Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 вересня 2013 р. Справа № 805/12559/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - УПФУ у м. Краматорську, відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування вимоги від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними вимогу від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн., прийняті УПФУ у м. Краматорську, оскільки він одночасно є суб'єктом підприємницької діяльності та отримує пенсію за віком, тому згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску. Таким чином, позивач просить визнати неправомірними дії УПФУ у м. Краматорську та скасувати спірні вимогу та рішення.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що позивач, який є фізичною особою-підприємцем, не досягнув пенсійного віку, тому одержання ним пенсії на пільгових умовах (пенсія за віком матерям дитини-інваліда) не дає підстави для звільнення від сплати єдиного внеску. Таким чином, відповідач просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 24.06.1994 року за № 2 270 017 0000 003400, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - 84302, АДРЕСА_1 (а.с. 13).
ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2012 року є платником єдиного податку за ставкою 8% першої групи, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку НОМЕР_4 (а.с. 15).
Також ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорську як платник внесків з 01.07.1994 року на підставі вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 року № 11-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1996 року за № 550/1575 (чинної на момент взяття ОСОБА_1 на облік).
Згідно пенсійному посвідченню (НОМЕР_2) № НОМЕР_1 від 02.07.2008 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, терміном - довічно (а.с. 16).
Як слідує з матеріалів справи, на картці облікового рахунку платника ФОП ОСОБА_1 станом на 19.08.2013 року рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 8 658,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. (а.с. 23).
Недоїмка у розмірі 8 858,71 грн. складається з наступного: 1 698,23 грн. - недоплачена мінімальна сума єдиного внеску за 2011 рік; 4 572,42 грн. - мінімальна сума єдиного внеску за 2012 рік; 1 194,03 грн. - сума єдиного внеску за 1 квартал 2013 року; 1 194,03 грн. - сума єдиного внеску за 2 квартал 2013 року.
24 травня 2013 року відповідачем було складено акт № 1804 «Про неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік», згідно якому встановлено, що в порушення пункту 4 частини 2 статті 6 Закону та пункту 3.2 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 0810.2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду № 18-1 від 23.06.2011 року та зміни постанови правління Пенсійного фонду № 24-1 від 10.12.2012 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не подано звітність за 2012 рік, а саме «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску». Граничний термін подання звітності за 2012 рік - 11.02.2013 року (а.с. 24).
01.08.2013 року УПФУ у м. Краматорську винесена вимога № Ф2099 про сплату ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та 02.08.2013 року рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання звітності в розмірі 170,00 грн. (а.с. 7, 8).
На думку відповідача, позивач як фізична особа-підприємець повинен сплачувати єдиний внесок у відповідності до вимог Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідач підтверджує факт, що ФОП ОСОБА_1 з 05.04.2008 року перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорську як отримувач пенсії на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме - пенсії за віком матерям дитини-інваліда. Разом з тим, посилаючись на ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо умов призначення пенсії за віком, відповідач вказує на те, що ФОП ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком після досягнення нею 57 років, тобто після 04.04.2015 року. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що оскільки позивачем не досягнуто пенсійного віку, тому відсутні підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску.
Позивач не погоджується з такою думкою відповідача, та вважає, що звільнення його від сплати єдиного внеску прямо регулюється ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відповідності до якої фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнена пунктом 4, відповідно до якого особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;
довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону, відповідно до якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком довічно на пільгових умовах до досягнення ним пенсійного віку, визначеному ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.
На підставі ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 цього Закону.
Статтею 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений перелік фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску: підприємці, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу.
Зазначена норма виключень не має, та є імперативною.
З пенсійного посвідчення позивача, що є в матеріалах справи, вбачається, що позивач є пенсіонером за віком, тобто, віднесений до осіб, на яких розповсюджується зазначена стаття.
Суд не приймає доводи відповідача про необхідність досягнення позивачем пенсійного віку та неможливість застосування зазначеної статті для осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах, оскільки в зазначеній нормі визначена особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком та зазначеною нормою не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що договір з Пенсійним фондом України про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 не укладала, докази, які б спростовували наведені обставини, суду не надані.
Таким чином, чинним законодавством передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема: 1) у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2013 року по справі № 805/9142/13-а за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до УПФУ у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій щодо прийняття вимоги від 20.05.2013 року № Ф 1301 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 5766 грн. 445 коп. та скасування вимоги від 20.05.2013 року № Ф 1301 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 5766 грн. 45 коп., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року; 2) в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 16 жовтня 2012 року по справі №К/9991/45542/12, від 09 жовтня 2012 року по справі № К/9991/49213/12, від 14 лютого 2013 року № К/9991/78530/12, від 17 січня 2013 року по справі № К/9991/48623/12 тощо.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного внеску та застосування штрафних санкцій є неправомірними, а тому спірні - вимога від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягають скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.
Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 114,70 грн.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо прийняття вимоги від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн. та рішення від 02.08.2013 року № 1806 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 01.08.2013 року № Ф 2099 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску в розмірі 8 658,71 грн.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 02.08.2013 року № 1806 про застосування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн.
Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, місце проживання - 84302, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).
Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті 10 вересня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Чучко В.М.