"05" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/13639/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Олексієнка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС ВДАІ УМВС в Чернігівській області Вишняка Олександра Леонідовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, -
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС ВДАІ УМВС в Чернігівській області Вишняка Олександра Леонідовича, в якому просив, визнати незаконними дії інспектора при прийнятті постанови по справі про адміністративне правопорушення від 30 квітні 2010 року серії СВ № 18796 про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 260 грн. та скасувати вказану постанову.
Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_3, відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі прийняти нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 квітня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ УМВС в Чернігівській області Вишняком О.Л. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії СВ № 135259 відносно ОСОБА_3 Згідно вказаного протоколу позивач 30 квітня 2010 року о 16 год. 05 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 113 кілометрі автомобільної дороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі перевищив дозволену швидкість руху. Вимірювання швидкості руху автомобіля позивача здійснювалося приладом «Сокіл».
На підставі вказаного протоколу відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 186796 від 30 квітня 2010 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. 00 коп.
Як було встановлено судом першої інстанції в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 не оспорював зафіксовану швидкість руху його автомобіля працівниками ДАЇ за допомогою вимірювального приладу «Сокіл». Крім того, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, щодо відмови у задоволенні вимог позивача, оскільки, наведені в позові мотиви є безпідставними і не підтверджують факту, що вищезазначені дії та рішення були прийняті всупереч вимогам діючого на момент вчинення адміністративного правопорушення законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: