14 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Суддів: Барсукової В. М.,
Балюка М. І., Григор'євої Л. І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Солом'янського районного управління юстиції м. Києва,
У березні 2003 року ОСОБА_1., звернувшись до суду з указаною скаргою, зазначала, що у провадженні ВДВС Солом'янського районного управління юстиції м. Києва знаходився виконавчий лист, виданий на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 січня 1988 року про стягнення на її користь з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Указувала, що державним виконавцем не було вжито заходів для накладення арешту на майно боржника, хоча останній з лютого по серпень 2002 року не працював та коштів на утримання дитини не перераховував; не було направлено до суду подання про розшук боржника та його майна; не було направлено запитів до уповноважених органів щодо виявлення у нього нерухомого майна.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2004 року, у задоволенні скарги відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и ла :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М. І. Балюк
Л. І. Григор'єва