Справа: № 826/6564/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
27 серпня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Ганечко О.М., Троян Н.М., Каленюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Вільшанка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Вільшанка» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови, -
У квітні 2013 року Акціонерне сільськогосподарське риболовецько-промислове товариство закритого типу «Вільшанка» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати постанову Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.03.2013 року № 248-ЦД-1-Е.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Вільшанка» відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, уповноваженою особою Комісії заступником директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Грищенко І.С., на підставі рішення Комісії від 11.09.2012 року № 1239 та доручення директора Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.01.2013 року № 29-ЦД-1 року у відношенні Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Вільшанка» було встановлено порушення останнім вимог п. 10 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а саме, невиконання розпорядження № 906-ЦД-1-Е від 29.08.2012 року про усунення порушень законодавства про цінні папери, яке виносилося у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», а саме: не приведення до 30.04.2011 року статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».
28 березня 2012 року директором Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Грищенко І.С. було винесено постанову № 248-ЦД-1-Е про накладення на Акціонерне сільськогосподарське риболовецько-промислове товариство штрафної санкції у розмірі 5 000,85 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні, визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР).
Відповідно до ст. 1 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Згідно ст. 2 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється не лише з метою захисту прав учасників фондового ринку, але й дотримання його учасниками вимог актів законодавства.
Положенням ч. 1 ст. 5 Закону № 448/96-ВР передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 7 Закону № 448/96-ВР, основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; сприяння розвитку ринку цінних паперів; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах та у депозитаріях; встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.
Згідно із приписами ст. 8 Закону № 448/96-ВР, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, зокрема, має право: у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій; проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності професійних учасників ринку цінних паперів та саморегулівних організацій професійних учасників ринку цінних паперів, а також перевірки та ревізії діяльності емітентів щодо стану корпоративного управління та здійснення операцій з розміщення та обігу цінних паперів; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року №1576-ХІІ (далі - Закон № 1576-ХІІ), акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Цивільного кодексу України, установчим документом акціонерного товариства є його статут.
Згідно ст. 88 Цивільного кодексу України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень (ч. 2 ст. 154 Цивільного кодексу України).
30 квітня 2009 року набрав чинності Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514-VI (далі - Закон № 514-VI), який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
Відповідно до ст. 13 Закону № 514-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: повне та скорочене найменування товариства українською мовою; тип товариства; розмір статутного капіталу; розмір резервного капіталу; номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій; умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій; права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу; наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації; порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; порядок скликання та проведення загальних зборів; компетенцію загальних зборів; спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів; склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення товариства.
Згідно із приписами ч. 5 Прикінцевих положень Закону № 514-VI, статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2012 року уповноваженою особою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку було винесено розпорядження № 906-ЦД-1-Е про усунення Акціонерним сільськогосподарським риболовецько-промисловим товариством закритого типу «Вільшанка» у термін до 29.11.2012 року порушення законодавства, а саме, приведення статутів та внутрішніх положень товариства у відповідність із нормами Закону України «Про акціонерні товариства».
27.11.2012 року загальними зборами акціонерів Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Вільшанка» (протокол б/н від 27.11.2012 року) рішення про визначення типу товариства у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» та про затвердження змін та доповнень до Статуту товариства, шляхом викладення його у новій редакції у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства», обрання особи, яка уповноважується на підписання статут товариства прийнято не було.
Станом на 28.02.2013 року, розпорядження уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 906-ЦД-1-Е від 29.08.2012 року про усунення Акціонерним сільськогосподарським риболовецько-промисловим товариством закритого типу «Вільшанка» товариством виконано не було.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 448/96-ВР, за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянтом не було надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вищевказаного правопорушення, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Вільшанка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова О.М. Ганечко Н.М. Троян
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Ганечко О.М.
Троян Н.М.