2/604/296/13
04 вересня 2013 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого - судді Сидорак Г.Б.
за участю секретаря судового засідання - Теренди А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач звернулася з даним позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, що 07 вересня 2011 року, останній під розписку позичив у нього гроші у розмірі 46000 (сорок шість тисяч) гривень, при цьому всі вказані кошти зобов'язався повернути до 15 грудня 2011 року. Однак, всупереч ст. 526 ЦК України, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання, до дня подання позову повернув лише 3000 (три тисячі) грн., добровільну сплату боргу відверто ігнорує, що порушує право позивача, а тому покликаючись на ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням справу слухати у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№4780100821990, 4780100823527, 4785100149836, 4780100843307, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення, виходячи з таких міркувань.
07 вересня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 (Позикодавець) та відповідачем ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір позики між фізичними особами, відповідно до умов якого Позикодавець передав Позичальнику позику в сумі 46 000 (сорок шість тисяч) гривень, а Позичальник зобов'язався повертати кошти частинами щомісячно, завершивши повний розрахунок до 15 грудня 2011 року. Факт передачі позивачем ОСОБА_1 суми, передбаченої Договором позики засвідчується розпискою відповідача ОСОБА_2 від 07 вересня 2011 року.
Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання, добровільну сплату боргу відверто ігнорує, що порушує право позивача. Зазначена обставина нічим не спростована.
У відповідності до положень ст.ст.1046, 1047 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму грошових коштів. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановленні договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З огляду на вказане, на момент звернення позивача до суду, відповідач ОСОБА_2 не повернув позичені у позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 43 000 (сорок три тисячі) гривень, тобто не виконав зобов'язання, передбачені умовами договору позики.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З калькуляції суми заборгованості поданої позивачем до позовної заяви вбачається, що основний борг становить 43 000 (сорок три тисячі) гривень та 18 060 (вісімнадцять тисяч шістдесят) гривень суми інфляції (враховуючи 2% місячних за 24 місяці прострочення), так загальна сума заборгованості становить 61 060 (шістдесят одна тисяча шістдесят) гривень та судовий збір. Наведене підтверджене матеріалами справи, не спростоване відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики у загальній сумі 61 060 (шістдесят одна тисяча шістдесят) гривень доведені і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212, 215, 224 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1046, 1047 1049, 1050 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1(ідентифікаційний номер НОМЕР_2) борг за договором позики в сумі 61 060 (шістдесят одна тисяча шістдесят) гривень та судові витрати в сумі 610 (шістсот десять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуте Підволочиським районним судом за умови подачі відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя