ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
18.12.06 Справа № 13/513.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчасть»м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Мічуріна», с. Райгородка Сватівського району Луганської області
про стягнення 34381 грн. 54 коп.
Суддя
Яресько Б.В.
За участю:
Від позивача
Не прибув
Від відповідача
Зубенко В.М. дов. № б/н від 16.11.2006 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 25 175 грн. 06 коп., штраф в сумі 6293 грн. 77 коп., індекс інфляції -2065 грн. 35 коп., 3 % річних в сумі 848 грн. 36 коп.
Позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідачем 23.11.2006 р. подана зустрічна позовна заява, предметом якої є визнання недійсними вимог п. 6.2. договору-купівлі-продажу № 89 від 19.05.2005 р. який встановлює порядок сплати неустойки за договором, яка була прийнята судом 23.11.2006 р. для сумісного розгляду з первісним позовом.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовних заяв, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що між сторонами по справі 19 травня 2005 року був укладений договір № 89 купівлі-продажу відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу належне позивачу майно, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити з відстрочкою платежу 7 днів.
Згідно п. 6.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасну, або неповну оплату майна відповідач сплачує штраф в розмірі 5 % від простроченої суми, якщо прострочення буде від 3-х днів до 1 місяця, 10 % при простроченні від 1 місяця до 3 місяців, та 25 % при простроченні більше 3-х місяців.
Згідно наданого відповідачем акту звірення розрахунків його заборгованість за зазначеним договором складає 25 425 грн. 96 коп. яка утворилася у тому числі в наслідок не оплати накладних УА-0007414 від 27.07.2005 р., УА-0007878 від 08.08.2005 р., УА-0008108 від 13.08.2005 р.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області 30.10.2006 р. (згідно штампу на конверті) з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 25 425 грн. 96 коп., штраф відповідно до п. 6.2. договору в розмірі 25 % в сумі 6293 грн. 77 коп., та індекс інфляції -2065 грн. 35 коп., 3 % річних в сумі 848 грн. 36 коп. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на незаконність вимог щодо стягнення штрафу.
Відповідач подана зустрічна позовна заява з вимогою про визнання недійсними вимог п. 6.2. договору-купівлі-продажу № 89 від 19.05.2005 р. який встановлює порядок сплати неустойки за договором. Зазначені вимоги відповідач обґрунтовує тим, що положення, що місяться у п. 6.2. договору суперечать ст. 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» згідно якої розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Позивач проти зустрічної позовної вимоги заперечує, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог, та необґрунтованість зустрічного позову виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Доводи відповідача щодо недійсності п. 6.2. договору судом відхиляються з огляду на те, що Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не обмежується розмір пені, який сторони можуть передбачити у договорі, а лише встановлюється правило, що сплаті (стягненню) підлягає пеня розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
За таких обставин зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Наявність заборгованості за договором в сумі 25 425 грн. 96 коп. підтверджується матеріалами справи, актом звірення розрахунків від 11.12.2006 р. і підлягає стягненню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин вимога позивача щодо стягнення втрат від інфляції -2065 грн. 35 коп., 3 % річних в сумі 848 грн. 36 коп. є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення штрафу в сумі 6293 грн. 77 коп.
Зазначена вимога підлягає задоволенню частково, з огляду гне наступне.
Недотримання умови щодо строку виконання зобов'язання є його порушенням, яке визначено ст. 612 ЦК України як прострочення.
Стаття 611 ЦК України серед правових наслідків порушення зобов'язання передбачає, зокрема, сплату неустойки.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Посилання відповідача на те, що розмір зазначеної неустойки не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який нараховувалась пеня, згідно положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» судом відхиляються з врахуванням того, що до штрафу неможливо застосувати зазначене обмеження, оскільки він застосовується одноразово, і відповідно відсутній період його нарахування, до якого можливо застосувати обмеження встановлені Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
В той же час з врахуванням положень п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України якою до вимог щодо стягнення неустойки встановлена позовна давність в один рік, з врахуванням заяви відповідача щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності вимоги щодо стягнення штрафу судом задовольняються частково в сумі 5193 грн. 33 коп.
Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -332 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 22 коп., за зустрічним на відповідача по справі.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імені Мічуріна» с. Райгородка Сватівського району Луганської області, вул. Коноплина, 3, ідентифікаційний код 31648331 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Украгрозапчастина» м. Харків, вул. Матросова, 1А, ідентифікаційний код 25188223 борг в сумі 25 425 грн. 96 коп., втрати від інфляції -2065 грн. 35 коп., 3 % річних в сумі 848 грн. 36 коп., штраф 5193 грн. 33 коп., державне мито у сумі -332 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 22 коп., наказ видати.
3. В решті вимог відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача по справі.
У судовому засіданні 18.12.2006 р. за згодою учасників була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 25.12.2006 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько