Справа: № 826/5820/13-а(в 1-му томі+1 додаток) Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
27 серпня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Ганечко О.М., Троян Н.М., Каленюк О.Ю., апелянтів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, позивача - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи: ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2013 року ОСОБА_7 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідачі), за участю третьої особи: ОСОБА_5, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_7;
- скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Малишева Максима Сергійовича щодо реєстрації права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_7.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено.
Представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.02.2013 року державним реєстратором Головного управління юстиції у м. Києві Малишевим М.С. було проведено реєстрацію права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (номер запису про право власності 294933).
Позивач, не погоджуючись з вчиненою державним реєстратором дією, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників (частини 1, 2 ст. 369 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру серії КВ № 61575 від 11.10.2001 року, виданого Головним управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_7 власником квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2012 року по справі №2-1124/12 (залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 року), позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання права власності та поділ майна подружжя було задоволено частково: визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 вселено ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Тобто, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно частин 1, 2 ст. 16 Закону № 1952-IV, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п. 26, пп. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок), для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 28 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заявник, крім документів, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, подає копії документів, що зазначені в пункті 9 цього Порядку (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування).
Згідно п. 25 Порядку, у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі), сторона (сторони) правочину, відповідно до якого виникло право власності та інше речове право.
Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що із заявою про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, мають звертатися обидва співвласники майна на праві спільної сумісної власності, оскільки при наявності права спільної сумісної власності та за відсутності передбаченої ст. 369 Цивільного кодексу України домовленості між співвласниками, положення вищевказаних нормативних актів унеможливлюють здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо одного із суб'єктів права власності без внесення запису до Державного реєстру прав інформації щодо обсягу прав іншого співвласника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 14.02.2013 року ОСОБА_5 звернулася до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), до якої було додано: додаток до заяви від імені ОСОБА_7, копії паспортів ОСОБА_5 та ОСОБА_7, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_5 та ОСОБА_7, копія рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12.06.2012 року по справі № 2-1124/12, копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.12.2012 року по справі № 22-12348, квитанції про сплату державного мита та за надання витягу з Державного реєстру від 13.02.2013 року.
При цьому, подана ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заява від імені ОСОБА_7 була заповнена ОСОБА_5 власноручно та в графі «Підпис» власноручно записано прізвище «ОСОБА_7».
Інші документи ОСОБА_5 не подавались та Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від ОСОБА_5 не витребовувались.
Тобто, державна реєстрація права власності на нерухоме майно була вчинена на підставі заяви одного із співвласників (на праві спільної сумісної власності), яку такий співвласник не підписував та не подавав.
Відповідно до п. 13 Порядку, у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Тобто, відповідач повинен був винести рішення про зупинення розгляду заяви ОСОБА_5 та надати строк для надання додаткових документів, а саме заяви іншого співвласника - ОСОБА_7
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог, які підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянтом не було надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вищевказаного правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова О.М. Ганечко Н.М. Троян
Повний текст ухвали складено та підписано - 02.09.2013 року.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Ганечко О.М.