04 вересня 2013 р.Справа № 2а-5253/12/1470
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Шеметенко Л.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішення,
29.11.2007 року ЗАТ "Баштанський сирзавод" звернувся до Господарського суду Миколаївської області із прозовом та просим скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області від 19.11.2007р. № 0009481501/0, №0009491501/0.
03 жовтня 2012 року Господарського суду Миколаївської області справу було передано до Миколаївського окружного адміністративного суду
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.12 року позивача було замінено правонаступником ПАТ "Баштанський сирзавод".
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.12 року позов був задоволений .
Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції було встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" зареєстровано як юридична особа Баштанською райдержадміністрацією 23.06.99р.
Основними видами діяльності ПАТ "Баштанський сирзавод" є перероблення молока та виробництво сиру.
Позивачем вівся окремий облік та подавалися дві декларації з податку на додану вартість: перша -за якою розрахунки здійснюються безпосередньо з бюджетом; друга - за якою сума податку спрямується на виплату дотацій сільгоспвиробникам.
23.10.07 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2007 року, в якій позивачем визначено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 226435 гривень .
В період з 30.10.07р. по 16.11.07р. р працівниками ДПІ у Баштанському районі була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ на рахунок платника у банку за період вересень 2007 року, результати якої було складено акт №1399/1501-00446500 від 16.11.07р. , яким встановлено порушення пп.7.7.1., 7.7.2., п.7.7., ст.7м пп. 7.4.5. п.7.4. ет.7, п. 11.21. ст.11 Закону України „Про податок на до додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п.1,3,6,10 Порядку нарахування виплат, та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою КМУ від 12.05.99 року № 805 (у редакції постанови КМУ ! від 28.03.2007 № 596), пп.13.1 п.13 Інструкції № 141, в результаті чого збільшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у І банку на 177123,00 (сто сімдесят сім тисяч сто двадцять три) гривни, та зменшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 45 584,00 ( сорок п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні, так як позивач невірно провів розподіл ПДВ між двома деклараціями бюджетною і дотаційною по придбаному обладнанню та невірно визначив суму податкового кредиту попередніх податкових періодів. В попередніх податкових періодах до вересня 2007 року позивач включав всю суму ПДВ сплаченого на митниці при отриманні імпортного обладнання та при придбанні обладнання у резидентів, яке підтверджено податковою накладною до податкового кредиту бюджетної декларації.
19 листопада 2007 року на підставі акту перевірки №1399/1501-00446500 від 16.11.07р. відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0009481501/0 згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 177123,00грн. та винесено податкове повідомлення - рішення №0009491501/0 , згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі за основним платежем 45584,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2279,00грн.
Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в ред.,діючої на час виникнення правовідносин)до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій в живій вазі.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11.29 цієї статті було зупинено до 1 січня 2006 року дію п.7.7 ст.7, пунктів 10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 4 п.1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.97р. за №250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (п.11.21, 11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.
Згідно з п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі -Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою КМУ від 26.02.99р. №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.
Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно ч.1.2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що із врахованим висновком Верховного Суду України ,вказаним у постанові від 28.02.11р. по справі №21-81а10, податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник ПДВ, який підпадає під дію п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР, тобто такий платник ПДВ, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів та наявністю підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,щодо наявності підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції.
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївській області Державної податкової служби- залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 р. - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі , та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя пис/
Судді: