05 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4997/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Лі Н. А.,
за участю:
представника позивача - Кремель В. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Чутове" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -
12 серпня 2013 року Державне підприємство "Чутове" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про скасування постанов ВП № 5708183 від 02 серпня 2013 року про арешт коштів та від 07 березня 2013 року про стягнення виконавчого збору, зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" згідно з якими заявлені після закінчення строку чи не заявлені взагалі вимоги конкурсних кредиторів вважаються погашеними. Вказав на неотримання постанов, прийнятих виконавцем в ході примусового виконання судового рішення, внаслідок чого про існування спірних постанов позивач дізнався від банківської установи після накладення арешту.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. В письмових запереченнях зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 червня 2005 року ухвалою Господарського суду Полтавської області за заявою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області порушено провадження у справі №10/59 про банкрутство Військового племзаводу "Чутове" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
15 листопада 2005 року ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі №10/59 визнано вимоги конкурсних кредиторів Військового племзаводу "Чутове".
16 вересня 2007 року Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ № 14/391 про стягнення з Військового племзаводу "Чутове" на користь ЗАТ "Пласт" суму основного боргу - 15 041 грн. 96 коп., пеню в сумі 1 920 грн. 60 коп., індекс інфляції в сумі 447 грн. 32 коп., витрати по сплаті держмита 174 грн. 10 коп., послуги на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу - 118 грн.
У зв'язку з цим постановою ВДВС Чутівського РУЮ від 19 грудня 2007 року за заявою ЗАТ "Пласт" було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2002 року № 14/391 про стягнення з Військового племзаводу "Чутове" на користь ЗАТ "Пласт" боргу в розмірі 17 701 грн. 98 коп.
27 грудня 2007 року виконавче провадження ВП № 5708183 постановою державного виконавця ВДВС Чутівського РУЮ Полтавської області було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 33826530, яке веде відділ державної виконавчої служби Чутівського РУЮ Полтавської області.
Постановою від 08 листопада 2012 року виконавче провадження № 5708183 прийнято до провадження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.
Згідно пояснень представника позивача ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20 грудня 2012 року №10/59 припинено провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника.
06 березня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 5708183 з виконання наказу № 14/391, виданого 16 вересня 2007 року Господарським судом Полтавської області щодо стягнення з Військового племзаводу "Чутове" на користь ЗАТ "Пласт" заборгованість у сумі 17 701 грн. 98 коп.
Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 07 березня 2013 року з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 1 770 грн. 20 коп. у зв'язку з невиконання боржником наказу № 14/391, виданого 16 вересня 2007 року Господарським судом Полтавської області у 7-денний термін, встановлений законом для самостійного виконання.
Постановою відділу примусового виконання рішень від 02 серпня 2013 року накладено арешт на кошти боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках в філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві, код фінансової установи: 331649 та належать боржнику у межах суми 19 472 грн. 18 коп.
Не погоджуючись із винесеними постановами про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з позовом про скасування спірних постанов та зобов'язання державного виконавця зняти арешт з банківського рахунку боржника.
Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 12 травня 2011 року № 3319-VI) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Оскільки боржник у передбачений Законом України "Про виконавче провадження" семиденний строк не виконав виконавчий документ винесено постанову від 07 березня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 770 грн. 20 коп., яка надіслана відповідачем на адресу позивача простою кореспонденцією.
Представник позивача зазначав, що про існування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору позивач дізнався від банківської установи лише після накладення відповідачем арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках Державного підприємства "Чутове", відкритих у філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судовим актом, який в даному випадку підлягає обов'язковому виконанню, є судовий наказ № 14/391, виданий 16 вересня 2007 року Господарським судом Полтавської області, про стягнення з Військового племзаводу "Чутове" на користь ЗАТ "Пласт" боргу в розмірі 17 701 грн. 98 коп.
Як зазначалося вище, виконавче провадження № 5708183 відкрито 19 грудня 2007 року з наданням строку для добровільного виконання до 26 грудня 2007 року.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
На підставі даної норми державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області, після поновлення 06 березня 2013 року виконавчого провадження, 07 березня 2013 року виніс постанову про стягнення з Військового племзаводу "Чутове" виконавчого збору у розмірі 1 770 грн. 20 коп. у зв'язку з невиконанням судового наказу № 14/391 від 16 вересня 2007 року у строк встановлений для самостійного виконання. Вказана постанова направлена на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією 11 березня 2013 року відповідно до копії супровідного листа вих. № 2232, яка перебуває в матеріалах справи /а. с. 56/.
Отже, позивач знав про необхідність виконання судового наказу та постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2007 року та був попереджений відповідачем, що у випадку невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, державний виконавець зобов'язаний виконати судовий наказ у примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору.
То ж, у зв'язку з викладеним, твердження позивача про незаконність постанови про стягнення виконавчого збору суд вважає безпідставними і такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Посилання позивача на те, що вимога державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору може бути заявлена лише в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки така вимога відповідачем своєчасно не заявлялася, то її не було включено до реєстру вимог конкурсних кредиторів, затверджених ухвалою господарського суду Полтавської області від 15 листопада 2005 року, а відтак у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 березня 2013 року, що у свою чергу свідчить і про незаконність постанови про арешт коштів боржника від 02 серпня 2013 року, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" в редакції, що діяла на час введення мораторію, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Згідно положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію; дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Оскільки у позивача виникли вимоги до відповідача після порушення 25 червня 2005 року провадження у справі № 10/59 про банкрутство, приписи статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на спірні правовідносини не поширюються.
Пунктом 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно частини 3 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Оскільки, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 березня 2013 року самостійно боржником не виконана, 02 серпня 2013 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках Державного підприємства "Чутове", відкритих у філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві. Вказана постанова направлена на адресу позивача простою поштовою кореспонденцією 02 серпня 2013 року відповідно до копії супровідного листа вих. № 7895, яка перебуває в матеріалах справи /а. с. 58/.
То ж підстави для задоволення вимоги про скасування постанови про арешт коштів боржника від 02 серпня 2013 року також відсутні
Отже, враховуючи те, що позивачем не виконано вимогу майнового характеру за судовим наказом, що підлягав виконанню та не був скасований, у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного його виконання, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 березня 2013 року та постанова про арешт коштів боржника від 02 серпня 2013 року прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
За відсутності підстав для скасування спірних постанов у суду відсутній і обов'язок щодо зобов'язання державного виконавця вчинити дії зі зняття арешту з рахунків позивача у банку.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Чутове" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.
Суддя Р.І. Молодецький