05 вересня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О., Макарчука М.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділу охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою відділу охорони здоров'я Міжгірської державної адміністрації на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2013 року,
У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відділу охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Міжгірського районного суду від 28 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відділу охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за період з 01 червня 2009 року по 01 серпня 2012 року у розмірі 24 535,82 грн, з утриманням за вказаний період всіх обов'язкових відрахувань, які нараховуються на заробітну плату.
У касаційній скарзі представник відділу охорони здоров'я Міжгірської державної адміністрації, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Доводи касаційної скарги представника відділу охорони здоров'я Міжгірської державної адміністрації не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судами встановлено, що наказом начальника відділу охорони здоров'я Міжгірської РДА від 28 липня 2008 року № 203-к ОСОБА_4 призначено на 0,5 ставки посади завідувача ФАП у с. Дешево з 01 серпня 2008 року, а її місячний фонд заробітної плати на той час становив - 469,56 грн.
Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд виходив із того, що наказ начальника відділу охорони здоров'я № 203-К від 28 липня 2008 року «Про призначення ОСОБА_4.» був скасований згідно з постановою Міжгірського районного суду від 16 квітня 2009 року та наказу відділу охорони здоров'я від 17 травня 2009 року № 54-о, виданого на виконання постанови суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки позивач у даній справі не була залучена до участі в адміністративній справі, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що обставини встановлені постановою Міжгірського районного суду від 16 квітня 2009 року не мають приюдиційного значення щодо позивача та підлягають доказуванню на загальних підставах.
Так, апеляційний суд визнав доведеними обставини, що відповідач прийняв позивача на роботу по безстроковому трудовому договору на 0,5 ставки завідувача ФАП у с. Дешево і з того часу наказ про її звільнення роботодавцем не видався, що підтверджено наказом про призначення ОСОБА_4 на посаду, тарифікаційним списком працівників ФАП у с. Дешево про розмір заробітної плати, рішенням Міжгірського районного суду від 25 червня 2009 року у цивільній справі № 2-86\2009, яка розглянута за позовом ОСОБА_4 до Міжгірської селищної ради про стягнення заробітної плати, під час розгляду якого встановлено факт, що ОСОБА_4 з 01 серпня 2008 року по даний час перебуває у фактичних трудових відносинах з відділом охорони здоров'я Міжгірської РДА. Цим рішенням суд стягнув на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за період з 01 серпня 2008 року по 31 травня 2009 року у розмірі 5431,30 грн.
Відповідач стверджуючи, що позивач не перебуває з ним у трудових відносинах, посилається на графіки роботи ФАП у с. Дешево, згідно з якими завідуючим пунктом працює інша особа ОСОБА_5, однак відповідачем не надані накази про зарахування вказаної особи на цю посаду із зазначенням підстави прийняття на роботу та періоду, з якого вказана особа прийнята на роботу. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази припинення трудових відносин шляхом звільнення позивача в установленому порядку.
Що стосується посилань відповідача на ту обставину, що трудові відносини з позивачем були припинені і заробітна плата не нараховувалась в силу виданого відповідачем 17 травня 2009 року наказу № 54-о про скасування наказу про прийняття ОСОБА_4 на роботу, то ця обставина не є належним доказом припинення трудового договору, оскільки перелік підстав припинення трудових відносин визначений у ст. 36 КЗпП України, яка не містить такої підстави звільнення, як скасування наказу про прийняття працівника на роботу.
Апеляційний суд у повному об'ємі встановив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та вирішив спір з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення апеляційного суду немає.
Отже, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу відділу охорони здоров'я Міжгірської державної адміністрації відхилити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
А.О. Леванчук М.А. Макарчук Т.О. Писана