ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 серпня 2013 року № 2а-17121/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем"
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000811530 від 01.11.2012 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000811530 від 01.11.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в діях позивача фактично відсутні порушення абз. а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а відповідальності за порушення п.п. 4.6.4 та 4.6.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, враховуючи відсутність фактичного завищення суми бюджетного відшкодування, законодавством України не передбачено.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем в порушення п.п.4.6.4 та.4.6.5 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, абз. а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2012 року у розмірі 572605,00 грн., що не вплинуло на розрахунки з бюджетом
Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 30.01.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за наслідками якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №3961/15-314/34355058 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що згідно поданого додатку 2 до декларації з ПДВ за серпень 2012 р. в колонці 4 не вказана сума частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних(податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних(податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування та в додатку 3 не вказана сума частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а тому, в порушення абзацу а) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та п.4.6.4 та п.4.6.5 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 р. №1492 ТОВ "Ліндстрем" завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2012 року на суму 572605,00 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000811530 від 01.11.2012 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 572605,00 грн., а також визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 286302,00 грн.
Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).
Згідно вимог п.76.1 ст.76 Кодексу камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Відповідно до Листа Державної податкової адміністрації, від 23.03.2011 року, № 8073/7/16-1617 "Щодо питань адміністрування податку на додану вартість", під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:
1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї;
2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;
3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;
4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;
5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок;
6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних);
7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.
З системного аналізу викладеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки звірці (електронній обробці) підлягає виключно податкова звітність з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. Акт перевірки у цьому разі не повинний ґрунтуватися на інших доказах, зокрема, акті перевірки контрагента позивача та протоколі допиту свідків.
20.09.2012 р. позивачем до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби надіслано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року, якою заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 572605,00 грн.
Згідно підпунктів 4.6.4 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 року №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).
Підпунктом 4.6.5 пункту 4 розділу V вказаного Порядку встановлено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).
Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.
У рядку 23 вказаної податкової декларації позивач зазначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 572605,00 грн., у тому числі у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2), яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованою за попередні звітні (податкові) періоди.
Також позивачем 20 вересня 2012 року подано до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби Довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (надалі - Довідка (Д2)), згідно якої, залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а саме: "березень 2012 року" та "квітень 2012", за вирахуванням суми, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду, становить 572605,00 грн.
Суд звертає увагу, що позивачем не зазначено в Довідці (Д2) частину залишку від'ємного значення об'єкту оподаткування фактично сплачену отримувачем, товарів/послуг постачальниками товарів та послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - включену до податкових зобов'язань у декларації у попередніх звітних періодах та не погашену податковими зобов'язаннями попередніх звітних періодів або не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
З аналізу вищенаведених норм, виходячи із змісту норм щодо бюджетного відшкодування, викладених в підпункті 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 та в пункті 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.
Таким чином, сума, розрахована за правилами статті 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.
Зі змісту вищевикладеного, вбачається, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірною.
Позивачем на адресу податкового органу подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 08.11.2012 р. та Довідку (Д2) про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), якою позивачем в колонці 4 зазначено частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України в розмірі 572605,00грн.
Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, або документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Тобто обов'язок щодо подання податкової декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації покладається на платника ПДВ.
Відповідно до п.50.2 ст.5 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 50.3 даної статті Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 р. II Податкового кодексу України, (далі - ПК України), у разі якщо у майбутніх податкових періодах, (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України), платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 р. II ПК України) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Згідно із п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).
Таким чином, у разі проведення камеральної перевірки посадовими особами органу ДПС, що проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення, якщо платник податків, якому не вручено або не надіслано акт про результати проведення камеральної перевірки, самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, має право подати уточнюючу декларацію (розрахунок).
Судом також встановлено, що сума податку, що дає право позивачу на включення сум до бюджетного відшкодування, виникла в червні 2012 р. на підставі сплаченого податку на додану вартість при імпорті, що підтверджується відповідними митними деклараціями та банківськими виписками, дослідженими судом, що не заперечувалось відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року в розмірі 572606,00грн.
Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.11.2012 року № 0000811530.
Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами статей 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.11.2012 року №0000811530 .
3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліндстрем" (код ЄДРПОУ 34355058) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Ю.Т. Шрамко