Справа №760/14265/13-ц
провадження № 2-4280/13
10 вересня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Осадчій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,-
03.07.2013 року Позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з несумісністю їх характерів та різних поглядів на сімейне життя. Зазначає, що не має наміру на поновлення подружніх стосунків.
Посилається, що між нею та відповідачем склалися напружені стосунки з приводу подружньої зради. Зазначила, що вони тривалий час не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання у шлюбі та його збереження стало неможливим, так як сім» я остаточно розпалася.
Також, зазначила, що взаємопорозуміння та почуття любові між ними втрачено, і строк для примирення за таких обставин не вплине на збереження та покращення сімейних стосунків.
Тому вважає, що їх шлюб розпався остаточно і поновити його неможливо.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила суд їх задовольнити.
В ході розгляду справи відповідач заперечував проти розірвання шлюбу та вважає, що збереження сім'ї можливе.
Відповідач в судове засідання 10.09.2013 року не з»явився, належним чином повідомлений про дату та час слухання справи. Про причини неявки суд до відома не поставив.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, і проти цієї обставини сторони не заперечували, що сторони з 24.02.2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Також встановлено, що сторони проживають окремо.
Аналізуючи матеріали справи, приймаючи до уваги вимоги чинного законодавства згідно якого шлюб ґрунтується на взаємній згоді чоловіка та дружини, суд вважає, що подальше збереження сім'ї є неможливим , виходячи з наступного.
Відповідно до ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 24 СК України , шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.
Ухвалою суду 24.07.2013 року сторонам було надано строк на примирення, проте вжиті судом заходи щодо примирення подружжя не дали позитивних результатів.
Позивач в судовому засіданні зазначила, що вона втратила почуття кохання та поваги до відповідача, строк на примирення не дав ніяких результатів, а тому перебування у шлюбі суперечить її інтересам, а примирення є неможливим.
Оцінюючи пояснення відповідача, надані ним в ході розгляду справи та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання сторін і збереження сім'ї неможливе, шлюб сторін носить формальний характер, а тому позов підлягає задоволенню.
Крім цього, встановлено, що спірні питання по утриманню дитини та поділу майна між сторонами, на даний час відсутні. Син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, після розірвання шлюбу залишаються проживати з матір'ю.
Заперечення відповідача щодо неможливості розірвання шлюбу, не може слугувати достатньою підставою для відмови в задоволенні даного позову, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається, а тому шлюб сторін слід розірвати.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як вбачається із свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 25.01.2007 року, позивачка при реєстрації шлюбу своє прізвище «ОСОБА_1» змінила на прізвище чоловіка - «ОСОБА_1». Отже, якщо є бажання позивача слід забезпечити її право на отримання свого дошлюбного прізвища.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114,70 грн.
Керуючись ст.ст.21,24, 110-113 СК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Шлюб, зареєстрований Виконкомом Морозівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області від 04 лютого 2004 року, актовий запис № 02, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: