"04" вересня 2013 р. м. Київ К/800/39580/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого: судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про стягнення коштів,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь кошти в сумі 3495 грн. 41 коп. помилково сплачених, як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року адміністративний позов було задоволено, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3495,41 грн. сплачених ним як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, при придбанні легкового автомобіля Mazda CX7 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. та стягнуто на його користь 114 грн. 70 коп. судового збору.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області задоволено частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року в даній справі скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_2 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2, оскаржив його у касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просив скасувати ухвалу з мотивів порушення названим судом норм процесуального права і залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року.
Касаційний розгляд проведено в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 24 листопада 2011 року, при реєстрації раніше придбаного автомобіля марки Mazda CX7 2007 року випуску, було помилково сплачено 3495,41 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який було зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
Спір виник між сторонами з приводу повернення помилково сплаченої позивачем суми збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що згідно вимог п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який має вищу юридичну силу за постанову Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, якою затверджено Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на юридичних чи фізичних осіб лише у випадку відчуження автомобіля, тобто такий обов'язок покладено на продавця, а не на покупця, яким в даному випадку був позивач. Отже, позивач помилково сплатив 3495,41 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі ним автомобіля, тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України і підстави для його поновлення відсутні, а тому позов необхідно залишити без розгляду.
Суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано вимог процесуального права від яких прямо залежало правильне по суті вирішення справи.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач дійсно помилково сплатив 21.11.2011 року 3495,41 грн. збору на обов'язкове державне страхування, а відтак 13.03.2013 року звернувся до відповідача з вимогою повернути вказані кошти на що отримав відмову оформлену листом № 7156/06 від 20.03.2013 року. При цьому, помилкова сплата ним збору не є порушенням його прав, однак внаслідок цього в нього виникло право на повернення помилково сплачених коштів, і саме відмова у поверненні коштів зі сторони відповідача є порушенням його права, і таке порушення відбулось саме 20.03.2013 року, а тому адміністративний позов подано ним в межах строків, передбачених ст. 99 КАС України.
Суд касаційної інстанції вважає, обґрунтованими вказані доводи касаційної скарги та вважає доведеним, що саме після відмови відповідачем у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне страхування в розмірі 3495,41 грн., оформлене листом від 20.03.2013 року № 7156/06, позивач взнав про порушення його прав, а тому на час його звернення до суду з адміністративним позовом 05.04.2013 року ним не було пропущено строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Отже, суд апеляційної інстанції, внаслідок помилкового застосування норм процесуального права та невідповідності висновків обставинам справи, дійшов помилкового висновку, що позивачем позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції з огляду на вимоги матеріального права дійшов обґрунтованого висновку, що позивач помилково сплатив 3495,41 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі ним автомобіля та постановленні його на облік.
Вказана висновок повністю узгоджується з вимогами п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, судом першої інстанції не враховано, що позивачем було в позові заявлено лише одну вимогу - стягнення з Державного бюджету України на його користь помилкового сплаченого збору.
Однак, відповідачем було визначено лише Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області, яке відповідно до вимог Постанови КМУ № 106 від 16.02.2011 року «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» є лише органом стягнення, який здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження таких, зокрема по коду бюджетної класифікації 24140300.
Разом з тим, не враховано, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 45, абз. 2 ч. 2 ст. 78 Бюджетного кодексу України, Центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Таким чином, не враховано, що відповідачем в справі щодо повернення помилково сплачених коштів на користь ОСОБА_2 повинна бути також Державна казначейська служба України або її відповідний орган на місці.
Крім того, як зазначалось вище, позивачем було заявлено лише одну позовну вимогу про стягнення (повернення) коштів, однак відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 КАС України, передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги зокрема про стягнення з відповідача - суб'єкту владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльність і цю вимогу відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України може бути заявлено лише одночасно з вимогою визнати протиправними рішення, дію чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялось вимог про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, а судами жодним чином не було надано оцінки рішенню відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про відмову в поверненні позивачу помилково сплачених коштів, оформленого листом від 20.03.2013 року № 7156/06.
Суди попередніх інстанції, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин справи, повинні були визначити, чи правильно визначено коло відповідачів, чи правильно обрано позивачем спосіб захисту порушеного права, і чи підлягають задоволенню (чи розгляду взагалі в порядку адміністративного судочинства) вимоги позивача щодо стягнення помилково сплачених коштів без заявлення інших вимог, як-то про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та ін.
Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 в справі № 822/1886/13-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий І.Я. Олендер
Судді С.С. Пасічник
І.В. Штульман