83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
11.09.2013 Справа № 905/5105/13
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,
при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мозговій Н.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Верходанов О.А., за довіреністю
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ Компані", с.Софіївська Борщагівка Київської області
до відповідача Фізичної особи підприємства ОСОБА_3, м. Горлівка Донецької області
про стягнення заборгованості в розмірі 147 330,76 грн., з яких 135 614,07грн. - сума основного боргу, 11 527,20грн.- штраф, 189,49грн. - 3% річних, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ Компані", с.Софіївська Борщагівка Київської області (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємства ОСОБА_3, м. Горлівка Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 147 330,76 грн., з яких 135 614,07грн. - сума основного боргу, 11 527,20грн.- штраф, 189,49грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неповернення Відповідачем майна, переданого на зберігання за договором №05/02/13-2Х від 05.02.2012р., внаслідок чого виникли підстави для стягнення вартості переданого на зберігання товару.
Правовою підставою позову Позивач зазначив ст.ст. 526, 625, 629, п.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 1, 12, 54, 55, 56, 57 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/5105/13.
Представник позивача у cудовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
На адресу суду надійшли поштові повернення, надіслане на адресу Відповідача, з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
05.02.2013р. між Позивачем (Поклажодавець) та Відповідачем (Зберігач) укладений договір відповідального зберігання № 05/02/13-2Х (далі - Договір), згідно умов п.п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання продукцію: рибу свіжоморожену та морепродукти. Надання послуг по зберіганню продукції здійснюється на платній основі.
Згідно п.1.2. Договору Продукція буде зберігатися в складських приміщеннях зберігача за адресою: м. Горлівка, вул. Мініна і Пожарського, 1б.
Відповідно до п.4.1 Договору вартість послуг зберігання, яка включає в себе розвантажувальні та завантажувальні роботи за 12 місяців складає: 100,00грн. в тому числі ПДВ. Вартість послуг зберігання і додаткових послуг нараховується та сплачується Поклажодавцем один раз на рік в безготівковому порядку на банківський рахунок Зберігача.
Пунктом 1.8 Договору на Зберігача покладено обов'язок видавати продукцію Поклажодавцеві на його вимогу та в строки вказані у вимозі на видачу продукції або на вимогу, вказану в акті приймання-передачі продукції, з оформленням всіх необхідних документів на відпуск продукції.
Згідно п.3.5 Договору продукція передається на зберігання на строк до вимоги Поклажодавця на її видачу або на строк, вказаний в акті приймання-передачі.
Відповідно до п.3.6 Договору у випадку виявлення втрати (нестачі), порчі, пошкодження або інших невідповідностей продукції, сторонами складається акт виявленнях недоліків із зазначенням причин. Зазначений акт повинен бути складений протягом одного календарного дня з моменту виявлення такої невідповідності продукції, що підписується уповноваженими представниками сторін із зазначення винної сторони.
У випадку відмови винної сторони від підписання акту виявлених недоліків друга сторона має право створити комісію в кількості трьох осіб зі сторони Поклажодавця і підписати акт виявлених недоліків в односторонньому порядку із зазначенням про відмову в акті.
Зазначений акт вважається направленим Зберігачу належним чином, якщо він відправлений поклажодавцем цінним листом з описом вкладення, або доставлений кур'єром з відміткою повноважного представника Зберігача про отримання.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність продукції з моменту передачі продукції на зберігання і до моменту її повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), порчі або пошкодження продукції, що передана на зберігання, або її частини, зберігача повинен відшкодувати Поклажодавцеві вартість втрати (нестачі), порчі або пошкодження продукції та всі пов'язані з цим збитки.
Вартість втрати (нестачі), порчі або пошкодження продукції відшкодовується Зберігачем: при 100% втраті - за сумою, вказаною в акті прийманя-передачі продукції; при частковій втраті - за сумою, вказаною в акті виявлених недоліків, складеного комісією згідно п.3.6 цього Договору.
У випадку відмови Зберігача повернути продукцію за першою вимогою Поклажодавця, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості продукції за кожен день затримки (п.5.3).
Згідно п.8.1 цей Договір набуває чинності після його підписання обома сторонами, діє до 31 грудня 2013р.
Приймання товару Поклажодавця не зберігання Зберігачем підтверджується актами приймання-передачі №СК-0001694 від 12.02.2013р., №СК-0003836 від 27.03.2013р.
21 червня 2013р. Позивач направив на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення вимогу вих. 21-06 від 21.06.2013р. про повернення Відповідачем всього товару з відповідального зберігання або вартості товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні в сумі 135 614,07грн. в триденний строк з дати отримання цього Листа-вимоги. Проте зазначена вимога не була вручена під час доставки.
27 червня 2013р. Позивачем в односторонньому порядку складено акт відповідно до якого продовольчі товари передані на відповідальне зберігання, в складських приміщеннях що перевіряються, відсутні.
Тієї ж дати, Позивач направив Відповідачу лист, в якому повідомив, що у зв'язку з неможливістю самотужки перевірити наявність товару на складі Відповідача, Позивач прийшов до висновку, що даний товар втрачений повністю, у зв'язку з чим направив два примірники акту про виявлення втрати товару.
09 липня 2013р. комісією Позивача складено акт №1 про відмову підписати акт про виявлення втрати (нестачі)товару, переданого на відповідальне зберігання.
20 серпня 2013р. комісією Позивача складено акт про виявлення втрати (нестачі) товару, переданого на відповідальне зберігання, яким встановлено, що продовольчі товари, передані на відповідальне зберігання в складських приміщеннях що перевіряються відсутні.
Тієї ж дати Відповідачем складено акт №1 утилізації товару, переданого на відповідальне зберігання загальною вартістю 135 614,07грн.
У зв'язку із ухиленням Відповідача від обов'язку повернути майно, передане на зберігання за договором №05/02/13-2Х від 05.02.2012р., внаслідок чого виникли підстави для стягнення вартості втраченого товару, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягненні 135 614,07грн. - вартості майна, 11 527,20грн.- штрафу, 189,49грн. - 3% річних
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за договорами відповідального зберігання №05/02/13-2х від 05.02.2013р. у вигляді втрати переданого на зберігання майна, та нарахованих на суму збитків штрафу та 3% річних.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також умовами договору відповідального зберігання №05/02/13-2х від 05.02.2013р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №05/02/13-2х від 05.02.2013р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 1 глави 66 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, безпосередньо встановлений ч. 1 ст. 949 цього Кодексу.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір відповідального зберігання №05/02/13-2х від 05.02.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього обов'язку із повернення об'єкту зберігання Власнику у схоронності, факт попереднього прийняття якого на зберігання підтверджений наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від повернення Позивачу всього наявного на зберіганні майна відповідно до умов договору №05/02/13-2х від 05.02.2013р. на вимогу Позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі -необхідність відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.
Оскільки обов'язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені саме наявністю договірних відносин між сторонами, суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобов'язання, що випливає з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов'язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов'язань покладені на боржника -особу, яка припустила порушення.
Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.
З огляду на те, що суб'єктом є Зберігач, об'єктом -правовідносини за договором зберігання, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування є об'єктивна та суб'єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також -вина зазначеної особи.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність продукції з моменту передачі продукції на зберігання і до моменту її повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), порчі або пошкодження продукції, що передана на зберігання, або її частини, зберігача повинен відшкодувати Поклажодавцеві вартість втрати (нестачі), порчі або пошкодження продукції та всі пов'язані з цим збитки. вартість втрати (нестачі), порчі або пошкодження продукції відшкодовується Зберігачем: при 100% втраті - за сумою, вказаною в акті приймання-передачі продукції.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач на вимогу Позивача майно, передане на зберігання не повернув, у зв'язку з чим Позивачем складений акт про виявлення втрати (нестачі) товару, переданого на відповідальне зберігання, яким встановлено, що продовольчі товари, передані на відповідальне зберігання в складських приміщеннях що перевіряються відсутні.
Зазначений акт у встановленому договором порядку надісланий Відповідачу.
Наявність елементів правопорушення у повній мірі підтверджується письмовими поясненнями Відповідача, відповідно до яких він поклав на себе відповідальність за втрату та знищення переданих товарів на зберігання, а також складеним Відповідачем актом утилізації товару, переданого на відповідальне зберігання вартістю 135 614,07грн..
Відтак, вказані докази достатньою мірою підтверджують:
- факт наявності порушення у вигляді втрати майна і його неповернення Поклажодавцеві за його вимогою;
- кількість втраченого майна та його вартість, за якими визначається узгоджений сторонами розмір збитків, що відповідає абз. 2 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України,
- дозволяють констатувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та завданими збитками.
Враховуючи викладене, перевіривши правильність заявленої до відшкодування суми збитків, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині відшкодування вартості товарів у розмірі 135 614,07 грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Між тим, відсутність передбаченого договором обв'язку Відповідача зі здійснення грошових зобов'язань, унеможливлює його прострочення і застосування визначених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахувань, зважаючи на що позовні вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 189,49грн. судом відхиляються як юридично неспроможні.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі прострочення затримки повернення продукції відповідно сформульована безпосередньо у п. 5.3. Договору №05/02/13-2Х від 05.02.2013р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Перевіривши представлений Позивачем розрахунок штрафу за 17 днів від граничної дати повернення товару, суд дійшов висновку про його часткову невідповідність умовам договору і фактичним взаємовідносинам сторін, з огляду на наступне.
21 червня 2013р. Позивач направив на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення вимогу вих. 21-06 від 21.06.2013р. про повернення Відповідачем всього товару з відповідального зберігання або вартості товару, що знаходиться на відповідальному зберіганні в сумі 135 614,07грн. в триденний строк з дати отримання цього листа-вимоги. Проте зазначена вимога не була вручена під час доставки.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 встановлені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України для пріоритетної кореспонденції: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання +4 дні, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Таким чином, оскільки надісланий позивачем 21.06.2013р. лист-вимога про повернення товару, з урахуванням поштового обігу мала бути отримана 25.06.2013р., право Позивача нарахувати штраф за затримання повернення продукції виникло 28.06.2013р. з урахуванням наданого Відповідачу триденного строку.
Разом з тим, 27.06.2013р. Позивачем складено акт про виявлення втрати (нестачі) товару, переданого на відповідальне зберігання.
У десятиденний строк з моменту, коли Відповідач мав отримати вказаний акт з урахуванням поштового обігу (4 дні), у Відповідача виник обов'язок відшкодувати вартість втраченої продукції відповідно до умов п.5.2 Договору.
Таким чином, з 11.07.2013р. у Позивача право нарахування штрафу за затримання повернення продукції припинилось.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним нарахування Відповідачу штрафу за затримання повернення продукції відповідно до умов договору з 28.06.2013р. по 11.07.2013р., тобто за 14 днів, який складає 9 492,99грн. (з розрахунку 135 614,07 грн. *0,5%*14 днів), з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, понесені Позивачем судові витрати стягуються на його користь з Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ Компані", с.Софіївська Борщагівка Київської області до відповідача Фізичної особи підприємства ОСОБА_3, м. Горлівка Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 147 330,76 грн., з яких 135 614,07грн. - сума основного боргу, 11 527,20грн.- штраф, 189,49грн. - 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємства ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ Компані" (08131, с.Софіївська Борщагівка Київської області, вул. Чорновола, 46А, код ЄДРПОУ 35001610) заборгованість в розмірі 145 107,06 грн., з яких 135 614,07грн. - сума основного боргу, 9 492,99грн.- штраф.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи підприємства ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибний Світ Компані" (08131, с.Софіївська Борщагівка Київської області, вул. Чорновола, 46А, код ЄДРПОУ 35001610) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 902,14грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 11.09.2013р. проголошено та підписано повний текст рішення.