Єдиний унікальний номер 728/1925/13-к
номер провадження № 1-кп/728/127/2013
12 вересня 2013 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді - Пархоменка П.І.
при секретарі - Горбач Н.Д., Макаренко Ю.Г., Оробей О.М.,
з участю прокурора - Лисун С.І., Нестеренко В.І.,
обвинуваченого - ОСОБА_1
потерпілої - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260070000464 від 28.05.2013 року по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта базова загальна середня, розлучений, не працює, раніше не судимий, -
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.125 КК України, -
24.05.2013 року близько 21 години, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в дворі господарства за адресою АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час лайки із ОСОБА_2, обхватив останню зі спини лівою рукою та кулаком правої руки наніс три удари в область голови та два удари кулаком в область грудей, та вирвав шматок волосся з голови з правої сторони біля виска, в результаті чого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді масивного синця на грудній клітці спереду, синця в ділянці правої скроні та на шиї та ділянки вирваного волосся на голові, що згідно висновку судово-медичного експерта № 99 від 22.05.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому злочині не визнав та пояснив, що ОСОБА_2 в день сварки перебувала в стані алкогольного сп'яніння і почала битися, вона ударила його ззаду, на що він взяв її за руку, скрутив та поклав на землю, обвинувачений пояснив, що він потерпілу не бив, придавив її плече, а в ході конфлікту за хатою взяв її за груди. Звідки взялися тілесні ушкодження він не знає, за волосся потерпілу не брав, а сама справа сфальсифікована проти нього.
Між тим, не зважаючи на не визнання вини у пред'явленому обвинуваченні обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення (злочину) достовірно встановлені судом, стверджується доказами, які були розглянуті і перевірені в судовому засіданні, в тому числі і матеріалами досудового розслідування.
Так, доказами на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотивами не врахування окремих доказів є:
Показання потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що 24.05.2013 року близько 21 години між нею та її співмешканцем ОСОБА_1 виник конфлікт, під час якого останній повалив її на землю і бив, вирвав їй волосся, бив рукою у груди та по голові.
Показання допитаної в якості свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що самого конфлікту вона не бачила, але коли приїхала до потерпілої, то остання розповіла їй, що між нею та її співмешканцем виникла сварка, в ході якої останній наніс їй тілесні ушкодження, при цьому у ОСОБА_2, були наявні синці та вирване волосся.
Показання допитаної в якості свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що вона самого конфлікту не бачила, але на наступний день потерпіла ОСОБА_2, приїздила до неї до дому, і вона бачила у неї синці та вирване волосся, з її слів їх заподіяв ОСОБА_1
Суд знаходить, що показання потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, логічно пов'язані між собою, узгоджуються з матеріалами справи і можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки суд безпосередньо їх сприймав під час судового засідання, що відповідає ч. 4 ст. 95 КПК України.
Крім цього, обставини вчиненого ОСОБА_1 стверджуються такими доказами:
· Заявою потерпілої ОСОБА_2 про нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень (а.с.9), яка відображена в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.05.2013 року (а.с.9-10), яка стала підставою для внесення заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;
· Висновком експерта № 99 від 26.05.2013 року (а.с.18), зміст якого відповідає ст. 102 КПК України, і згідно із якими у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді масивного синця на грудній клітці спереді, синця в ділянці правої скроні та на шиї та ділянки вирваного волосся на голові, що як разом взяті так і кожне окремо по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Всі ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів і могли бути отримані при обставинах та в термін, який вказаний вище. Ділянки вирваного волосся могли бути отримані від захвату волосся кистю.
Оцінюючи зазначені вище докази, суд визнає їх належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують вину обвинуваченого, вони передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_5, який відмовився в судовому засіданні давати показання на підставі ст. 63 Конституції України, оскільки потерпіла є його матір'ю, суд враховує що показання даного свідка не були сприйняті безпосередньо під час судового засідання, вони не були отримані в порядку передбаченому ст. 225 КПК України, а тому суд не вправі обґрунтувати своє рішення показаннями наданими слідчому або посилатися на них відповідно до ст. 95 КПК України.
Оцінюючи показання свідка ОСОБА_6 надані під час досудового розслідування і яка в судове засідання не з'явилася, примусовий привід щодо її не було виконано, суд враховує, що показання даного свідка не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як докази, які підтверджують вину ОСОБА_1, оскільки суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він сприймав під час судового засідання або у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Крім того, ОСОБА_1 не має можливості заперечити показання цього свідка і допитати його, у зв'язку із чим його права щодо захисту виявляються обмеженими. В обґрунтування цієї позиції Європейський суд з прав людини у справі "Корнєв і Карпенко проти України" (п. 54 Рішення від 21.10.2010 року, яке набуло статусу остаточного 21.01.2011 року) визначив, що пункти 1 і 3(d) ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Європейський суд зазначив, що обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції.
Показання обвинуваченого надані в судовому засіданні щодо не вчинення ним злочину, суд розцінює їх як спосіб захисту власних інтересів, вони переслідують мету уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, а тому їх суд відхиляє.
Доводи ОСОБА_1 щодо неправдивості показань свідків та фальсифікації матеріалів справи не знайшли підтвердження в судовому засіданні, показання свідків, які покладені в основу обвинувального вироку було перевірені судом під час судового розгляду, а вказівка слідчим в реєстрі матеріалів досудового розслідування на свідка ОСОБА_7 є помилкою, яка не спростовує вину обвинуваченого і не може бути підставою для його виправдання за наявності інших доказів.
Суд, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, знаходить, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, а вина його у скоєному доведена у повному обсязі.
Обставин, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_1 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, відношення обвинуваченого до вчиненого діяння), особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, посередньої характеристики за таким, за відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, доходить висновку, про необхідність обрання покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин у виді громадських робіт, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Обставини, передбачені ч. 3 ст. 56 КК України, що перешкоджали б ОСОБА_1 виконувати громадські роботи, відсутні. Підстав для обрання більш м'яких або тяжких покарань суд не знаходить.
Процесуальні витрати по справі та речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Бахмацького районного суду
Чернігівської області П.І. Пархоменко