ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
06 вересня 2013 року справа № 2а-9859/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,
представника позивача Патько Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ТзОВ «Еко-Львів»
до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся з позовом з врахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003062320/11849 від 30.08.2012 р. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0003932320 від 16.11.2012 р. в частині збільшення ТзОВ «ЕКО-Львів» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 94478,82 грн. (за основним платежем - 94117,57 грн., за штрафними санкціями - 361,25 грн.).
Позов мотивується тим, зокрема, що ТзОВ «ЕКО-Львів» вправі відносити витрати на відрядження ОСОБА_2 до своїх витрат за умови надання останнім підтверджуючих документів понесення цих витрат, оскільки ОСОБА_2 є засновником підприємства із часткою 50% Статутного капіталу, тобто є членом його керівного органу, який виконує свої обов'язки періодично; Аудиторським висновком від 17.06.2013 р. встановлено розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку позивача на суму 77701,88 грн., а не на 203708 грн., як це стверджує відповідач; дебіторська заборгованість ТзОВ «Еко-Львів» по ТзОВ «ЕКО Івано-Франківськ» в сумі 241449 грн. та ТзОВ «МІК» в сумі 921 грн. станом на момент її списання вважалась безнадійною у зв'язку із спливом строку позовної давності по ній, тому ТзОВ «Еко-Львів» у відповідності до п.п. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 ПК України та ст. 11 П(С)БО 10 вправі було віднести цю заборгованість до інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат; ДПІ у Личаківському районі м. Львова жодних чином не спростувала, що всі належним чином складені первинні документи, що свідчать про реальність операції з ТзОВ «Сучасний трейдер» не мають сили у зв'язку з безтоварністю, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав письмові заперечення від 17.06.2013 р., зазначає, що засновник ОСОБА_2 згідно наданих до перевірки документів не є працівником підприємства ТзОВ «ЕКО-Львів» та не перебуває з ним у трудових відносинах, заробітна плата за перевірений період не нараховувалась та не виплачувалась, підприємством завищено адміністративні витрати на суму 32788 грн.; в порушення п.138.8.1, п.138.8, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством завищено прямі матеріальні витрати відображені в рядку додатку СВ до декларації з податку на прибуток підприємства в результаті чого завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів задекларовану в рядку 5.1 декларації на суму 203708 грн. за ІІ-4 кв.2011 р.; позивачем порушено п.п.159.1.1, п.п.159.1.3 ст. 159 Податкового кодексу України; до перевірки не було надано документи, які б підтверджували транспортування товару від ТзОВ «Сучасний трейдер», доручення на отримання товару від ТзОВ «Сучасний трейдер» не зареєстровано в книзі реєстрації доручень.
Судом замінено відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС та ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.
У справі призначалась судова економічна експертиза, яка не була проведена у зв'язку з її неоплатою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.
Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Еко-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012р. за результатами якої складено акт від 13.08.2012 р. № 220/22-10/31362298.
У зв'язку зі скасуванням та частковим скасуванням податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі вищевказаного акта перевірки, 16.11.2012 р. відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0003932320, яке частково оскаржується позивачем в частині донарахування останньому грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 94 478,82 грн., в тому числі: 94 117,57 грн. основного платежу та 361,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 0003062320/11849 від 30.08.2012 року, яким збільшено ТзОВ «ЕКО-Львів» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 625,00 грн. (за основним платежем - 16 500,00 грн., за штрафними санкціями - 4 125,00 грн.).
Перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 5.4.8 п.5.4. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, неправомірне віднесення на витрати ТзОВ «ЕКО-Львів» авансових звітів по відрядженнях засновника ОСОБА_2, який не є працівником товариства та не перебуває з ним у трудових відносинах, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0003932320 від 16.11.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10 248,00 грн.
Відповідно до положень п.п. 5.4.8 п. 5.4. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», які співвідносяться з приписами п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях).
Згідно з п. 1.26 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 14.1.159 п.14.1 ст.14 ПК України для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї. Отже, володіння особою часткою статутного фонду платника податку і наявність в цієї особи корпоративних прав, визначається як членство (наявність голосів) у керівному органі платника податку.
Як вбачається зі Статуту ТзОВ «ЕКО-Львів» ОСОБА_2 є засновником вказаного товариства із часткою 50% статутного капіталу, тобто являється членом керівного органу позивача, тому ТзОВ «ЕКО-Львів» правомірно віднесло до інших витрат авансові звіти по засновнику ОСОБА_2
Відповідно до пп.п 5.1.1 п.5.1 Установчого договору ТзОВ «ЕКО-Львів» засновники Товариства мають право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному даним Договором та законодавством України.
Управління діяльністю господарського товариства згідно ст. 89 ГК України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. В силу ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. У загальних зборах мають право брати участь усі його члени (учасники, засновники).
Таким чином, ОСОБА_2 також належить до керівного органу Товариства - загальних зборів учасників, що здійснює свої повноваження періодично.
Твердження відповідача про відсутність документів, що засвідчують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства спростовуються долученими до справи доказами, а саме: наказами про службове відрядження, контрактами, підписаними в цей період, посвідченнями про відрядження з відмітками про вибуття, дорученнями. Крім того, як випливає з акта перевірки у відповідача не було зауважень щодо відсутності необхідних первинних документів на відрядження. Інспектор, яка безпосередньо проводила перевірку ТзОВ «ЕКО-Львів», у судовому засіданні зазначила, що первинні документи по відрядженню засновника, в тому числі посвідчення про відрядження, були наявні і надавалися для перевірки.
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року, на яку посилається відповідач та яка встановлює спеціальний порядок документального оформлення відрядження, а саме необхідність підтвердження службового відрядження документами, що засвідчують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства (що не передбачено Податковим кодексом України), не може застосовуватись у даному випадку, адже сфера дії зазначеної Інструкції поширюється виключно на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Отже, ТзОВ «ЕКО-Львів» мало право відносити витрати на відрядження ОСОБА_2 до своїх витрат.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.8.1 п.138.8, п.138.4 ст.138 ПК України щодо завищення задекларованих показників у рядку 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» додатку СВ до ряд. 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства на суму 203708 грн., у зв'язку з чим ДПІ в Личаківському районі м. Львова збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 46 853,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи завищення задекларованих ТзОВ «ЕКО-Львів» показників у рядку 05.1.1 «Прямі матеріальні витрати» додатку СВ до ряд. 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства на суму 203 708 грн. виникло у зв'язку з розбіжністю прямих матеріальних витрат між даними бухгалтерського та податкового обліку за період ІІ-IV кв. 2011 року, зокрема: відповідно до додатку СВ Декларації про прибуток підприємства № 9015856916 від 09.02.2012 року прямі матеріальні витрати за вказаний період становлять 11 524 436 грн., а згідно даних бухгалтерського обліку - 11 320 728 грн.
В ході проведення перевірки та встановлення факту завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації на суму 203 708 грн. відповідачем бралися до уваги суми, які по даних бухгалтерського обліку акумулювалися на рахунку 80 «Матеріальні витрати» та 90 «Собівартість реалізації». Частина витрат, яка відображалась у рядку 05.1. Декларації потрапляла на інші рахунки, зокрема: № 93 «Витрати на збут» - послуги з монтажу контейнерів на суму 104 465 грн. та порізка металу - 1 264,20 грн.; № 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» - реалізація коліщат на суму 7 045,58 грн.; № 945 «Витрати від операційної курсової різниці» - на суму 13231,12 грн.
Реальність понесення позивачем вказаних витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а саме: надання послуг по виготовленню контейнерів на суму 104 465 грн. (без ПДВ) підтверджуються Договором на виконання робіт №ДГ-0000001 від 01.11.2008 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2011р., платіжними дорученнями на оплату вказаних послуг: №507 від 17.05.11р. на суму 60000,00 грн., №524 від 19.05.11р. на суму 30000,00 грн., №47 від 27.05.11р. - 3000,00 грн., №189 від 08.07.11р. - 3000,00 грн., №130 від 29.06.11р. - 22000,00 грн., №110 від 24.06.11р. - 23300,00 грн.,№85 від 17.06.11р. - 9500,00 грн.,№49 від 02.06.11р. - 10000,00 грн.; послуги по порізці металу загальною вартістю 1 264,20 грн. (без ПДВ) підтверджуються актом виконаних робіт № 41 від 29.11.11 на суму 445,20 грн., актом № 46 від 06.12.11р. на суму 819 грн., а також платіжними дорученнями на оплату вказаних послуг : № 460 від 29.11.11р. - 534,24 грн., № 469 від 05.12.11р. - 982,80 грн.; собівартість реалізованих коліщат на суму 7 045,58 грн. підтверджується вантажно-митною декларацією, що засвідчує факт понесення витрат на їх придбання в іноземного постачальника - компанії Меватек №10 від 05.01.11р. на суму 7045,58 грн. (без ПДВ), а також їх реалізація, що підтверджується накладною на відвантаження №1263 від 13.10.11 та накл. №1283 від 26.10.11 на суму 11750,00 грн. (без ПДВ); витрати від операційної курсової різниці підтверджуються журналом проводок за 01.04.2011 - 31.12.2011 рр.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Об'єктом оподаткування податку на прибуток в силу п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Витрати відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).
З п. 138.8 ст. 138 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) вбачається, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається не лише з прямих матеріальних витрат, але й загальновиробничих витрат, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг та інших прямих витрат.
Тому приймаються до уваги твердження позивача, що помилкове віднесення в рядок декларації 05.1.1 СВ «Прямі матеріальні витрати» витрат, як і б мали бути віднесені до інших витрат, що є складовими собівартості виготовлених товарів, не впливає на обсяг податкових зобов'язань, оскільки загальна сума собівартості виготовлених товарів, котра є підставою для обчислення об'єкта оподаткування, не змінюється.
Крім того, статтею 139 ПК України передбачено виключний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аудиторським висновком від 17.06.2013 р. щодо достовірності відображених показників прямих матеріальних витрат у поданих Деклараціях з податку на прибуток ТзОВ «ЕКО-Львів» за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р. встановлено, що сума задекларованих позивачем прямих матеріальних витрат становить 11 524 436,00 грн., а даними бухгалтерського обліку підтверджено 11 446 734,12 грн., відтак встановлено розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку на суму 77 701,88 грн., а не на 203 708 грн., як встановлено актом перевірки.
Відповідачем не надано заперечень та не спростовано зазначені у Аудиторському висновку дані про достовірність відображених ТзОВ «ЕКО-Львів» показників прямих матеріальних витрат в сумі 11446734,12 грн. В декларації позивачем задекларовано прямі матеріальні витрати на суму 11524436 грн., розбіжність в сумі 77701,88 грн. позивач визнає, тому сума грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17871,43 грн. ним не оспорюється.
Перевіркою встановлено завищення задекларованих ТзОВ «ЕКО-Львів» показників у рядку 06.5 Декларації «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на суму 242 374 грн., а саме: щодо списання позивачем дебіторської заборгованості по ТзОВ «ЕКО Івано-Франківськ» в сумі 241 449 грн. та ТзОВ «МІК» в сумі 921 грн. Списана дебіторська заборгованість відображена в сумі 242 374 грн. в Додатку ІВ декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік.
Стаття 159 ПК України визначає порядок урегулювання лише безнадійної та сумнівної дебіторської заборгованості, строк позовної давності по якій ще не минув.
Нормами чинного Податкового кодексу України безнадійною визнається заборгованість не лише заборгованість строк позовної давності по котрій не минув. Згідно положень п.п. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійною заборгованістю визнається також і заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Порядок регулювання безнадійної дебіторської заборгованості передбачений п.п. 159.1.1 п.159.1 ст.159 ПК України не поширюється на дебіторську заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Судом встановлено, що строк позовної давності за вимогами до боржників позивача - ТзОВ «ЕКО-Івано-Франківськ» та ТзОВ «МІК» минув, а сума коштів у розмірі 242 374 грн. ними не була оплачена, відтак позивач у 2011 року правомірно відніс суму цієї заборгованості на «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», як безнадійну.
Видатковою накладною № РН-0000213 підтверджується, що 12.05.2008 року позивачем було поставлено ТзОВ «МІК» решітки на підлогу в кількості 4 шт. загальною вартістю 921,68 грн. У зв'язку з неоплатою поставленого товару, позивач виставив боржнику претензію №269 від 17.09.2008 року, яка була ним отримана 19.09.2008 року. Однак, вказана претензія останнім залишилася без задоволення. Строк позовної давності з приводу стягнення з ТзОВ «МІК» заборгованості минув 27.09.2011 року.
У позивача існували договірні відносини з ТзОВ «ЕКО-Івано-Франківськ», що підтверджується договором купівлі-продажу № 27/12/06-01Р від 27.12.2006 року, договором оренди автомобіля № 01/07-01Р від 29.01.2007 року, контрактом № 16/02/07-01А від 16.02.2007 року, договором купівлі-продажу № 16/03/07-01Р від 16.03.2007 року. 10.09.2008 року, у зв'язку з тим, що заборгованість ТзОВ «ЕКО-Івано-Франківськ» перед позивачем за вищевказаними договорами складала 241 449,11 грн., товариство направило боржнику претензію. 23.09.2008 року, ТОВ «ЕКО-Івано-Франківськ» надіслало відповідь на претензію в котрій визнало суму заборгованості повністю, оплату не здійснило. Строк позовної давності щодо стягнення з ТОВ «ЕКО-Івано-Франківськ» заборгованості в розмірі 241 449,11 грн. минув 24.09.2011 року.
Порядок регулювання та списання дебіторської заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності передбачений спеціальними нормами ПК України, а саме: п.п. 138.10.4 та п.п. 138.10.6 п.138.10 ст.138 ПК України.
Так, згідно приписів п.п. 138.10.6 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
З метою податкового обліку можна віднести до складу витрат лише ту частину резерву сумнівних боргів, яка відповідає поняттю безнадійної дебіторської заборгованості, визначеної у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (зокрема, дебіторської заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності).
Дебіторська заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності регулюється та списується не в порядку п.п. 159.1.1 п.159.1 ст.159 ПК України, як про це зазначає відповідач, а в порядку п.п. 138.10.6 п.138.10 ст.138 ПК України.
Оскільки дебіторська заборгованість по ТзОВ «ЕКО Івано-Франківськ» в сумі 241 449 грн. та ТзОВ «МІК» в сумі 921 грн. станом на момент її списання була безнадійною у зв'язку зі спливом строку позовної давності по ній, то позивач правомірно, у відповідності до п.п. 138.10.6 п.138.10 ст.138 ПК України та ст. 11 П(С)БО 10, відніс цю заборгованість до інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат.
Відповідач стверджує, що про безтоварність господарських операцій ТзОВ «ЕКО-Львів» та ТзОВ «Сучасний трейдер», оскільки останній не знаходиться за своїм місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби, ним не виплачується заробітна плата, а також на момент перевірки не надано документів, які б підтверджували транспортування товару, а основним його постачальником був ТзОВ «Промінь Гео», основним видом діяльності якого є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною.
Як вбачається з матеріалів справи 21.02.2012 року та 23.02.2012 року ТОВ «ЕКО-Львів» придбало в ТзОВ «Сучасний трейдер» комплекти заготовок для контейнерів на загальну суму 99 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №21/02 від 21.02.2012 року та №23/02 від 23.02.2012 року. За придбаний товар позивач 21.02.2012 року та 24.02.2012 року сплатив кошти в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, а ТзОВ «Сучасний трейдер» передало останньому податкові накладні, що містяться у матеріалах справи. Як вбачається з Акту перевірки від 13.08.2012 року придбані заготовки до контейнера станом на 31.03.2012 року знаходилися у позивача на залишку рахунку 20 «Матеріали» та не списані на виробництво. На момент здійснення перевірки у позивача були наявні усі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції з ТзОВ «Сучасний трейдер».
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Щодо не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше, що при перевірці не встановлено, що позивач поніс витрати по транспортуванню придбаного товару.
Також судом не береться до уваги посилання податкового органу на те, що в лютому 2012 року основним постачальником ТзОВ «Сучасний трейдер» було ТзОВ «Промінь Гео», основним видом діяльності якого є посередництво в торгівлі с/г сировиною. Відповідачем не досліджувались інші постачальники товариства в цей період, як і момент закупівлі ТзОВ «Сучасний трейдер» заготовок, адже придбання відповідного товару могло відбуватися до лютого 2012 року.
Крім того, однозначною є позиція Європейського суду з прав людини (справи Інтерсплав проти України, "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" та Бізнес Супорт Центр проти Болгарії) щодо того, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Операції між позивачем та ТзОВ «Сучасний трейдер» не містять ознак безтоварності, податкове повідомлення-рішення №0003062320/11849 від 30.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20 625,00 грн. є протиправним.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, позов слід задоволити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова № 0003062320/11849 від 30.08.2012 року, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 625,00 грн. (за основним платежем - 16 500,00 грн., за штрафними санкціями - 4 125,00 грн.). Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова № 0003932320 від 16.11.2012 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 94 478,82 грн. (за основним платежем - 94 117,57 грн., за штрафними санкціями - 361,25 грн.). Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ЕКО-Львів» 1151 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова № 0003062320/11849 від 30.08.2012 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова № 0003932320 від 16.11.2012 року в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО-Львів» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 94 478,82 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «ЕКО-Львів» 1151 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крутько О.В.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.09.2013 року.