Справа № 737/478/13-ц Провадження № 22-ц/795/2063/2013 Головуючий у I інстанції - Морозов О.Б. Доповідач - Страшний М. М.
Категорія -цивільна
06 вересня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСтрашного М.М.,
суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,
при секретарі:Примачок Ю.О.
за участю:позивача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Куликівського районного суду від 31 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, виконавчого комітету Куликівської селищної ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про визнання права власності на 1\2 частину прибудови,
В травні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16.12.2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_8, та визнати за нею право власності на 1\2 частину прибудов, позначених в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1, літерами А2-1, а2-1, А1-1. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що зазначенні прибудови були здійснені нею та її колишнім чоловіком в період шлюбу за згодою відповідача ОСОБА_8 за спільні кошти сім'ї, проте відповідач одноособово оформив право власності на весь житловий будинок на себе, чим позбавив її права на частину спільного сумісного майна подружжя.
Рішенням Куликівського районного суду від 31 липня 2013 року позов задоволено повністю. Також судом постановлено окрему ухвалу від 31 липня 2013 року, якою доведено до відома прокурора Куликівського району про необхідність перевірки законності дій виконавчого комітету Куликівської селищної ради та ОСОБА_9 щодо дотримання прав неповнолітніх дітей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт наполягає на тому, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує її право на отримання у власність частки у спірному домоволодінні, будь-якої угоди між позивачкою та відповідачем ОСОБА_8 про набуття нею права власності на частку у належному йому домоволодінні в рахунок її участі у будівництві прибудови не укладалось та такої домовленості між ними не існувало. На думку апелянта, на спірні прибудови не може поширюватись режим спільного майна подружжя, оскільки дані прибудови не зареєстровані. На даний час спірний будинок належить відповідачу ОСОБА_8 на праві особистої власності на підставі рішення виконавчого комітету Куликівської селищної ради від 25.10.2012 року № 109, яке є чинним. Апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, який необхідно рахувати з дня набранням законної сили рішенням про розірвання шлюбу. Також апелянт не погоджується із розподілом судових витрат, проведених судом першої інстанції.
В письмових запереченнях ОСОБА_5 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що спірні прибудови були побудовані ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в період шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю подружжя, відповідачем ОСОБА_8 безпідставно оформлено на себе право власності на весь будинок, в тому числі і прибудови, здійснені подружжям, тобто вимоги позивачка є законним та підлягають задоволенню.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, враховуючи наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель і підсобних приміщень вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво.
В матеріалах справи відсутня будь-яка письмова угода про створення спільної власності. Про відступіть такої угоди зазначає і апелянт в своїй апеляційній скарзі.
Судом встановлено і це було підтверджено представником позивача ОСОБА_6, що позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_9 в період шлюбу були збудовані приміщення, які в технічному плані (а.с.18) позначені цифрами 2-2 (санвузол), 2-1 (кухня), 2-І (веранда), а кімнати 2-3 та 2-6 - це кімнати, які були виділені відповідачем ОСОБА_8 подружжю для проживання.
За викладених обставин, коли позивачкою ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги про визнання за нею права власності лише на підсобні приміщення, відсутні правові підстави для задоволення таких вимог.
Крім того, із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 була також заявлена вимога про визнання частково недійсним свідоцтва на право власності житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_9, проте без визнання незаконними правоустановчих документів, що були підставою для видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння, а саме рішення Куликівської селищної ради № 109 від 22.10.2012 року, визнавати незаконним дане свідоцтво нема підстав.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції обставини, які є суттєвими для даної справи, не були належним чином досліджені судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення спору, а тому згідно до п.п. 1,2 ч.1 ст.309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні її позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, ч. 1 п.4 ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Куликівського районного суду від 31 липня 2013 року скасувати.
ОСОБА_5 у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: