441/785/13-ц 2/441/439/2013
27.08.2013 р. року Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Перетятько О.В.
за участі секретаря Сорока М.В.
представника ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Городку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку, 3% річних та моральної шкоди, суд, -
ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення подвійної суми завдатку, процентів та моральної шкоди. Вимоги в основному мотивує тим, що для покращення своїх житлових умов вирішив придбати належний, ОСОБА_4, житловий будинок АДРЕСА_1, та передав їй 03.10.2012р. завдаток в розмірі 10 000 євро, що було оформлено розпискою. Сторони дійшли згоди, що договір купівлі-продажу повинен бути оформлений до 03.10.2012р., однак договір не було оформлено у строк, так як позивачу стало відомо, що у даному житловому будинку, окрім відповідачки та її родичів, зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що унеможливлювало укладення договору купівлі-продажу. У зв'язку з цим позивачем неодноразово ставилася вимога щодо повернення відповідачкою суми завдатку в подвійному розмірі, однак вимоги позивача були нею проігноровані, з посиланням на відсутність коштів. За наведеного, просить стягнути з відповідачки подвійну суму завдатку в розмірі 206 698,98 грн., 3% річних , що становлять 2888,12 грн., 10 000грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з мотивів викладених в позові, просять його задоволити.
Відповідачка та її адвокат в судовому засіданні заперечили позов, просять відмовити в його задоволенні.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до переконання про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтетреси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст.ст.4,10,11,60,61,213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обгрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
З представленої суду розписки від 03.10.2012р. (а.с. - 17) вбачається позивачем ОСОБА_3 передано відповідачці ОСОБА_4 аванс в розмірі 10 000 Євро та він зобов'язувався придбати житловий будинок АДРЕСА_1, а відповідачка ОСОБА_4 в свою чергу отримала від позивача ОСОБА_3 аванс в розмірі 10 000 Євро та зобов'язувалася продати останньому житловий будинок АДРЕСА_1,
Вказані обставини визнані сторонами, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Таким чином, в судовому засіданні повністю доведено факт передачі позивачем ОСОБА_3 відповідачці ОСОБА_4 авансу в розмірі 10 000 Євро.
Дану суму слід вважати авансом, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.570 ЦК завдатком є сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних із нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних із боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до Рішення Верховного Суду України від 18 лютого 2009 року, унесення завдатку як способу виконання зобов'язання може бути лише у випадку наявності зобов'язання, яке мало б випливати з договору купівлі-продажу квартири.
За наведеного, завдатком може бути визнана виключно сума, яка була сплачена після укладення договору, з обов'язковим дотриманням його форми (відповідно до ст.657 ЦК України, договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості мають укладатись в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню). Отже, якщо договір купівлі-продажу не укладений, посилання на ст.571 ЦК України, що передбачає правові наслідки порушення або припинення зобов'язання забезпеченого завдатком, є безпідставним.
Як вбачається із копії будинкової книги (а.с. - 18-24) в житловому будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, значиться зареєстрованою неповнолітня ОСОБА_5, 11.09.2007р., що унеможливлювало будь-які дії щодо відчуження житлового будинку.
Так, в матеріалах позову відсутні відомості, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу згаданого житлового будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону - ст.657 ЦК України, яка передбачає, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (в редакцій на час виникнення спірних правовідносин).
Відтак, передані позивачем відповідачу кошти є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
Відповідно до ст.625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу три відсотки річних у сумі 1444,06 грн.
Оцінивши в сукупності викладені обставини, з врахуванням вимог розумності та справедливості, та беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог, отже, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму завдатку в розмірі 103 349,49 грн., 3% річних в розмірі 1444,06 грн.
Виходячи з положень пункту 3 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків
Згідно з пунктом 5 роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявністьтакої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
В зв'язку з недоведеністю позивачем причинного зв'язку між поведінкою відповідачки та моральною шкодою, заподіяною позивачу, позовні вимоги позивача по стягненню з відповідачки моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Також, суд в порядку ст.88 ЦПК України стягує з відповідачки судовий збір, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 159, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_3, проживаючого в АДРЕСА_3, суму завдатку в розмірі 103 349,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_3, проживаючого в АДРЕСА_3 3% річних в розмірі 1 444,06 грн.
В решті частини позовних відмовити.
Заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 14.05.2013р. (а.с. - 43,44) - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_3, проживаючого в АДРЕСА_3 - 1047 грн. 93 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області.
СуддяО. В. Перетятько