12 вересня 2013 року 810/4723/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування вимоги,
2 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1) із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області (УПФУ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування вимоги про сплату недоїмки із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначала, що є фізичною особою-підприємцем, отримує довічну пенсію, призначену із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку із чим звільняється від обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе.
Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", просила визнати протиправною та скасувати вимогу про нарахування сум єдиного внеску №Ф2248 від 20 серпня 2013 року, а також зобов'язати УПФУ припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у подальшому.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, але у судове засідання не з'явились, тому суд ухвалив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у м. Фастові та Фастівському районі Київської області та отримує пенсію за віком довічно (пенсійне посвідчення НОМЕР_1 НОМЕР_2). Також вона є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, має відповідне посвідчення НОМЕР_3 (а.с.13).
13 листопада 2007 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області (а.с.16).
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області 20 серпня 2013 року сформована вимога №Ф2284 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та направлена на адресу позивача.
Відповідно до вказаної вимоги, у позивача утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з січня по червень 2013 рік у сумі 2388,06 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
За правилами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-ІV).
Як встановлено статтею 1 вказаного Закону пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням цієї ж статті пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.
За змістом статті 15 такого Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, частиною першою статті 55 Закону №796-XII зазначеним особам, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, особа (позивач) є такою, що отримує саме пенсію за віком.
Спеціальним законом для призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення є Закон №796-XII.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).
Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом частин першої, другої, третьої статті 12 Закону №1058-ІV особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі вони подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та документи за затвердженим ним переліком.
Відомості щодо укладення договору ФОП ОСОБА_1 із Пенсійним фондом про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - відсутні.
Суд зауважує, що частина четверта статті 4 Закону №2464-VI не містить виключень при її застосуванні щодо пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Відповідач, у свою чергу, обмежувально тлумачить зміст наведеної норми, що є неприпустимим та нівелює мету її прийняття.
Суд погоджується з доводами позивача і наголошує, що положення частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI не пов'язує звільнення особи від сплати єдиного внеску із досягненням нею певного віку.
Необхідними умовами застосування вищезазначеного положення є: по-перше, статус пенсіонера за віком або інваліда; по-друге, отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.
Таким чином, оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком (довічно), не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, суд вважає, що підстави для виставлення відповідачем вимоги про сплату заборгованості з єдиного внеску - відсутні.
Тому позов у частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги ФОП ОСОБА_1 про припинення нарахування Пенсійним фондом єдиного внеску у подальшому, суд констатує неможливість задоволення вимоги на майбутнє, прогнозуючи можливе порушення прав позивача.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску позивачем, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у частині скасування вимоги №Ф2248 від 20 серпня 2013 року.
За правилам частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У випадку, що розглядається таку пропорцію визначити не є можливим, оскільки вимоги майнового характеру підлягають задоволенню, стосовно немайнової вимоги, яка не підлягає задоволенню, то її заявлення не вплинуло на остаточний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню в частині задоволення вимог, тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у повному розмірі його сплати.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області від 20 серпня 2013 року №Ф2248 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім ) грн. 06 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 150 (сто п'ятдесят) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.