11.5
Іменем України
09 вересня 2013 року Справа № 812/7499/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Опейкіній Є.А.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в якому позивачем заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності державних виконавців відповідача щодо невиконання виконавчого листа №2а-11164/11/1270 від 21.12.2011 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 1352,49грн. та зобов'язати провести виконавчі дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження». Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає наступне, 06.11.2012 головним спеціалістом - юрисконсультом управління Пенсійного фонду проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-11164/11/1270 від 21.12.2011. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження спеціалістом встановлено, що державним виконавцем не здійснено всіх передбачених законодавством заходів спрямованих на виконання вказаного виконавчого документа, а саме, запити щодо наявності за боржником відкритих рахунків у банках до податкової служби не направлялись, також державним виконавцем не направлялись запити до реєстраційно - облікових установ з вимогою про надання відомостей щодо наявності зареєстрованих за боржником транспортних засобів, рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок.
Представник позивача в судове не з'явився, про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду 09.09.2013 заяву, відповідно до якої просив провести розгляд справи за відсутності представника управління.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду 09.09.2013 заяву згідно до якої просив перенести розгляд даної справи в зв'язку з проведенням невідкладних виконавчих дій. Будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідачем не надано. Суд не вважає подане клопотання обґрунтованим оскільки, відповідач є юридичною особою інтереси якої може представляти не тільки один представник, а будь-який працівник цієї особи який має довіреність на представництво інтересів. Відтак, відповідачем може бути забезпечено участь іншого уповноваженого представника в судове засідання, окрім того який подав клопотання про його перенесення. Зокрема, відповідач мав можливість завчасно надати до суду необхідні на його погляд докази на яких ґрунтується його позиція щодо заявлених вимог. Також суд вважає за необхідне зазначити статтею 181 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Отже вказане клопотання задоволенню не підлягає.
09 вересня 2013 року ВДВС Алчевського МУЮ було надано заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в зв'язку з його необґрунтованістю. Вказує, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист №2а-11164/11/1270 від 21.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1352,49грн. Державним виконавцем відповідно до статей 17,18,19,25 Закону України «Про виконавче провадження» 23.03.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем 11.04.2012 здійснено вихід за місцем проживанням боржника, для перевірки його майнового стану, 17.04.2013 державним виконавцем направлено запити до КП «Алчевське БТІ», ВРЕР м. Алчевськ. Згідно відповіді ВРЕР м. Алчевськ, автотранспортних засобів за боржником не значиться. Відповідно до відповіді Алчевської ОДПІ встановлено, що розрахункових рахунків за боржником ОСОБА_1 не виявлено, земельні ділянки за боржником не зареєстровані, що підтверджується відповіддю Держземагентсва від 05.09.2013.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (надалі-Закон №606) наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону №606).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (ч.2 ст.2 Закону №606).
Статтею 5 Закону №606 визначено що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Частинами 1,2 ст.8 Закону №606 встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Статтею 11 Закону №606 визначені обов'язки і права державних виконавців, - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні
У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Зокрема відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до статті 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 27 Закону №606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону №606 є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що 01 березня 2012 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі №2а-11164/11/1270, згідно якого присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в м. Алчевську заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1352,49грн. (а.с.8)
20 березня 2012 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2а-11164/11/1270, який видано 01.03.2012 Луганським окружним адміністративним судом (а.с.7)
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, спеціалістами управління Пенсійного фонду, яке оформлено протоколом від 16.08.2013, було встановлено, що датою відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа від 01.03.2012, є 23.03.2012, номер виконавчого провадження - 31943414. 17.04.2012 державним виконавцем було здійснено заходи спрямовані на встановлення майнового стану боржника, а саме направлено запити до реєстраційно - облікових установ з вимогою надання інформації про наявність зареєстрованого рухомого та нерухомого майна за боржником. 11.04.2012 було здійснено державним виконавцем вихід за місцем реєстрацій боржника для перевірки його майнового стану. (а.с.6)
Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання рішення суду. З огляду на предмет спору суд вважає за необхідне зазначити, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем при примусовому виконанні рішення суду не дотримано строків його примусового виконання, оскільки виконавче провадження відкрито ще у березні 2012 року. Строк визначений статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» сплинув у листопаді 2012 року. Станом на серпень 2013 року виконавче провадження 31943414 ще не виконано.
Відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування не надано суду жодного доказу вжиття дій щодо примусового виконання судового рішення, наведені у заперечення обставини не підтверджені жодним документом, не зважаючи на те, що суд ухвалою від 30.08.2013 про відкриття провадження у справі зобов'язав відповідача надати документальні підтвердження вжиття заходів з примусового виконання виконавчого листа №2а-11164/11/1270 від 21.12.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості, надати завірені копії документів виконавчого провадження.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про виконавче провадження» у разі надходження ухвали суду про витребування або вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої витребується або вилучається документ виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів виготовити копію документа, що витребується або вилучається, засвідчити її власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати до суду або іншої особи чи органу, які витребовують або вилучають документ, або видати копію уповноваженій ними особі.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Навіть, якщо виходити з обставин, викладених у запереченнях на позов, вбачається, що всі дії державного виконавця в виконання рішення суду звелися до повторного надіслання запитів для встановлення майнового стану боржника майже через півтора роки після відкриття виконавчого провадження (у серпні 2013 року, коли провадження було відкрито у березні 2012).
За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає декілька заходів примусового виконання рішень, однак на підтвердження вжиття державним виконавцем будь-яких заходів спрямованих на виконання рішення суду по справі №2а-11164/11/1270 доказів суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в частині неналежного виконання виконавчого провадження № 31943414.
Щодо вимоги про зобов"язання відповідача провести виконавчі дії згідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки виконавчий лист за судовим рішенням і так є обов"язковим до виконання і не потребує додаткового підтвердження шляхом прийняття судового рішення про зобов'язання виконати інше рішення, яке і так підлягає примусовому виконанню, більш того, вже знаходяться на виконанні у відділі державної виконавчої служби.
За таких обставин суд прийшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції в частині неналежного виконання виконавчого провадження №31943414, в іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції з виконання виконавчого провадження №31943414 відкритого з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року по справі №2а-11164/11/1270 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1352,49грн. протиправною.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 12 вересня 2013 року.
Суддя А.М. Каюда