ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
05 вересня 2013 року № 813/4414/13-а
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого - судді: Костецького Н.В.
за участю секретаря судового засідання: Олексяк І.Р.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Хітчак В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосамбірської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Старосамбірської районної державної адміністрації (далі - Старосамбірська РДА) в якій просить суд:
- визнати незаконним та протиправним розпорядження голови Старосамбірської РДА від 27.05.2013 року №70-о/с-01-07;
- поновити позивача на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Старосамбірської РДА Львівської області;
- виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 21 лютого 2012 року відповідно до розпорядження голови Старосамбірської РДА №12-о/с-01-07 позивача переведено на посаду начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Старосамбірської РДА. 30.05.2013 року позивача було ознайомлено з розпорядженням від 27.05.2013 року про звільнення, однак він не погоджується з таким, оскільки вважає, що дане розпорядження є незаконним, а звільнення - безпідставним та протиправним відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач неодноразово подавав уточнення суми стягнення середнього заробітку (а.с. 45-47, 51-53, 60-62), з урахуванням останніх, просить суд: стягнути з Старосамбірської РДА Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8 155, 00 грн. за період з 28.05.2013 року по 05.09.2013 року.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, з урахуванням поданих доповнень. Крім того позивач додатково зазначив, що в порушення вимог законодавства звільнення відбулось в період його тимчасової непрацездатності. Вказуючи на протиправність дій відповідача та недотримання Старосамбірською РДА вимог трудового законодавства, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в поданих суду письмових запереченнях, згідно яких підставою для звільнення позивача із займаною посади були: постанови Галицького районного суду м. Львова від 18.12.2012 року та від 08.04.2013 року і лист Львівської облдержадміністрації від 23.05.2013 року «Щодо виконання антикорупційного законодавства». Крім того представник відповідача пояснив, що позивач - ОСОБА_1 27.05.2013 року не був присутній на нараді голови райдержадміністрації з керівниками структурних підрозділів. Також зазначив, що відповідачу не було відомо про перебування позивача на лікарняному. З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає розпорядження голови Старосамбірської РДА від 27.05.2013 року №70-о/с-01-07 «Про звільнення ОСОБА_1» правомірним, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно розпорядження голови РДА від 20.02.2012 року №12-о/с-01-07 був переведений на посаду начальника відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Старосамбірської РДА Львівської області з 21.02.2013 року, за його згодою, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом , як такого, що перебуває у кадровому резерві на цю посаду. 01.12.2010 року ОСОБА_1 присвоєно дванадцятий ранг державного службовця. Стаж державної служби станом на 21.02.2012 року становить 6 років 10 місяців 13 днів.
27.05.2013 року за розпорядженням голови Старосамбірської РДА №70-о/с-01-07 «Про звільнення ОСОБА_1» (а.с.8) позивача було звільнено з посади начальника відділу містобудування та архітектури Старосамбірської райдержадміністрації Львівської області 27 травня 2013 року за порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів. Згідно розпорядження, підставою для його прийняття були: постанова Галицького районного суду м. Львова від 18.12.2012 року; постанова Галицького районного суду м. Львова від 08.04.2013 року та лист Львівської облдержадміністрації від 23.05.2013 року №5/34-4115/0/2-13/2-6 «Щодо виконання антикорупційного законодавства».
В матеріалах справи міститься копія листка непрацездатності серії АВХ №000186, виданого Ралівською дільничою лікарнею (а.с. 13), згідно якого позивач з 27.05.2013 року по 29.05.2013 року перебував на лікарняному та був звільнений від роботи.
Дата видачі лікарняного листка зазначена - 27 травня 2013 року.
Крім того, як вбачається з табелю обліку робочого часу Старосамбірської РДА за травень 2013 року ОСОБА_1 з 27.05.2013 року - 31.05.2013 року не табелювався (а.с. 36).
Згідно ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
В даному випадку відповідачем не було дотримано цієї гарантії при незаконному звільненні позивача, передбаченої Кодексом законів про працю України.
Згідно ч.2 п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Відтак, судом встановлено, що на момент винисення оскаржуваного розпорядження від 27.05.2013 року №70-о/с-01-07 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується вищенаведеним. Тому такі дії відповідача є неправомірними.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти позову, не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого розпорядження про звільнення позивача та не надано достатніх доказів в обґрунтування такої правомірності.
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку оспорюваним розпорядженням порушуються права позивача, а тому приходить до переконання про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Старосамбірської РДА від 27.05.2013 року №70-о/с-01-07 та про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки (а.с. 28) середньомісячна заробітна плата позивача на посаді начальника відділу містобудування та архітектури складала 2445,87 грн.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а також присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць.
У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
Керуючись ст. ст. 7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації від 27.05.2013 року № 70-0/с-01-07 про звільнення ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Старосамбірської районної державної адміністрації.
Стягнути з Старосамбірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27.05.2013 року по 05.09.2013 року в сумі 8 155 (вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Старосамбірської районної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 2445 (дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 87 коп. звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2013 року
Суддя Костецький Н.В.