ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 серпня 2013 року 10:40 № 826/9297/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
за участю сторін:
представників позивача - Курков М.С., Буній Г.Я.,
представника відповідача - Гомольська Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» (далі - ТОВ «Союзінтертрейд», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 року № 0002972250, № 0002982250, № 0002992250.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податковий кредит та валові витрати сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
У зв'язку з цим, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що операції здійснені між позивачем та контрагентами не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не встановлено наявність економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.
Також в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що угоди, між позивачем та його контрагентом укладені без волевиявлення сторін, придбання товарів/послуг не підтверджені належним чином відповідними доказами, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
ТОВ «Союзінтертрейд» зареєстроване як юридична особа Жовтневою районною у м. Києві адміністрацією 16.04.1996 р., свідоцтво про державну реєстрацію № 10721200000004047, перереєстровано 22.01.2002 р. у Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації, свідоцтво про державу реєстрацію № 10721200000004047, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 24248868.
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 07.02.2002 р. № 3008 та є платником податку на додану вартість.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі постанови слідчого слідчої групи Головного управління ДПС України - слідчий СВ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції Удовиченка Д.Г. від 08.04.2013 року, по матеріалам досудового розслідування за № 320113110100000031, наказу № 680 від 11.04.2013 р., направлень на перевірку від 11.04.2013 року № 387/22-50П, від 18.04.2013 року № 440/22-50П та п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Союзінтертрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - ТОВ «Саноіл Торг») (код ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.01.2010 р. по 01.04.2013 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 07.05.2013 р. № 311/22-509/24248868.
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.1388 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 756 065 грн., а саме по періодах: за 1 квартал 2012 року у сумі 315008 грн.; за 1 півріччя 2012 року у сумі 315 008 грн.; за 3 квартали 2012 року у сумі 315 008 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.201.1, 201.6 та 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 720 062,00 грн., а саме по періодах: за лютий 2012 року у сумі 300 007,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 300 047,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 120 008,00 грн. та зменшено рядок 23.2 декларації з ПДВ «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» за лютий 2013 року в сумі 80 005,00 грн.
Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що діяльність ТОВ «Саноіл Торг» здійснюється поза межами правового поля, а ТОВ «Союзінтертрейд» не надано відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічним умовами, а також санітарними, ветеринарними, гігієнічними та іншими нормами, встановленим чинним законодавством України, а, отже, взаємовідносини вказаних підприємств не мають реального товарного характеру та вчинені без мети настання правових наслідків, а з метою штучного формування валових витрат.
Податковий орган стверджує, що операції між позивачем та контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Таким чином, взаємовідносини між ТОВ «Союзінтертрейд» та зазначеним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, відповідно до ст.203, ст.215, ст.216, ст.236 Цивільного кодексу України, є недійсними з моменту їх вчинення.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до ДПІ у Святошинскому районі м. Києва ДПС із запереченнями на акт від 07.05.2013 р. № 311/22-509/24248868.
Рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 07.06.2013 року про результати розгляду заперечень, висновки акту від 07.05.2013 р. № 311/22-509/24248868 залишені без змін.
У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки, податковим органом прийняті:
- податкове повідомлення - рішення № 0002972250 від 03.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 756 065,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 189 016,25 грн., що в сумі становить 945 081,25 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0002982250 від 03.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 720 062,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 180 015,50 грн., що в сумі становить 900 077,50 грн.;
- податкове повідомлення - рішення № 0002992250 від 03.06.2013 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 80 005,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 20 001,25 грн., що в сумі становить 100 006,25 грн.
Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідачем, на виконання вищевказаної постанови слідчого, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Союзінтертрейд» встановлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період в результаті здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Саноіл Торг».
З досліджених матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Саноіл Торг» ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, а саме, позивачем надано копії договору купівлі-продажу № 26-12-11 від 26.12.2011 року та специфікації № 1 до договору від 28.02.2012 року, договору купівлі-продажу № 10-09-12 від 10.09.2012 року та специфікації № 1 до договору від 31.10.2012 року, договору купівлі-продажу № 10-09-12 від 10.09.2012 року та специфікації № 2 до договору від 28.12.2012 року та специфікації № 3 до договору від 29.01.2013 року.
На підтвердження виконання умов договорів, а також включення сум позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту у складі ціни за придбаний товар (надання послуг), контрагентом виписані позивачу первинні документи, зокрема: акти приймання-передачі № 1 від 28.02.2012 р., № 1 від 31.10.2012 р.,№ 2 від 28.12.2012 р., № 3 від 29.01.2013 р., згідно яких здійснювались передача та отримання товару - олії соняшникової нерафінованої; копії видаткових накладних № РН-0000133 від 28.02.2012 р., № РН-0000659 від 31.10.2012 р., № РН-0000820 від 28.12.2012р., №РН-0000030 від 29.01.2013 р., а також копії податкових накладних № 147 від 28.02.2012 р., № 826 від 31.10.2012 р., № 1060 від 28.12.2012 р., № 33 від 29.01.2013 р.
Також позивачем надані копії контрактів № 0266/12 від 18.01.2012 р. та д/у № 3 від 07.03.2012 р., № 0451/12 від 18.09.2012 р. та д/у № 2 від 09.11.2012 р., № 0495/12 від 12.11.2012 р. та д/у № 4 від 10.01.2013 р., № 0505/13 від 23.11.2012 р. та д/у № 1 від 30.01.2013 р., укладених ТОВ «Югекотоп» від імені позивача на підставі Договорів комісії № 26120 від 26.12.2011 р. та № 1009К від 10.09.2012 р., а також копії митних декларацій № 504050000/2012/100674 від 16.03.2012 р., № 504050000/2012/103780 від 12.11.2012 р., № 504050000/2013/100652 та № 504050000/2013/100655 від 07.02.2013 р.
Однак, вказані документи судом не приймаються, як належні докази щодо підтвердження реальності настання наслідків фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами та формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС надійшла постанова слідчого слідчої групи Головного управління ДПС України - слідчого СВ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції Удовиченка Д.Г. від 08.04.2013р. про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Союзінтертрейд» (код ЄДРПОУ 24248868), по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №32013110100000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом використання реквізитів та банківських рахунків суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність.
Згідно вказаної схеми, невстановлені розслідуванням особи, створили документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю суб'єктів господарської діяльності, серед яких ПП «Тоэрис» (код ЄДРПОУ 32907616), ТОВ «Інфініті» (код ЄДРПОУ 37585953), в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність, та за участю ТОВ «Саноіл торг» (код ЄДРПОУ 37269136), яке задіяли в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюзі незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
Також встановлено, що своїми діями вказана група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких ТОВ «Союзінтертрейд» в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.
Так, встановлено, що за результатами проведеного аналізу звітності ТОВ «Інфініті» встановлено, що основних фондів підприємство не має, внесок до статутного фонду є мінімальним, на підприємстві офіційно працевлаштована одна особа, складські приміщення та автотранспорт у підприємства відсутні.
По ланцюгу постачання ТМЦ на ТОВ «Саноіл Торг» встановлено, що ПП «Тоэрис» є постачальником товарно-матеріальних цінностей (мальок риби) на адресу ТОВ «Інфініті». Згідно висновку почеркознавчого дослідження від 12.11.2012 року №62/04-258, підписи в первинних фінансово-господарських документах ПП «Тоэрис» на адресу ТОВ «Інфініті» у графі директор ПП «Тоэрис» виконані не директором ПП «Тоэрис» гр. ОСОБА_5, а іншою особою.
Крім цього, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС складено акт від 17.01.2013 р. №164/22-200/37585953 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інфініті» (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 р. по30.09.2012 р.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Інфініті» ст. 134, ст.135, ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого підтверджено фактичну реалізацію товарів та послуг, тому не підтверджено фактичну реалізацію товарів та послуг, тому не підтверджено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування; ст. 134, ст.138, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджено фактичне постачання товарів та послуг, тому не підтверджено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування; ст. 185, п. 186, ст. 187, 188 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджено фактичну реалізацію товарів та послуг, тому не підтверджено податкові зобов'язання з податку на додану вартість; ст.185, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого не підтверджено фактичне постачання товарів і послуг, тому не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість.
Виходячи з вищенаведених фактів щодо неможливості фактичного придбання товару (насіння соняшникового), ТОВ «Інфініті» фактично не могло здійснювати діяльність з виробництва олії соняшникової та макухи соняшникової, а також у зв'язку з відсутністю основних засобів на підприємстві не могло надавати послуги по зберіганню вказаної продукції, тому умови продажу у ТОВ«Інфініті» відсутні.
Викладене свідчить про безтоварність операцій, що проводились ТОВ «Саноіл Торг» з ТОВ «Інфініті», а також із іншими підприємствами.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт від 22.03.2013 р. №788/22-20/37269136 про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136) з дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інфініті» за період з 21.03.2011 по 30.09.2012.
Перевіркою встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Перевіркою також встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкової зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Оскільки встановлено, що діяльність ТОВ «Саноіл Торг» здійснюється поза межами правового поля, а ТОВ «Союзінтертрейд» не надано документи, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами, а також санітарним, гігієнічним та іншим нормам, встановленим чинним законодавством України, суд погоджується з висновком податкового органу, що взаємовідносини вказаних підприємств не мають реального товарного характеру та вчинені без мети настання правових наслідків, а з метою штучного формування валових витрат.
Крім того, ТОВ «Союзінтертрейд» не надано будь-які належним чином оформлені, відповідно до вимог законодавства України документи, які підтверджують факт транспортування товару постачальником.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Одним з обов'язкових документів для особи, що здійснює вантажні перевезення, зокрема, є для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, дорожній лист, товарно-транспортна накладна інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою датків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський лік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. З урахуванням п. 2 ст.3 вказаного Закону, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно з п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 зі змінами і доповненнями (далі - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та (воли адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна. капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.16 п.2 Положення №88).
Підпунктом 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.п. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
Згідно з п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктами 138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи зазначене, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, й валові витрати.
Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
З досліджених в судовому засіданні документів, судом не вбачається наявність доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг», тому в порушення вищезазначених норм до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період ТОВ «Союзінтертрейд» безпідставно віднесено витрати на придбання товарів (послуг) від ТОВ «Саноіл Торг» по операціях без наявності факту надання товарів (послуг) постачальників покупцю, а тому позивачем неправомірно занижено податок на прибуток на суму 756 065,00 грн.
Також, суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (ст. 44 Податкового кодексу України).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Згідно з пунктами 200.1., 200.2., 200.3. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового)
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Таким чином, суд зазначає, що вищезазначеними нормами Податкового кодексу України на ТОВ «Саноіл Торг», як продавця, при здійсненні операцій з постачання товару, покладено обов'язок надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання вищезгаданих укладених договорів між ТОВ «Союзінтертрейд» та ТОВ «Саноіл Торг» виписано податкові накладні на загальну суму 800 067,00 грн. суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним декларацій з податку на додану вартість.
Оскільки взаємовідносини ТОВ «Союзінтертрейд» з ТОВ «Саноіл Торг» не мають реального товарного характеру та вчинені без мети настання правових наслідків, податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Саноіл Торг» не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту.
Зазначеними обставинами підтверджується факт включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті податків, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем первинні документи, суд вважає неналежними, оскільки не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг чи товару.
Суд звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат.
Суд, системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем безпідставно занижено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму 800067,00 грн. та збільшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість в сумі 80 005,00грн.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 756 065,00 грн., штрафні санкції у розмірі 189 016,25 грн.; збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 720 062,00 грн., штрафні санкції у розмірі 180 015,50 грн.; зменшенню суми відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 005,00 грн., штрафні санкції у розмірі 20 001,25 грн. здійснено ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС відповідно до чинного законодавства, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 року № 0002972250, № 0002982250, № 0002992250 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та в повному обсязі довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Союзінтертрейд» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 21.08.2013 року.
Суддя В.П. Шулежко