ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
19.12.06 Справа № 4/477пн(01-10/2-155).
Суддя Батюк Г.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Луганського обласного громадського об'єднання споживачів "Народний контроль", смт. Успенка Лутугінського району Луганської області
до Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго», м. Луганськ
про зобов'язання відповідача перерахувати вартість наданих послуг
в присутності представників сторін:
від позивача -Ієвлєв О.І. протокол № 1 від 30.08.05;
від відповідача -Пшенична Г.А., дов. № 15/42-4/4801 від 30.11.06.
Суть спору: заявлені вимоги про зобов'язання відповідача проводити перерахунок вартості наданих послуг по теплозабезпеченню для членів ЛОГОС "Народний контроль" борги, відповідно до отриманих актів якості ЛОГОС "Народний контроль" в строки встановлені п. 4 ст. 18 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»; у випадках визнання судом вимог позивача правомірними, зобов'язати відповідача довести рішення суду через засоби масової інформації в строк, який визначений цим рішенням.
На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що він відповідно до пунктів 1.7, 2.2, 2.3 свого Статуту має право звертатися до господарського суду від свого імені як юридична особа з метою здійснення захисту прав членів об'єднання. Під час здійснення контролю у лютому 2006р. народними контролерами ЛОГОС "Народний контроль" були виявлені факти неякісних послуг які надає ЛМКП «Теплокомуненерго»по централізованому опаленню квартир, в яких проживають члени ЛОГОС "Народний контроль". На підставі отриманих актів від народних контролерів ЛОГОС "Народний контроль" спеціалістами аудиторами позивача проведений перерахунок вартості наданих послуг по централізованому опаленню квартир та складений акт якості від 28.02.06,який направлений на адресу відповідача 01.03.06 Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.09.06 № 15/42-4/1208, у відзиві на позовну заяву від 29.11.06 № 15/42-4/1793 проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідач ніколи не знаходилось і не знаходиться в договірних відносинах з позивачем, тому його права, як юридичної особи та охоронювані законом інтереси не порушувало; відповідно до вимог п.24 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», наданий акт якості від 28.02.06, затверджений головою ради ЛОГОС "Народний контроль" не може бути підставою для проведення перерахунку нарахувань за послуги теплопостачання, оскільки суперечить діючому законодавству України та не відповідає вимогам вищезазначених Правил, та з інших підстав, викладених у відзиві.
Оцінивши надані докази і доводи сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі.
За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім випадків, визначених у цій статті.
Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які не підлягають розгляду господарським судом, до них відносяться спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інші спори, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів. Даний спір між позивачем і відповідачем не підлягає під жодну з перелічених підстав, а відтак підлягає розгляду господарським судом.
Втім, статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:
- підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
- державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
- прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
- Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;
- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, якими способами здійснюється захист прав суб'єктів господарювання та споживачів, а саме кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, господарські суди вирішують спори коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Із матеріалів справи не вбачається, що відповідач порушує права позивача. Як підтверджено позивачем у судовому засіданні, він звернувся з даним позовом за захистом прав всіх своїх членів, що відповідає статутній меті його діяльності. Пунктом 2.3 Статуту ЛОГОС "Народний контроль" передбачено право організації представляти і захищати законні інтереси своїх членів у державних органах, правоохоронних, судових та громадських організаціях. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.
Оскільки позивач не доводить фактів порушення його прав як юридичної особи з боку відповідача, а також враховуючи той факт, що спосіб захисту, обраний позивачем, не відповідає способам захисту передбаченими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано безспірних доказів, про зобов'язання відповідача проводити перерахунок вартості наданих послуг по теплозабезпеченню для членів ЛОГОС "Народний контроль" борги, відповідно до отриманих актів якості ЛОГОС "Народний контроль" в строки встановлені п. 4 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
У судовому засіданні за згодою сторін у відповідності зі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, ст. 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 41, 12, 21, 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 25.12.06.
Суддя Г.М.Батюк