Справа №173/1606/13-ц
Провадження №2/173/827/2013
29 серпня 2013 р. м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.Ю. при секретарі судового засідання Демяненко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про продовження строку на прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його баба, ОСОБА_4. За життя вона склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_3 нерухоме майно розташоване в АДРЕСА_1. В 2011 році, перебираючи документи, знайшов сертифікат на право на земельну частку (пай) ДП № 0092847, виданий на ім'я ОСОБА_4 Про існування цього майна у баби, позивач не знав, а тому пропустив строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив суд продовжити строк на прийняття спадщини.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. Представник позивача суду пояснив, що спадщину у виді права на земельну частку (пай) ніхто зі спадкоємців не отримав, а тому не має можливості подовжити строк прийняття спадщини навіть за згодою інших спадкоємців. У встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса позивач не звертався, оскільки не знав про існування іншого майна у баби, окрім того, яке вона заповіла ОСОБА_3. Окрім того, з 2011 року не міг документально підтвердити наявні родинні зв'язки з бабусею.
Відповідачі позов визнали, проти задоволення позову не заперечували. Підтвердили кожний окремо, що спадщину у виді будинку з господарськими спорудами в АДРЕСА_1, після смерті баби ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_3. Про існування права на земельну частку (пай) вони не знали. Не заперечують проти того, щоб дане майно успадкував ОСОБА_1.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.10). Сторони визнали, що ОСОБА_4 була бабою ОСОБА_1, а тому дана обставина у відповідності до ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню не підлягає.
За життя, 11 липня 1986 року, ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла будинок з господарськими спорудами в с. Широке ОСОБА_3 (а.с.32). Після її смерті ОСОБА_3 оформив своє право на спадщину за заповітом та отримав свідоцтво про право на спадщину від 12 грудня 1999 року (а.с.36).
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася до 1 січня 2004 року і частина спадщини прийнята одним зі спадкоємців, ОСОБА_3, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звернувся, а тому вважається таким, що пропустив строк для прийняття спадщини.
Статтею 550 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Судом встановлено, що в 2011 році позивачем серед документів було знайдено сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4 серія ДП 0092847 від 14 квітня 1997 року, про існування якого брати не знали, а тому і не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Дана обставина також визнана сторонами, а тому згідно з ч. 1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України не потребує доказування.
Матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_4 підтверджується, що ніхто зі спадкоємців, окрім ОСОБА_3, після її смерті із заявою про прийняття спадщини не звертався. Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не встановлено.
Поважною причиною пропуску ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті бабусі суд вважає ту обставину, що він не знав про існування у неї права на земельну частку (пай), і тому не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Доказів на спростування зазначених обставин сторонами не надано.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з цим суд вважає, що судові витрати, понесені позивачем, а саме сплачений ним судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 525, 549, 550 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_1 строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року на два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 57 грн. 35 коп. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Ю. Шевченко