Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2013 р. Справа №805/11110/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя: Буряк І.В.
при секретарі: Дзюбі А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Іващенка Д.А. (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС»
до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька
Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-
рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС» (надалі - позивач, ТОВ «АГРОСЕРВІС») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013:
- №0000222204, винесене Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 316,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3 329,00 грн.;
- №0000212204, винесене Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 16 645,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 161,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки від 26.06.2013 №2644/224/23980432, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.
Ухвалою суду від 22.08.2013 замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби в порядку правонаступництва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач, ДПІ у Калінінському районі м.Донецька).
В судове засідання від 03.09.2013 представник позивача не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином
ДПІ у Калінніському районі м.Донецька надала до суду письмові заперечення (б/н від 22.08.2013) на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовує свою позицію висновками акту перевірки.
В судовому засіданні від 03.09.2013 представник відповідача проти позовної заяви заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 23980432, місцезнаходження: 83052, м.Донецьк, пр.Миру, 54).
Відповідно до свідоцтв №07551008 від 08.10.1997 та №200125979 від 20.05.2013 позивача зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.
ДПІ у Калінніському районі м.Донецька була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агросервіс» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП «Малінар» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, по закінченню якої складено акт від 26.06.2013 №2644/224/23980432.
Згідно висновків вказаного акту перевіркою було встановлено порушення:
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16 645 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 16 645 грн.;
- п.4.2 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено відсутність реальності здійснення поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 13 316 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 4 436 грн., за листопад 2010 року у сумі 8 880 грн.
На підставі акту перевірки від 26.06.2013 були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013:
- №0000222204, винесене Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 316,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3 329,00 грн.;
- №0000212204, винесене Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 16 645,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 161,00 грн.
Із акту перевірки від 26.06.2013 судом було встановлено.
24.09.2010 між ТОВ «Агросервіс» (покупець) та ПП «Малінар» (постачальник) було укладено договір №24-09/10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити висівки пшениці, а покупець, відповідно, прийняти та оплатити товар.
Згідно з специфікацією №1 від 24.09.2010 до договору, продавець зобов'язався поставити 150 тон висівок пшениці за ціною 900,00 грн. за тону, загальною вартістю 135 000,00 грн. на умовах FCA - відвантаження товару на складі постачальника.
Відповідно до специфікації №2 від 01.11.2010 до договору, продавець зобов'язався поставити 100 +/- 5% тон за ціною 900,00 грн. за тону, загальною вартістю 90 000,00 грн. на умовах поставки FCA - відвантаження товару на складі постачальника.
Як вбачається із наданих документів, загальний обсяг поставки від ПП «Малінар» склав 117,180 тон на суму 105 462,00 грн., з яких за господарськими операціями за період жовтень-листопад 2010 року на суму 79 893,00 грн. у кількості 88,77 тон.
На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем були надані наступні документи:
1. платіжні доручення на загальну суму 79 893,00 грн.:
- від 08.10.2010 №180 на суму 11 961,00 грн.;
- від 19.10.2010 №226 на суму 14 922,00 грн.;
- від 10.11.2010 №530 на суму 17 394,00 грн.;
- від 23.11.2010 №568 на суму 15 426,00 грн.;
- від 17.11.2010 №551 на суму 15 570,00 грн.;
- від 15.11.2010 №541 на суму 90,00 грн.;
- від 10.11.2010 №295 на суму 4 800,00 грн.;
2. рахунки-фактури на загальну суму 79 893,00 грн.:
- №М-00000124 від 07.10.2010 на суму 11 691,00 грн.;
- №М-00000130 від 15.10.2010 на суму 14 922,00 грн.;
- №М-00000149 від 05.11.2010 на суму 9 990,00 грн.;
- №М-00000152 від 09.11.2010 на суму 12 294,00 грн.;
- №М-00000165 від 16.11.2010 на суму 15 570,00 грн.;
- №М-00000171 від 22.11.2010 на суму 15 426,00 грн.
3. виписки банку на загальну суму 79 893,00 грн.:
- від 08.10.2010 на суму 11 691,00 грн.;
- від 19.10.2010 на суму 14 922,00 грн.;
- від 10.11.2010 на суму 17 394,00 грн.;
- від 23.11.2010 на суму 15 426,00 грн.;
- від 17.11.2010 на суму 15 570,00 грн.;
- від 15.11.2010 на суму 90,00 грн.;
- від 10.11.2010 на суму 4 800,00 грн.
4. видаткові накладні:
- №М-00000124 від 07.10.2010 на суму 11 691 грн. (12,990 тон);
- №М-00000130 від 15.10.2010 на суму 14 922,00 грн. (16,580 тон);
- №М-00000149 від 05.11.2010 на суму 9 990,00 грн.(11,10 тон);
- №М-00000152 від 09.11.2010 на суму 12 294,00 грн. (13,660 тон);
- №М-00000165 від 16.11.2010 на суму 15 570,00 грн. (17,30 тон);
- №М-00000171 від 22.11.2010 на суму 15 426,00 грн. (17,140 тон).
5. податкові накладні:
- № 124 від 07.10.2010 на суму 11 691 грн. (12,990 тон);
- № 130 від 15.10.2010 на суму 14 922,00 грн. (16,580 тон);
- № 149 від 05.11.2010 на суму 9 990,00 грн.(11,10 тон);
- № 152 від 09.11.2010 на суму 12 294,00 грн. (13,660 тон);
- № 165 від 16.11.2010 на суму 15 570,00 грн. (17,30 тон);
- № 171 від 22.11.2010 на суму 15 426,00 грн. (17,140 тон).
Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до складу податкового кредиту за жовтень, листопад 2010 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та у додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за перевіряємий період, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за період 01.10.2010 по 31.12.2010.
Перевезення товару відбувалось власними транспортними засобами ТОВ «Агросервіс», а саме КАМАЗ 53213 (реєстраційний номер НОМЕР_1), КАМАЗ 53212 (реєстраційний номер НОМЕР_2), КАМАЗ 53301 (реєстраційний номер 5320), КАМАЗ 5320 (реєстраційний номер НОМЕР_3), КАМАЗ 53213 (реєстраційний номер НОМЕР_4), що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, наказами на прийом на роботу водіїв (зазначених у товарно-транспортних накладних): ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, наказами про закріплення водіїв за транспортними засобами, копіями трудових книжок та звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду з відомостями про нарахування заробітку водіям, які здійснювали перевезення товару за жовтень-листопад 2010 року.
Також, знаходження транспортних засобів на балансі товариства підтверджується ліцензійними картками, які видавалися на кожний транспортний засіб Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, що додаються до матеріалів справи, договорами страхування транспортних засобів, розрахунками суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за перевіряє мий період.
Таким чином, перевезення відбулося власними транспортними засобами за маршрутом вказаним в товарно-транспортних накладних: с.Заря - с.Іллічівське, с.Заря - Маріупольський морський порт.
Товар перевозився на власний склад ТОВ «Агросервіс», який розташований за адресою: Донецька область, Першотравневий район, с.Іллічівське, вул.Худолія, буд.7, загальною площею 5 412,2 кв.м. Право власності було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності САВ №506253 від 02.12.2008, яке видане Іллічівською сільською радою.
Прийомка товару на складі та його внутрішній рух відбувався за картками складського обліку матеріалів №01/10 та №02/11, №03/12 за типовою формою №М-12, затвердженою Мінстатом України від 21.06.1996 №193, де відображено прийомка товару на склад у с.Іллівське від контрагентів, у тому числі ПП «Малінар» у кількості 71,630 тон та відправлення товару у Маріупольський порт з метою подальшого експорту.
Надалі товар, придбаний у ПП «Малінар» перевозився у Маріупольський порт автопідприємством ПП «Фладко». Послуги по перевезенню товару у Маріупольський порт та його тимчасовому зберіганню у порту надавалися ТОВ «Агросервіс» на підставі договору №3113/09Є від 31.12.2009, який укладено з ПП «Інстал». Відповідно до умов договору ПП «Інстал» надає послуги сторонніх організацій залучених за вказівками ТОВ «Агросервіс», у тому числі послуги автоперевезення товару та зберіганню у Маріупольському торговому порту (розділ 3 Договору), факт надання послуг підтверджується:
- актом наданих послуг, в якому зазначається факт надання послуг щодо перевезення та зберігання товару портом: №0-322 від 23.12.2010, відомість-розрахунок №2, відомості обліку;
- актом звірки взаємних розрахунків з ПП «Інстал»;
- товарно-транспортними накладними автоперевізника: №001 від 19.12.2010 на перевезення товару у кількості 13,36 тон, №002 від 19.12.2010 на перевезення товару у кількості 12,58 тон, №004 від 19.12.2010 на перевезення товару у кількості 12,86 тон, №005 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 12,52 тон, №006 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 13,32 тон, №007 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 13,50 тон, №008 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 16,04 тон, №009 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 15,66 тон, №010 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 15,56 тон, №011 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 16,48 тон, №012 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 16,24 тон, №013 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 16,00 тон, №014 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 17,06 тон, №015 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 17,20 тон, №016 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 16,99 тон, №003 від 20.12.2010 на перевезення товару у кількості 13,08 тон.
Таким чином, відповідно до карток складського обліку матеріалів товар, придбаний у ПП «Малінар» було перевезено у листопаді-грудні 2010 року до Маріупольського морського торгового порту автоперевізником ПП «Фладко» за замовленням ПП «Інстал» в інтересах ТВО «Агросервіс» у кількості 71,630 тон та 17,14 тон було перевезено автотранспортом ТОВ «Агросервіс» безпосередньо від ПП «Малінар» до Маріупольського торгового порту.
Перевіркою визначення валових витрат за перевіряє мий період встановлено їх завищення на суму 66 578 грн. в результаті встановлених порушень податкового законодавства, а саме в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що призвело до завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року на загальну суму 66 578 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення всього у сумі 13 316 грн., у тому числі за жовтень 2010 у сумі 4 436 грн., листопад 2010 року - 8 880 грн.
Податковим органом було зроблено висновок, що у зв'язку з тим, що за результатами перевірки встановлено відсутність операцій придбання товарів (робіт, послуг), підтверджуючих документів від контрагента - ПП «Малінар», у ТОВ «Агросервіс» відсутнє право на формування податкового кредиту.
В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано матеріали акту перевірки від 26.04.2013 №79/22-4/33160828.
Відповідно до акту Маріупольської ОДПІ від 26.04.2013 №79/22-4/33160828 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Малінар» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальність та повноти відображення в обліку за період жовтень 2010, листопад 2010, січень 2011, лютий 2011, квітень 2011» було встановлено наступне.
Зустрічну звірку ПП «малі нар» проведено по ланцюгу відповідно до акту від 27.08.2012 №1810/22-4/36560901 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гранд 2009» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 22.07.2009 по 31.07.2012 та податку на прибуток за період з 22.07.2009 по 30.06.2012», отриманого Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби від ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби.
На адресу підприємства ПП «Малінар» поштою було надіслано запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд 2009», на який відповідь не отримана та документи не надані.
Згідно висновків вказаного акут звіркою ПП «Малінар» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Малінар» по ланцюгу постачання.
На підставі викладеного, відповідачем було зроблено висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ТОВ «Агросервіс» товару від постачальника ПП «Малінар» та їх подальше використання в господарській діяльності.
Суд зазначає, що на момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначалися Законом України «Про податок на додану вартість».
У підпункті 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно до змісту пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрован платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.
Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.
Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення у ході проведення перевірки факту відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентом та факту оформлення операцій з придбання та продажу товарів (послуг), що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що здійснюється підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, використовуючи грошовий вимір, базуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Із вказаними висновками про нікчемність укладених угод, суд не може погодитися оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обігу підтверджують факт того, що правочини з контрагентом набули реального настання правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.
Також, реальність здійснення господарських операцій підтверджується подальшим використанням придбаного товару у господарській діяльності позивача, а саме товар, придбаний у ПП «Малінар», за контрактом №АТ 14/05 від 14.05.2010, укладеним між ТИОВ «Агросервіс» та «AGROBUSINES TRADE LTD» було про експортовано, що підтверджується:
- вантажно-митними деклараціями №700120904/2010/001748 від 23.12.2010, №7001/2904/2010/001751 від 23.12.2010;
- коносаментом №1 від 20.12.2010;
- інвойсом №20/12 від 20.12.2010;
- сертифікатом якості від 20.12.2010 №013878;
- випискою банку від 18.10.2010.
Таким чином, на думку суду, обставини одержання економічного ефекту, за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами наданими до матеріалів справи.
Суд зазначає, що весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірною угодою, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають сплаті.
Щодо посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних посилання на подорожні листи, ПІБ посадових осіб підприємства ПП «Малінар», ТОВ «Агросервіс», печатки підприємства вантажовідправника ПП «Малінар», місце навантаження та розвантаження транспортного засобу, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не належать до документів суворої звітності.
Тобто, відсутність у товарно-транспортних накладних вказаної інформації не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.
Подальше використання позивачем товарів спростовує нікчемність укладеного правочинів, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.
Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.
Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.
Частиною 4 ст.70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до змісту ч.1, 4 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань.
Крім того, суд зазначає, що законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податного обліку.
Тобто, позивач не повинен нести відповідальність за дії або бездіяльність його контрагента.
Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП «Малінар» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.
У відповідності до частин 1 та 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують виконання у повному обсязі зазначеного вище договору поставки між ТОВ «Агросервіс» та ПП «Малінар».
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000222204 від 09.07.2013, винесене Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 316,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 3 329,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212204 від 09.07.2013, винесене Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 16 645,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 4 161,00 грн.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» (ЄДРПОУ 23980432, місце проживання: 83052, м.Донецьк, пр.Миру, 54) судовий збір у розмірі 374 (триста сімдесят чотири) гривні 51 (п'ятдесят одну) копійку.
3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 3 вересня 2013 року, повний текст виготовлено 9 вересня 2013 року.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Буряк І. В.