Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ:
головуючого Мороза М.А.,
суддів: Крижановського В.Я., Літвінова Є.В.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
неодноразово судимого, останній раз вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого постановою Вільнянського районного суду Запорізької області суду від 27 жовтня 2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 23 дні,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією ј майна, яке належить йому на праві власності.
Вироком суду також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2012 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 10 липня 2012 року о 20:45, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, через незачинені двері проник всередину приміщенні кіоску по АДРЕСА_1, де з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_2, здійснив на неї розбійний напад, кинув в неї камінь, повідомивши, що це є граната, яка має вибухнути, що остання сприйняла як реальну погрозу своєму життю та здоров'ю та намагалась покинути приміщення, але ОСОБА_1 перегородив їй вихід, штовхнувши декілька разів. В цей же час ОСОБА_1 шляхом ривка заволодів пакетом з гаманцем всередині, що намагалась утримати потерпіла, та залишив місце скоєння злочину з викраденим. Таким чином спричинив потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень та завдав матеріальних збитків на загальну суму 682 грн.
Як вбачається з касаційної скарги засуджений, посилаючись на істотні порушення норм КПК України 1960 року, не погоджується із встановленими судом фактичними обставинами справи, заперечує завдання потерпілій ОСОБА_2 будь-якої шкоди її здоров'ю та матеріальних збитків, і просить змінити оскаржувані судові рішення, пом'якшити призначене покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Суд першої інстанції, розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, попередньо роз'яснивши її зміст ОСОБА_1, та, переконавшись, що жоден з учасників судового розгляду не заперечує проти такого порядку розгляду справи та його наслідків, дійшов правильного висновку про доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, зазначивши, що ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, яке на думку засудженого є суворим, то з цими доводами колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд урахував характер і тяжкість вчиненого злочину, що є особливо тяжким, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, дані про особу винного, який вину визнав повністю, щиро розкаявся, раніше судимий, судимості в установленому порядку не зняті та не погашені, скоїв злочин в стані алкогольного сп'яніння, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, задовільно характеризується за місцем проживання, завдані злочином збитки відшкодовані.
Взявши до уваги всі зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у мінімальних межах санкції статті обвинувачення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, зокрема доводи засудженого, викладені ним в апеляції щодо суворості покарання, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі, були всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення про відсутність підстав до пом'якшення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Отже, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування або зміну постановлених по справі рішень, при перевірці матеріалів справи не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Судді:
_________________ ___________________ ________________
М.А. Мороз В.Я. Крижановський Є.В. Літвінов