04.09.2013 Справа № 2-497/13
04 вересня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого - судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Сакаді О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про перевищення повноважень приватним нотаріусом, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації договору про звільнення приміщення,
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати (встановити) перевищення повноважень (відсутність повноважень) приватним нотаріусом ОСОБА_4 на момент 12.12.2007р. при здійсненні зняття (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, арешту нерухомого майна (07324 АДРЕСА_1), який був накладений (введений) до Єдиного реєстру заборон приватним нотаріусом ОСОБА_4;
- визнати (встановити) недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 12.12.2007р., реєстраційний № 9456, укладеним під час та в порушення діючої ухвали цього суду від 07 грудня 2007 року про арешт саме предмету за зазначеним договором; укладеним при відкритих судових провадженнях щодо саме предмету за зазначеним договором; укладеним в порушення вимог Закону України щодо обов'язковості виконання судових ухвал; укладеним в порушення нормативно-правових актів щодо заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, які знаходяться під судовим арештом;
- зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_7 скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу нерухомого майна між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 12.12.2007р.. реєстраційний № 9456;
- зобов'язати ОСОБА_5 звільнити нерухоме майно, що за адресою: 07324 АДРЕСА_1 та передати на зберігання до Виконавчого комітету Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області.
В судовому засіданні позивачка просила про задоволення позову з викладених у ньому обставин.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, надіслали суду свої заперечення проти позову, в яких просили відмовити у задоволенні позову.
Відповідачка приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, про день та час розгляду справи повідомлена, причини її неявки суду не відомі.
Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи, на підставі ст. 169 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів у загальному порядку.
Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовано порушенням прав позивачки, як спадкоємиці після смерті ОСОБА_8 за заповітом від 16 січня 1986 року.
В той же час цим же судом розглядалася справа за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса ОСОБА_7, Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородське Бюро технічної інвентаризації", Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, треті особи: Ясногородська сільська рада Вишгородського району Київської області, Головне управління юстиції у Київській області, Вишгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним, про визнання нотаріальної дії недійсною, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно.
25 грудня 2009 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області у задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 13 травня 2010 року.
Цим рішенням суду встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не є спадкоємцями першої черги за законом та за заповітом до майна померлого ОСОБА_11
Спірний будинок не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, є спадковим майном, що належало на день смерті спадкодавцеві ОСОБА_11 Позивачі не є спадкоємцями першої черги за законом після смерті останнього.
Отже, ОСОБА_3 також не є спадкоємцем першої черги за законом та за заповітом до майна померлого ОСОБА_11, а спірне нерухоме майно - будинок, вказаний у позовній заяві, не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 та є спадковим майном, що належало на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавцеві ОСОБА_11
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином порушених прав та інтересів ОСОБА_3 за обставин викладених у позові не встановлено.
Твердження позивачки щодо здійснення приватним нотаріусом ОСОБА_4 дій по зняттю (вилученню) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (07324 АДРЕСА_1) з перевищенням повноважень (відсутністю повноважень) є безпідставними та не обґрунтованими.
Так, заборона на відчуження жилого будинку АДРЕСА_1 знята ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19 листопада 2007року, відповідно до якої скасовано ухвалу від 09 серпня 2007 року про заборону відчуження у будь-який спосіб будинку АДРЕСА_1 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, третя особа - Головне управління юстиції м. Києва про визнання права на спадщину та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
В даному випадку приватний нотаріус ОСОБА_4 вчиняла дії як реєстратор Реєстру заборон, який має право уносити та вилучати записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримувати (видавати) витяги з Реєстру заборон (п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09.06.1999р).
Твердження позивача щодо недійсності договору купівлі-продажу від 12 грудня 2007 року у зв'язку з наявністю арешту будинку, накладеного ухвалою цього ж суду від 07 грудня 2007р., є безпідставними та необгрунтованими.
На момент укладення даного Договору, зазначений будинок, який є предметом договору, під забороною (арештом) не перебував, що підтверджувалося витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виданим 12.12.2007р. за № 15966947 (п. 4 Договору купівлі-продажу від 12.12.2007р.).
В процесі розгляду вище згаданої цивільної справи досліджувалася дійсність Договору купівлі-продажу від 12.12.2007р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у зв'язку з продажем будинку нібито при наявності арешту.
Як вбачається із згаданого рішення суду від 25 грудня 2009 року, відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 12.12.2007р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу ОСОБА_4, р. № 9456, оскільки даний договір містить всі істотні умови договору купівлі- продажу.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 13.05.2010р. у даній справі, ОСОБА_6 як власник майна на підставі свідоцтва про право на спадщину вправі була розпорядитися ним на свій розсуд, укладенням даного правочину права позивачів не порушені.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦК України).
Виходячи з вищенаведеного, будь-які права та інтереси ОСОБА_3, як спадкоємця ОСОБА_8, укладенням Договору купівлі-продажу нерухомого майна між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 12.12.2007р., реєстраційний № 9456, не порушені.
Спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до вищезазначених судових рішень, на день своєї смерті ОСОБА_8 вже не був власником спірного будинку, у зв'язку з укладенням 31.10.1995р. договору дарування (рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25.12.2009р. та ухвала Апеляційного суду Київської області від 13.05.2010р. у справі у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_6, приватного нотаріуса ОСОБА_4, Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5, Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородське Бюро технічної інвентаризації"", Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, треті особи: Ясногородська сільська рада Вишгородського району Київської області, Головне управління юстиції у Київській області, Вишгородська районна державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним, про визнання нотаріальної дії недійсною, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на майно).
Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно вимог частин 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Виходячи з вищенаведеного, наявність заповіту ОСОБА_8 від 16.01.1986р. не впливає на дійсність Договору купівлі-продажу від 12.12.2007р., та не доводить порушення будь-яких прав та інтересів позивачки.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивачки, які б підлягали захистові, в цій справі судом не встановлено.
Таким чином позовні вимоги є не обґрунтованими та суперечать вимогам Закону, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись 209-215 ЦПК України,
вирішив:
у задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя