Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
04 вересня 2013 року Справа № 811/1864/13-а
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., за участю секретаря Толстової О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод»
доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
провизнання скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Кіровоградський ремонтний завод» (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001850222 від 07.12.2012р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 990032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 247508 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мегарон-Сервіс» за період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р., у зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, та зазначає, що господарські операції з вказаним контрагентом мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагента використано у власній господарській діяльності.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачем надано письмові заперечення на позов, яким вимоги позову не визнаються з тих підстав, що за наслідками перевірки ТОВ «Мегарон-Сервіс» встановлено, що господарські операції з реалізації та придбання товарів вказаним підприємством не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто, відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності ТОВ «Мегарон-Сервіс».
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 09.09.2013 р.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Мегарон-Сервіс» за період з 01.09.2009р. по 31.12.2009р.
Результати перевірки оформлені актом №180/22-2/2107646544 від 23.11.2012 р. (т.2.а.с.96-114).
В ході перевірки встановлено порушення, в.ч.:
- п. п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.21 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 3, 4 квартали 2009р. на суму 1314598 грн.;
- п. п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.21 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1119716 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 р. - 129684 грн., 4 квартал 2009р. - 990032 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0001850222 від 07.12.2012р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 990032 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 247508 грн. (т.1. а.с. 5).
Як вбачається з п. 3.2.1 розділу 3 акту перевірки позивача (т.2 а.с.111) висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Мегарон-Сервіс» ґрунтуються на аналізі відомостей одержаних з акту перевірки вказаного підприємства, складеного посадовими особами ДПІ у Києво-Світошинському районі Київської області 21.09.2012р. №336/22-2/35919839 (т.1 а.с.69-76).
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом - ТОВ «Мегарон-Сервіс» , а отже, правомірності формування валових витрат суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Мегарон-Сервіс», що підтверджується копіями фінансово-господарських документів про придбання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.124-148), які в подальшому використані в межах здійснюваної господарської діяльності позивача, а саме виготовлення виробів та їх подальша реалізація в межах договору комісії укладеного між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту виробів і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (т.1 а.с.149-250).
На підставі первинних документів виписаних ТОВ «Мегарон-Сервіс», позивачем до складу валових витрат відповідних періодів відносились вартість ТМЦ придбаних у вказаного контрагента.
Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Мегарон-Сервіс».
Посилання відповідача на акт перевірки ТОВ «Мегарон-Сервіс» складений посадовими особами ДПІ у Києво-Світошинському районі Київської області, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаним актом жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ДПІ у Києво-Світошинському районі Київської області, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки ТОВ «Мегарон-Сервіс» так і акту перевірки позивача.
Крім того, висновки акту перевірки ТОВ «Мегарон-Сервіс» не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаним підприємством оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В даному випадку акт перевірки позивача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.
При цьому, акт перевірки ТОВ «Мегарон-Сервіс», на який посилається відповідач, не є первинним документом чи іншим документом, який зафіксований в бухгалтерському та податковому обліку, а отже не може бути підставою для висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства.
Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача з ТОВ «Мегарон-Сервіс».
Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та ТОВ «Мегарон-Сервіс», останній мав право на формування валових витрат на підставі цих документів.
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ТОВ «Мегарон-Сервіс» суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".
Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним), що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Мегарон-Сервіс», то позивачем правомірно сформовано валові витрати за цими господарськими операціями.
Ухвалою суду від 20.06.2013р. (т.1 а.с. 1) позивачеві було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на те, що судове рішення ухвалене на користь позивача то судові витрати слід віднести за рахунок Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 07.12.2012 року №0001850222.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 09.09.2013р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник