09 вересня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Висоцької В.С.,
суддів: Гончара В.П., Гримич М.К., Савченко В.О., Фаловської І.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що наказом міністра охорони навколишнього природного середовища України №274-о від 18 квітня 2008 року його звільнено з посади директора національного природного парку «Вижницький» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вказував, що під час розгляду справи в суді йому було вручено наказ міністра охорони навколишнього природного середовища України №488-о від 25 червня 2008 року, яким наказ №274-о від 18 квітня 2008 року про його звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України скасовано, наказ №274-о від 18 квітня 2008 року про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін - залишено без змін.
Крім цього, зазначав, що заяву про звільнення за угодою сторін написав 08 травня 2008 року під тиском та погрозою службових осіб Чернівецької обласної державної адміністрації, куди був викликаний після звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. 21 травня 2008 року відкликав заяву про звільнення за угодою сторін. Також зазначав, що є депутатом Вижницької районної ради, яка не надавала згоди на його звільнення. Вважає, що звільнення з посади директора національного природного парку «Вижницький» є незаконним, при цьому йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000 грн.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2011 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18 квітня 2008 року №274-о про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Національного природного парку «Вижницький» за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Національного природного парку «Вижницький» з 18 квітня 2008 року. Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_1 87 482,73 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу з 18 квітня 2008 року по 08 серпня 2011 року та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України задоволено, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2012 року та від 22 липня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у допуску справи до провадження Верховного Суду України.
07 серпня 2013 року ОСОБА_1 знову звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті.
Зокрема, як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявник наводить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2007 року у справі про поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2008 року у справі про поновлення на посаді, відшкодування моральної шкоди; постанову Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року №11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України» роз'яснено, що недодержання умови щодо річного строку для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України є підставою для відмови у допуску справи до провадження, оскільки такий строк поновленню не підлягає.
За таких обставин у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст. 356 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.С. Висоцька
Судді: В.П. Гончар
М.К. Гримич
В.О. Савченко
І.М. Фаловська