ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
Справа №813/4054/13-а
06 вересня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кузана Р.І.
з участю секретаря судового засідання Кончук Н.С.,
представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача Несімко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Городоцької районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсним і скасування розпорядження,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Городоцької районної державної адміністрації з вимогою визнати недійсним та скасувати п.3.1. Розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації №1059 від 17.12.2012р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг (для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування) ФОП ОСОБА_3.».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку відшкодування витрат при зміні цільового призначення земельних ділянок, які на момент зміни цільового призначення вже перебувають у приватній власності. Крім того, зазначає, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбувалась з метою здійснення будівництва комплексу з надання соціально-побутових послуг для населення. Відтак вважає, що оскаржуваний п.3.1. вищезазначеного розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та долучених до матеріалів справи доказів. Просила адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що внаслідок зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності позивача, відбулось фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом внаслідок чого позивачу на підставі положень статті 207 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" слід відшкодувати понесені втрати сільськогосподарського виробництва. Також зазначив, що підстави для звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначені статтею 208 Земельного кодексу України. Виходячи зі змісту даної статті, використання зазначеної ділянки для будівництва комплексу з надання соціально-побутових послуг не підпадає під перелік випадків, коли фізичні та юридичні особи звільняються від відшкодування зазначених втрат. Враховуючи вищенаведене просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Згідно з частиною першою статті 41 зазначеного Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Порядок зміни цільового призначення земель визначений у статті 20 Земельного кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (зі змінами і доповненнями) регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів. Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться на підставі поданої заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земель ділянка розташована за межами населеного пункту.
Так, 17.12.2012р. Городоцькою районною державною адміністрацією було винесено Розпорядження № 1059 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення під будівництво комплексу з надання соціально-побутових послуг (для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування) ФО-П ОСОБА_3.» Вказаним розпорядженням затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 8,00 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 125781 від 14.11.2011р., ЯК № 125782 від 14.11.2011р., ЯК № 927648 від 07.02.2012р. з сільськогосподарського призначення на землі промисловості для будівництва комплексу з надання соціально-побутових послуг (для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування) на території Городоцької міської ради (за межами населеного пункту).
Відповідно до оскаржуваного пункту 3.1. вказаного вище Розпорядження Городоцької РДА від 17.12.2012р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 зобов'язано в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.
Згідно з розрахунком втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок розмір втрат сільськогосподарського виробництва становить 302355 грн.
Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За положеннями статті 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються лише громадяни та юридичні особи у разі використання ними земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернатив них джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм, Городоцькою. РДА правомірно зобов'язано позивача у зв'язку із зміною цільового призначення земель сільськогосподарського призначення до іншої категорії земель відшкодувати понесені втрати сільськогосподарського виробництва .
Судом не береться до уваги твердження позивача, що земельна ділянка не вилучалась у позивача, а тому відсутні підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки на землі промисловості для будівництва комплексу з надання соціально-побутових послуг для населення, виключає можливість використання даної земельної ділянки для цілей сільськогосподарського призначення. Зі змісту статті 208 Земельного кодексу України слідує, що використання земельної ділянки для будівництва комплексу з надання соціально-побутових послуг для населення не звільняє позивача від обов'язку відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у зв'язку зі зміною цільового призначення такої.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не обґрунтовані, документально не підтверджені, не відповідають приписам чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у формі судового збору у даній справі з відповідача в користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя Кузан Р.І.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 вересня 2013 року.