11 вересня 2013 року 810/3572/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання протиправними та скасування вимоги і повідомлення-розрахунку,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1.) із позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області (УПФУ) про визнання протиправними та скасування вимоги, повідомлення-розрахунку та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій.
Зазначив, що є фізичною особою-підприємцем, отримує довічну пенсію, призначену із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку із чим звільняється від обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе.
Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України, Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", просив визнати протиправною та скасувати вимогу про нарахування сум єдиного внеску №Ф13 від 3 квітня 2013 року, повідомлення розрахунку, а також зобов'язати УПФУ припинити нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у подальшому.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, жодних заперечень суду не надав.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи із такого.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у місті Ірпені Київської області та отримує пенсію за віком довічно (пенсійне посвідчення НОМЕР_1). Також він є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, має відповідне посвідчення НОМЕР_2 (а.с.13-14).
13 листопада 1995 року позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області та є платником єдиного податку (а.с.10, 27).
Управлінням Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області 3 квітня 2013 року ОСОБА_1 направлена вимога №Ф13 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до вказаної вимоги, у позивача утворилась заборгованість зі сплати такого єдиного внеску за 2012 рік у сумі 2255,85 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.
За правилами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-ІV).
Як встановлено статтею 1 вказаного Закону пенсіонером є особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням цієї ж статті пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" також визначені види пенсій, серед яких є і державна пенсія за віком.
За змістом статті 15 такого Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, частиною першою статті 55 Закону №796-XII зазначеним особам, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у розумінні чинного законодавства як про пенсійне забезпечення, так і про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і соціальний захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, особа (позивач) є такою, що отримує саме пенсію за віком.
Спеціальним законом для призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення є Закон №796-XII.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).
Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом частин першої, другої, третьої статті 12 Закону №1058-ІV особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі вони подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та документи за затвердженим ним переліком.
Відомості щодо укладення договору ФОП ОСОБА_1 із Пенсійним фондом про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - відсутні.
Суд зауважує, що частина четверта статті 4 Закону №2464-VI не містить виключень при її застосуванні щодо пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.
Відповідач, у свою чергу, обмежувально тлумачить зміст наведеної норми, що є неприпустимим та нівелює мету її прийняття.
Суд погоджується з доводами позивача і наголошує, що положення частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI не пов'язує звільнення особи від сплати єдиного внеску із досягненням нею певного віку.
Необхідними умовами застосування вищезазначеного положення є: по-перше, статус пенсіонера за віком або інваліда; по-друге, отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.
Таким чином, оскільки позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком (довічно), не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, суд вважає, що підстави для виставлення відповідачем вимоги про сплату заборгованості з єдиного внеску - відсутні.
Тому позов у частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення-розрахунку №13 від 3 квітня 2013 року, суд звертає увагу на наступне.
За положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За визначенням статті 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За нормами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), яке спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, має обов'язковий характер і породжує певні правові наслідки.
Відповідні повідомлення-розрахунки не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру та не порушують у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України відповідних прав, свобод, інтересів.
Таким чином, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути юридично значимим для позивача. Оскільки повідомлення-розрахунок Пенсійного фонду не є таким юридично значимим та, відповідно, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні згаданого кодексу, то суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Щодо вимоги ФОП ОСОБА_1 про припинення нарахування Пенсійним фондом єдиного внеску у подальшому, суд констатує неможливість задоволення вимоги на майбутнє, прогнозуючи можливе порушення прав позивача.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску позивачем, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у частині скасування вимоги №Ф13 від 3 квітня 2013 року.
За правилам частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У випадку, що розглядається таку пропорцію визначити не є можливим, оскільки вимога майнового характеру підлягає задоволенню повністю, стосовно немайнових вимог, які не підлягають задоволенню, то вони не вплинули на остаточний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню в частині задоволених вимог, тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у повному розмірі його сплати.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області від 3 квітня 2013 року №Ф13 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять ) грн. 85 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 вересня 2013 р.