Справа №: 22-ц/191/1174/13Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"11" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліка Аліни Володимирівни на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року,
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги позову мотивовані тим, що між сторонами 24 серпня 2007 року укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 2152, 80 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач виконав умови даного договору, однак, відповідач свої обов'язки по поверненню кредиту виконує неналежним чином, у зв'язку з чим за ним станом на 29 березня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 24 513, 45 грн.
Рішенням Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року у позові ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове - по суті позовних вимог.
Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску позовної давності є помилковим з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2007 року між сторонами укладений кредитний договір (підписана відповідачем заява позичальника № SIXRRX 15640183), за умовами якого Банк надав відповідачу строковий кредит у сумі 2152, 80 грн. на строк 12 місяців з 24 серпня 2007 року по 24 серпня 2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1, 0 відсоток на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту тощо (а.с. 5).
З заяви вбачається, що кредитний договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості лише у червні 2013 року (а.с. 1).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності. При цьому, суд зазначив, що кредитним договором не передбачена збільшена позовна давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості у порівнянні зі встановленою трирічною давністю, також підстав для зупинення та переривання перебігу позовної давності не встановлено.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим, з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено ст. 257 ЦК України.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Згідно із п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, он автоматично лонгується на той же строк (а.с. 5-7).
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази дії договору на інший строк, строк дії кредитного договору (з урахуванням умов п.9.12) закінчився 24 серпня 2009 року.
Відповідно до п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк давності до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентів не можна вважати пропущеним, оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору і договірні відносини між сторонами тривають, не відповідають вищенаведеним вимогам закону, обставинам справи, а тому не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліка Аліни Володимирівни відхилити.
Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова