Цивільна справа №2-4465/13
№760/14966/13-ц
19 серпня 2013 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Зінченко С.В.,
при секретарі Гайдайчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати договір іпотеки до кредитного договору №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року недійсним та припинити його дію.
Так, позивач зазначає, що 19.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/9407/82/58116, в забезпечення виконання якого між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1
В обґрунтування вимог позивач вказав, що вважає даний договір іпотеки таким, що припинив свою дію на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явив вимоги до поручителя.
Так, позивач вказує, що на його думку вказаний договір іпотеки є договором змішаного типу та містить в собі елементи договорів як застави, так і поруки, а отже до такого договору можуть бути застосовані положення ст.ст. 553-559 ЦК України.
Позивач зазначає, що кредитор довідався про порушення своїх прав ще 25.06.2009 року та відповідно звернувся за вчиненням виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором, проте до позивача, як майнового поручителя, жодних вимог протягом 6 місяців не пред'явив, а отже договір іпотеки є таким, що припинив свою дію.
В судове засідання позивач не з'явився, направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, направив до суду заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у його відсутність.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 19.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/9407/82/58116, в забезпечення виконання якого між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за яким передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що вважає даний договір іпотеки таким, що припинив свою дію на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання кредитор не пред'явив вимоги до поручителя.
Також позивач вказує, що на його думку вказаний договір іпотеки є договором змішаного типу та містить в собі елементи договорів як застави, так і поруки, а отже до такого договору можуть бути застосовані положення ст.ст. 553-559 ЦК України.
Проте такі твердження позивача є помилковими, оскільки пунктом 23 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що вникають з кредитних правовідносин» визначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553- 559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
Таким чином, посилання позивача на можливість застосування до спірних правовідносин ст.ст. 553-559 ЦК України і відповідно визнання договору іпотеки припиненим, не можуть бути взятими до уваги і відповідно не можуть бути підставою для задоволення таких вимог.
Крім того, в поданих запереченнях відповідачем подано докази повідомлення позивача ОСОБА_1 про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, яке направлено відповідачу 17.12.2008 року та отримано ним особисто 03.01.2009 року згідно зворотного повідомлення відділення поштового зв'язку.
Вказане спростовує твердження позивача про неповідомлення його банком про порушення основного зобов'язання і неподання до нього претензії банку.
Також судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.11.2012 року звернуту стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку за договором іпотеки до кредитного договору №014/9407/82/58116 від 19.07.2007 року, а отже вказаний договір іпотеки є таким, що підлягає виконанню.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги не є доведеними та обґрунтованими, натомість спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а отже задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживача», Законом України «Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг», постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 13, 16, 203, 215, 217, 230, 236, 525, 601, 611, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через місцевий суд, що ухвалив оскаржуване рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: