Справа № 136/1427/13-ц Провадження № 22-ц/772/2661/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д.Т.
Категорія: 45Доповідач: Денишенко Т. О.
"05" вересня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Гуцола П.П., Зайцева А.Ю.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових за-сідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю «Липовецьке» за участю третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
позивача-відділу Держземагентства у Липовецькому районі Вінниць-
кої області про визнання недійсним договору оренди землі,
за апеляційною скаргою директора сільськогосподарського товариства з об-меженою відповідальністю «Липовецьке» Речицького В.З. на рішення Липо-вецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року,
15 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася в Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до сільськогосподарського товариства з об-меженою відповідальністю «Липовецьке» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ( а. с. 2-3 ). Позов мотивований тим, що 01 березня 2005 року вона уклала з відповідачем договір № 230 оренди земельної ділянки, розташованої на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, площею 3,65 га. Цей договір не містить всіх істотних умов, у ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, не зазначений розмір орендної плати та форма її виплати, відсутні умови передачі землі у заставу, внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, через що договір є недійсним.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року позов задоволений. Визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2005 року № 230, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Липовецьке», зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» 15 жовтня 2007 року за № 040783800010. Стягнуто з ТОВ «Ли-повецьке» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 114,70 гривень ( а. с. 24-30 ).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Ли-повецьке» Речицький В.З. оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухва-лене з порушенням норм матеріального права, неправильним застосуванням норм процесуального права, без врахування всіх обставин справи ( а. с. 32-34 ).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізу-вавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обгрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду щодо вирішення по суті заявлених вимог є вірними, вони відповідають фактичним обставинам справи; суд не помилився у визначенні правовідносин, що склалися між сторонами у справі, правильно застосував норми матеріального права, не порушив норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон-ним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених ти-ми доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтова-ності є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис-новків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 08885, виданого 11 липня 2002 року, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 3,58 га на території Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області ( а. с. 10 ). Договір № 230 оренди цієї земельної ділянки укладено між сторонами у справі 01 березня 2005 року строком на 10 років, 15 жовтня 2007 року він зареєстрований у Липо-вецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» (а. с. 7-8).
Між сторонами у справі склалися правовідносини, які регулюються Циві-
льним, Земельним кодексами України та Законом України «Про оренду землі».
Згідно з частин 1, 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції, чинній на момент державної реєстрації договору ) істотними умовами дого-вору оренди землі є: об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки ), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відпові-дальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, що передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендареві, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження ( обтяження ) щодо ви-користання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадко-вого пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповіда-льність сторін. Невід'ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастровий план з відоб-раженням обмежень ( обтяжень ) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Частиною 2 статті 15 згаданого Закону встановлено, що відсутність у до-говорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є під-ставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами в момент його вчинення вимог, що встановлені ст. 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може супере-чити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також мораль-ним засадам суспільства.
В порушення статті 15 Закону України «Про оренду землі» в оспорювано-му ОСОБА_2 договорі оренди землі відсутня така його істотна умова як розмір орендної плати, її індексації, форм платежу; відсутні додатки, що є не-від'ємною частиною договору, а саме немає плану або схеми земельної ді-лянки, яка передається в оренду, що унеможливлює її ідентифікацію на міс-цевості, її кадастровий план з відображенням обмежень ( обтяжень ) у її ви-користанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земе-льної ділянки в натурі ( на місцевості ), акт приймання-передачі об'єкта орен-ди, проект відведення земельної ділянки. Отже, сторонами при укладенні ос-порюваного договору не досягнуто згоди з усіх його істотних умов.
Судом першої інстанції ухвалою від 16 липня 2013 року ( а. с. 17 ) пропо-нувалося відповідачеві надати всі наявні у нього докази на заперечення позову ОСОБА_2, проте жодних доказів на спростування вимог позивачки СТОВ «Липовецьке» суду не надало.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висно-вку про задоволення позову.
Посилання апелянта на безпідставність задоволення позову з огляду на те, що оспорюваний ОСОБА_2 договір зареєстрований у відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК», тому всі істотні його умови та невід'ємні додатки були наданя для держаної реєстрації є безпідставними та надуманими, оскільки не знайшли свого доведення в судовому засіданні належними і допустимими доказами.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначені підста-
ви для визнання договору недійсним.
Суд першої інстанції врахував роз'яснення Верховного Суду України з по-рушеного питання, викладені в рішенні за наслідками розгляду заяви про пе-регляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами ) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять певну норму права, та для всіх судів України. В узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24 листопада 2008 року зазначено, що відсутність хоча б однієї з істотних умов правочину спеціальним законом в окремих випадках визначено як підставу недійсності договору, зокрема це ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інс-танції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інста-нції, оскільки вони грунтуються на повно і об'єктивно з'ясованих фактичних обставинах справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК Ук-раїни, колегія cуддів -
Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецьке» Речицького В.З. відхилити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до сільського-сподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецьке» за учас-тю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - відділу Держземагентства у Липовецькому районі Він-ницької області про визнання недійсним договору оренди землі, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголо-шення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді:
З оригіналом вірно: