Дело № 195/110/13-п
Іменем України
12.09.2013 р. ссмт.Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Скрипченко Д.М., при секретарі - Левкович Н.М., за участю прокурора - Ревта Д.Л., адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка матеріали кримінального провадження № 12013040590000705, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.08.2013 р., стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, не працюючого, з середньо - технічною освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.129 КК України, -
07.08.2013 року близько 14.40 год. обвинувачений ОСОБА_2 знаходячись поблизу домоволодіння АДРЕСА_2, де, витяг з одягу , який знаходився на ньому, предмет візуально схожий на пістолет сріблястого кольору, а саме, запальничку у вигляді пістолету та спочатку направив його в область голови ОСОБА_3, виражаючи таким чином погрози життю останнього, які ОСОБА_3 розцінював як реальні, а після цього, потримавши запальничку у вигляді пістолету притул до голови ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_2 направив його в сторону ОСОБА_4 , при цьому в усній формі погрожуючи останнім вбивством , намагаючись підчинити собі волю ОСОБА_4 , що виникало у потерпілого реальні побоювання можливості здійснення цих погроз.
Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, - погроза вбивством , тобто погроза, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.129 КК України.
28.08.2013 року між сторонами кримінального провадження: потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 було укладено угоду про примирення, за ініціативою останнього про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України та згідно до умов якої ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.129 КК України, сторонами погоджено покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, із застосуванням ст.75 КК України з звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків , передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місце проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні в повному обсязі, та пояснив суду, що цілком розуміє характер обвинувачення, наслідки укладення та затвердження даної угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом. Обвинувачена також пояснила, що укладення угоди з її боку є добровільним та просить суд затвердити угоду.
Прокурор проти даної угоди не заперечував, та просить затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
Суд, заслухавши думки прокурора та обвинуваченого, адвоката обвинуваченого, та розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, доходить таких висновків.
Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого в кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно ч.1 ст. 475 КПК України суд, переконавшись що угода може бути затверджена, ухвалює вирок яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено у підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
На думку суду укладена сторонами угода про примирення та визнання винуватості відповідає вимогам КПК України: умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України; укладення угоди між сторонами є добровільним; дії обвинуваченого кваліфіковано правильно за ч.1 ст.129 КК України, погроза вбивством, тобто погроза, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози; умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свобод та інтересів сторін та інших осіб.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
За таких обставин суд вважає можливим затвердити угоду про примирення потерпілого з обвинуваченим та визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену сторонами міру покарання - за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки. із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків , передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місце проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Керуючись ст.ст. 314, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.08.2013 року між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, призначивши іспитовий строк на 1 рік.
Керуючись ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місце проживання, роботи або навчання;
періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Копію вироку вручити засудженому, потерпілому та прокурору негайно після його проголошення.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Д.М.Скрипченко