донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.09.2013 р. справа №913/1565/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Ломовцева Н.В.,
За участю представників сторін:
від позивача:Алєксєєв С.С. довіреність
від відповідача:Марченкова Ю.О. довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від18.07.2013р
у справі№ 913/1565/13 (суддя: Лісовицький Є.А.),
порушеній за позовом:Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ
до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Янівське», м. Вахрушеве, м. Красний Луч Луганська область
простягнення 25' 370 грн.
встановив:
Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Янівське», м. Вахрушеве, м. Красний Луч Луганська область (далі - «Відповідач») 25' 370 грн штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 49715410 масу вантажу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.07.2013р. у справі № 913/1565/13 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнутий штраф у розмірі 5' 074,00 грн. Врешті у задоволенні позовних вимог - відмовлено у зв'язку із зменшенням судом розміру штрафу. При цьому сума судового збору була стягнута з Відповідача на користь Позивача повністю. Окрім того суд відмовив у задоволенні вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача сум, витрачених на відрядження представника Позивача, як судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Відмовляючи у цій частині, суд виходив з того, що зазначені витрати не пов'язані з розглядом справи.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2013р. у справі № 913/1565/13 скасувати в частині відмови позову та прийняти нове рішення, у якому позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір штрафу.
Скаржник наполягає на тому, що судом безпідставно зменшено розмір позовних вимог, у розумінні ст..118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень.
Сторони були належним чином повідомлені про час, місце та день розгляду справи.
Позивач підтвердив доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надав заперечення, у якому рішення господарського суду просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції у грудні 2012 року зі станції відправлення Браунівка Донецької залізниці на станцію Трипілля - Дніпровське Південно-західної залізниці за накладною № 49715410 Приватне акціонерне товариство "Янівське" відправило у напіввагоні № 66169301 вантаж - антрацит, одержувач - Трипільська ТЕС ПАТ "Центренерго".
При проходженні вантажу через станцію Чаплине Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу на 150-тоних вагонних вагах повірених 28.11.2012.
За результатами якої було виявлено: маса вантажу 69000 кг, фактично маса вантажу складає 67600 кг, що на 1400 кг менше ніж вказано у накладній.
По даному факту складено акт загальної форми №7597 від 01.12.2012р. та комерційний акт АА №044248/408 від 01.12.2012р. (а.с.10).
З комерційного акту вбачається, що при переважуванні вагону течії вантажу не виявлено, в технічному та комерційному відношенні вагони справні, двері люка закриті, завантаження нижче рівня бортів на 30-40 см, навантаження рівномірне по всій площі вагонів, маркування не порушено.
При прибутті вантажу на станції призначення у комерційному акті АА №044248/408/374 від 01.12.2012р. у розділі Є мається відмітка: «Під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено».
Комерційний акт підписаний належними особами: начальником станції, начальником вантажного району, прийомо-здавальником.
На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем нарахований штраф у сумі 25' 370,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги приписи ч.5 ст. 307 ГК України, ст.ст. 908, 909 ЦК України, 24, 129 Статуту залізниць України, «Правила оформлення перевізних документів», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), «Правила приймання вантажів до перевезення», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо обгрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній цілком обґрунтованим.
Погоджується судова колегій й з висновком місцевого суду про можливість зменшення зазначеної суми штрафу, адже відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У рішенні суду першої інстанції міститься інформація щодо звернення позивача 18.07.2013р. з письмовою заявою до суду, якою позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на відрядження представника позивача до суду.
Колегія суду, наголошує про відсутність наведеної заяви у матеріалах справи.
Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - «ГПК України») судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Як вбачається з матерів справи, зокрема, ухвал суду від 05.06.2013р., 17.06.2013р., 04.07.2013р., явка у судове засідання представників сторін не була визнана обов'язковою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення витрат пов'язаних з відшкодуванням на відрядження представника позивача до суду.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2013року по справі № 913/1565/13 - залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: І.В. Зубченко
Н.В. Ломовцева
Надруковано примірників:1 - позивачу; 1 - відповідачу 1 - до справи; 1 - ГСЛО; 1 - ДАГС