково, а саме на суму 256385, 88 грн., що підтверджено виписками банку по розрахунках за договором. ( а.с. 60-65).
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Беручи до уваги, що цивільно-правові зобов'язання, які виникли між сторонами у справі мають двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку .
Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 22 815, 56 грн. основного боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 919,81 грн. пені.
Пеня передбачена пунктом 7.2 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочки.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже нарахування пені має бути розпочато з першого дня прострочення платежу, та здійснення розрахунку провадиться за ставкою, що діяла саме на момент прострочення, проте не на момент розгляду справи в суді, як то помилково визначив позивач у розрахунку
Крім того, розрахунок має здійснюватись по кожному акту окремо, оскільки у кожної оплати є свій період прострочення, за який і має бути нарахована пеня.
Так, сторони договору погодили, що розрахунки здійснюються протягом 90 днів від дня підписання актів ( пункт 2.3 договору).
Отже прострочення оплати по акту № 1 від 23.09.2010 року розпочинається 22.12.2010 року, і відповідно, період нарахування пені розпочинається саме з цієї дати та продовжується до 22.06.2011
Акт № 2 від 24.09.2010 року має початком періоду прострочення заборгованості з оплати 23.12.2010 року , кінець періоду можливого нарахування пені - 23.06.2011
Акт № 3 від 12.11.2010 року - 11.02.2011 року по 12.08.2011
Акт № 4 від 15.11.2010 року - 14.02.2011 року по 15.08.2011
Акт № 5 від 16.11.2010 року - 15.02.2011 року по 16.08.2011
Акти № 6, 7 від 07.12.2010 року - 08.03.2011р. по 06.09.2011
Акти № 8, 9 від 14.12.2010 року - 16.03.2011 року по 14.09.2011
Акти № 10, 11, 12, 13 від 27.12.2010 року - 28.03.2011 року по 26.09.2011
Акт № 14, 15, 16, 18, 19, 21 від 30.12.2010 року - 31.03.2011 року по 29.09.2011
Встановлений нормами законодавства шестимісячний строк нарахування пені за найпізнішими актами спливає 29.09.2011 року.
У відповідності до приписів статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Своєчасна несплата відповідачем отриманих послуг вже за своєю суттю була відправним моментом, з якого позивач повинен був зробити висновок, що його право порушене.
У відповідності до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплачував отримані послуги.
Проте, навіть за умови наявності переривання строку давності та початку його заново, такий строк сплив за всіма простроченими платежами по всім включеним до предмету позову актам, оскільки останній платіж здійснений 31.01.2012 року, отже річний строк з цієї дати спливає 31.01.2013 року.
У відповідності до приписів 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки відповідач по справі наголосив на пропуск позивачем строку позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати наслідки такого пропуску та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 13.09.2013р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на користь Державного підприємства «Східний експертно - технічний центр» 22 815, 56 грн. заборгованості, 1 277, 17 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова