Провадження 2/522/8058/13
Справа № 1522/21970/12
(ЗАОЧНЕ)
10 вересня 2013 року, Приморський районний суд міста Одеси, у складі:
головуючого судді - Турецького О.С.,
при секретарі - Гасуляк С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Приморської районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Одеської міської ради, про вселення, усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою шляхом виселення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом про вселення, усунення перешкод у володінні й користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з її сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на період капітального ремонту квартири.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 1991 року йому належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.
Починаючи з 1992 року, позивач мешкає в США, отримавши громадянство. У зв'язку з його проживанням у США, він поселив у спірній квартирі відповідачку, яка у ІНФОРМАЦІЯ_1 році народила сина ОСОБА_3. Позивач зазначив, що відповідачка намагається протиправно заволодіти його нерухомим майном, зловживаючи судовими та адміністративними процедурами.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд виселити відповідачку на період капітального ремонту, з наданням іншого жилого приміщення.
Уточнивши позовні вимоги, представник позивача, пояснив, що відповідачка з неповнолітнім сином, який проживає разом з нею, підлягають виселенню зі спірної квартири на період здійснення ремонту, з наданням відповідачці тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про вселення, усунення перешкод у володінні й користуванні квартирою шляхом виселення.
22.01.2013 року до Приморського районного суду, до початку розгляду по справі по суті, ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2013 року вказаний вище зустрічний позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду на підставі п.3. ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
В судове засідання сторони не з'явилися, від позивача, ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність, уточнений позов підтримує у повному обсязі та просить суд винести по справі заочне рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 та треті особи до суду не з'явилися, про час, дату та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи в їх відсутність до суду не надходило.
Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Частиною 2 ст. 197 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності належно повідомленого відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, дійшов висновку про можливість задоволення даного позову, виходячи із нижче викладених підстав.
Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1, правомірно набув право приватної власності на спірну квартиру під АДРЕСА_1, у порядку ст. 204, 328 ЦК України, на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 1991 року.
Починаючи з 1992 року, позивач мешкає в США, отримавши громадянство. У зв'язку з його проживанням у США він поселив у спірну квартиру відповідачку, яка у ІНФОРМАЦІЯ_1 році народила сина ОСОБА_3.
Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що відповідачка - ОСОБА_2, ніколи не була дружиною позивача, але є матір'ю повнолітньої їх спільної доньки - ОСОБА_4, яка постійно проживає в США з власною сім'єю.
Крім того, право власності позивача на спірну квартиру підтверджено й рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 31 січня 2012 року (справа № 2/1522/3509/12), яким відповідачці відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, та на припинення права власності відповідача. Рішення набрало чинності 16 травня 2012 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2 ст. 217 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
На підставі наведених вище положень закону позивач, як власник спірної квартири, має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним прав володіння, користування та розпоряджання своїм майном, у порядку, передбаченому ст. 391 ЦК України.
З наданих сторонами копії довідки (виписки) з домової книги, від 08.12.2012 року, вбачатиметься, що відповідачка та її син зареєстровані як особи, що постійно проживають за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Наведеною довідкою, від 08.12.2012 року, а також актами обстеження від 10 та 15 січня 2011 року встановлено, що спірна квартира знаходиться у аварійному стані та потребує капітального ремонту.
Необхідність капітальному ремонт встановлена й рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2011 року, яким відхилений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання на цю квартиру права власності.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільне право позивача - власника нерухомого майна, на припинення дій, які порушують його права володіння та користування спірною квартирою, підлягають захисту шляхом зобов'язання припинити усі дії, які перешкоджають проведенню обстеження квартири, замовленню технічної документації та здійсненню капітального ремонту нерухомого майна, що належить власникові.
Згідно ч. 1 ст. 101 ЖК України, при проведенні капітального ремонту жилого будинку, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 116 ЖК України визначено, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
З урахуванням наведених положень закону, суд вважає справедливим виселення відповідачки з неповнолітнім сином на період капітального ремонту спірної квартири з наданням тимчасового житла у квартирі, яка належить позивачу, за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-4, 10-11, 15, 59- 60, 109, 118-119, 208-209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, ст. 11, 316-317, 328, 383, 391 ЦК України, 101, 116, 157 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Приморської районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Одеської міської ради, про вселення, усунення перешкод у володінні та користуванні квартирою шляхом виселення - задовольнити.
Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 та осіб, які мешкають з нею разом, припинити усі дії, які перешкоджають ОСОБА_1 у здійсненні обстеження, замовлення технічної документації та виконанню капітального ремонту квартири АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, із квартири АДРЕСА_1 - з наданням тимчасового житла за адресою: АДРЕСА_2.
Заява про перегляд заочного рішення, може бути подана відповідачем до Приморського районного суду м. Одеси, протягом 10-ти днів, після отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у випадку коли сторони були відсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.С.Турецький
10 вересня 2013 року